Приготування реактивів

Розчин соляної кислоти з масовою часткою 25%.

300 см³ дистильованої води вливають в мірну колбу на 1000 см³ з притертим корком, додають точно відміряні 628 см³ соляної кислоти з відносною густиною 1,1885, перемішують, охолоджують і доводять дистильованою водою до мітки.

Розчин сірчаної кислоти з масовою часткою 37,6%.

В мірну колбу на 1000 см³ наливають 500 см³ дистильованої води і поступово доливають із циліндра 200 см³ сірчаної кислоти із відносною густиною 1,835. Розчин охолоджують до 20ºС і доводять до мітки дистильованою водою.

Розчин гідроксиду натрію с(NaOH)=6,0моль/дм³.

240 г гідроксиду натрію розчиняють в дистильованій воді і доводять в мірній колбі до об´єму 1 дм³.

Розчин Фелінга І.

40,00 г перекристалізованого сульфату міді CuSO₄·5H₂O розчиняють в 600-700 см³ гарячої дистильованої води в мірній колбі на 1000 см³, охолоджують, доводять до мітки, перемішують і фільтрують. Розчин зберігають в склянці з пришліфованим корком.

Розчин Фелінга ІІ.

У фарфоровий стакан всипають 200 г тартрату калію-натрію і 150 г гідроксиду натрію, наливають 500-600 см³ дистильованої води і помішують скляною паличкою до повного розчинення.

Розчин гідроксиду натрію, що нагрівся при розчиненні, охолоджують, переводять в мірну колбу на 1000 см³, доводять до мітки водою, перемішують і фільтрують через скляну вату. Розчин зберігають в склянці із щільною пробкою.

Розчин сульфату амонію-заліза (ІІІ).

Готують насичений на холоді розчин:

400 г подрібненого сульфату амонію-заліза розчиняють в 1 дм³ дистильованої води протягом 8 годин при періодичному помішуванні. Для приготування 1дм³ робочого розчину в конічну колбу вливають 500 см³ приготовленого насиченого розчину і обережно в декілька прийомів приливають 100 см³ х.ч. сірчаної кислоти із відносною густиною 1,835.Отриманий розчин охолоджують, переводять в мірну колбу на 1000 см³ доводять до мітки, перемішують і фільтрують через скляну вату.

До фільтрату додають декілька крапель розчину перманганату калію до утворення блідо-рожевого забарвлення, яке зникає через деякий час. Зберігають розчин в склянці з притертою пробкою.

Розчин перманганату калію.

5,00 г перманганату калію розчиняють в дистильованій воді і об´єм розчину доводять до 1 дм³. Залишають розчин на 10 діб після чого встановлюють титр за щавлевою кислотою. На окислення 0,4965 г х.ч. щавлевої кислоти має піти 50 см³ розчину перманганату калію. Розчин зберігають в темній склянці; 1 см³ такого розчину відповідає 10 мг міді.

Хід визначання

100 см³ фільтрату бражки поміщають в мірну колбу на 200 см³, додають 7,5 см³ соляної кислоти з масовою часткою її 25%, закривають колбу пробкою з пропущеною через неї скляною трубкою довжиною біля 50 см на 2 години в киплячу водяну баню; колба повинна весь час бути занурена в киплячу водяну баню; а вода в бані – активно кипіти. Через 2 години колбу виймають із бані, охолоджують до кімнатної температури, нейтралізують вміст колби розчином гідроксиду натрію за метиловим оранжевим, доводять до мітки 200 см³ дистильованою водою і старанно перемішують.

Можна також проводити гідроліз пришвидшеним методом. 20 см³ фільтрату бражки переносять піпеткою в мірну колбу на 100 см³, додають 20 см³ розбавленої сірчаної кислоти. Вміст колби перемішують, нагрівають до кипіння і кип^´ятять протягом 5 хв., потім охолоджують до кімнатної температури, нейтралізують розчином гідроксиду натрію за метиловим оранжевим, доводять до мітки 100 см³ дистильованою водою і старанно перемішують.Під час дослідження змішаних бражок пришвидшений гідроліз застосовувати не рекомендується, тому що при кип´ятінні з сірчаною кислотою руйнується фруктоза.

