Приклади розрахунків:

1.Гідроліз бражки проведено звичайним методом. Для Визначання взято 20 см³ гідролізату, що відповідає 10 см³ вихідної бражки. Витрати перманганату калію на титрування досліджуваного розчину 9,8 см³. Поправка на реактиви складає 0,2 см³ розчину перманганату калію. Дійсні витрати перманганату

калію – 9,8-0,2=9,8 см³.1 см³ розчину перманганату калію відповідає 10 мг міді, а 9,6 см³ його – 96 мг міді.

За таблицею 2 ця кількість міді відповідає 50,35 мг глюкози.

Вміст незброджуваного цукру (г глюкози в 100 см³ бражки) складе

50,35·100/10·1000=0,50,

Де 10 – кількість вихідної бражки, см³;

100 – коефіцієнт для перерахунку на 100 см³;

1000 - коефіцієнт для переводу мг в г.

2. Гідроліз проведено пришвидченим методом. Для Визначання взято 20 см³ гідролізату, що відповідає 4 см³ вихідної бражки. Витрати KMnO₄ на титрування дослідного розчину 4,0 см³, правка на реактиви 0,2 см³. Дійсні витрати перманганату калію 4,0-0,2=3,8 см³, що відаповідає 38 мг міді.

За табл. 2 ця кількість міді відполвідає 18,95 мг глюкози.

Вміст незброджених цукрів (г глюкози в 100 см³ бражки) складе

18,95·100/4·1000=0,47.

Таблиця 2.Співвідношення між міддю і глюкозою (в мг) при визначенні

редукованих речовин по Бертрану.

Мідь	Глюкоза	Мідь	Глюкоза	Мідь	Глюкоза
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43	0,98 1,37 1,82 2,27 2,94 3,43 3,92 4,41 4,90 5,40 5,92 6,37 6,86 7,35 7,84 8,33 8,92 9,31 9,80 10,30 10,80 11,31 11,84 12,35 12,85 13,35 13,85 14,37 14,90 15,40 15,90 16,40 16,90 17,40 17,90 18,42 18,95 19,45 19,95 20,47 21,00 21,53	44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85	22,05 22,58 23,10 23,63 24,16 24,70 25,21 25,74 26,26 26,79 27,30 27,84 28,37 28,90 29,42 29,95 30,50 31,05 31,58 32,11 32,67 33,21 33,74 34,25 34,83 35,39 35,94 36,47 37,00 37,55 38,10 38,63 39,17 39,72 40,28 40,83 41,39 41,94 42,50 43,05 43,51 44,18	86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127	44,80 45,33 45,89 46,44 47,00 47,55 48,11 48,67 49,22 49,78 50,35 50,94 51,50 52,07 52,65 53,23 53,82 54,39 54,94 55,53 56,11 56,67 57,23 57,8/2 58,39 58,94 59,53 60,12 60,71 61,29 61,88 62,47 63,06 63,65 64,23 64,82 65,41 66,00 66,59 67,18 67,76 68,35

Визначання вмісту незброджених розчинних цукрів в зерновій зрілій бражці. Теоретична основа

Вміст розчинних незброджених вуглеводів (крохмалю, декстринів, мальтози