Для визначання вмісту глюкози в гідролізаті за методом Бертрана в конічну колбу на 150 см³ наливають по20 см³ розчинів Фелінга І і ІІ, перемішують, додають 20 см³ гідролізату, знову перемішують. Суміш нагрівають до кипіння протягом 3-4 хв. І кип´ятять точно 3 хв. Початком кип´ятіння вважають появу перших пухирців пари біля стінок колби. По закінченню кип´ятіння колбу швидко знімають з вогню, протягом 1-2 хв. Дають утворитися осаду і фільтрують у гарячому стані через фільтр в колбу Бунзена. Фільтрування осаду геміоксиду міді проводять при слабому розрідженні. Під час фільтрування рекомендується не переносити осад Си₂О на фільтр, тому що він утворює на фільтрі щільний шар, який важко розчиняється.

Коли рідина над осадом відфільтрована, до осаду додають невелику кількість гарячої дистильованої води, дають знову осісти, а рідину зливають через фільтр. Під час фільтрування треба слідкувати щоб осад гемі оксиду міді у фільтрі і в колбі весь час залишався покритим рідиною, щоб запобігти окисленню його киснем повітря.

Осад промивають гарячою дистильованою водою до зникнення лужної реакції промивної води. Потім фільтр знімають із колби Бунзена, виливають із колби рідину, що там зібралася, ополіскують колбу спочатку водопровідною, а потім дистильованою водою і знову вставляють фільтр в колбу Бунзена (осад геміоксиду міді на фільтрі і в колбі весь цей час повинен бути покритий дистильованою водою, щоб запобігти окисленню його киснем повітря). До осаду гемі оксиду міді в конічну колбу приливають для розчинення 20 см³ розчину сульфату амонію - заліза, старанно ополіскують їм стінки колби і отриманий розчин синювато-зеленого кольору зливають по паличці на фільтр. Для кращого розчинення осаду, що перейшов на фільтр Си₂О верхній шар осаду обережно розрихляють. Коли весь осад розчиниться (на фільтрі зникнуть чорні крупинки), включають насос і розчин переводять в колбу Бунзена.

Конічну колбу, в якій проводили кип´ятіння, після цього старанно промивають 5-6 разів холодною дистильованою водою, кожний раз зливаючи ополіски на фільтрі і відфільтровуючи їх. Після цього прилад розбирають і фільтрат в колбі Бунзена титрують розчином перманганату калію до тих пір, поки зелений колір розчину від однієї краплі перманганату не перейде в рожевий. При стоянні рожевий колір розчину зникає, тому що окиснюються не відмиті органічні речовини, але це до уваги не приймається.

Невелика кількість перманганату калію KMnO₄ витрачається на окиснення реактивів. Щоб визначити цю поправку на реактиви, паралельно проводять глухий дослід, в якому на відміну від основного досліджуваного розчину беруть в даному випадку 20 см³ дистильованої води. Поправку виражають в см³ розчину перманганату калію і при обрахуванні результатів віднімають її від об´єму перманганату калію, що пішов на титрування дослідженого розчину.

Приклад.На титрування витрачено 16,9 см³ розчину перманганату калію; поправка на реактиви 0,1 см³.Дійсні витрати KMnO₄ 16,9-0,1=16,8 см³.

Гідроліз сірчаною кислотою проводять натупним чином. 20 см³ фільтрату, що містить мальтозу і декстрини, поміщають в мірну колбу на 100 см³, додають 10 см³ розчину сірчаної кислоти (1 частина х.ч. сірчаної кислоти з відносною густиною 1,835 і 5 частин дистильованої води) і 10 см³ дистильованої води. Вміст колби перемішують, ставлять колбу на електроплитку, закриту азбестовою сіткою, нагрівають до кипіння і кип´ятять протягом 10 хв. Потім знімають з вогню, охолоджують до 20ºС і доводять об´єм рідини до мітки.

40 см³ отриманого розчину відбирають в мірну колбу на 50 см³ і нейтралізують розчином гідроксиду натрію концентрацією 6 моль/дм³ за метиловим оранжевим.Після нейтралізації розчин знову охолоджують до 20ºС, доводять до мітки дистильованою водою і перемішують. Визначання вмісту глюкози проводять так, як і при гідролізі соляною кислотою.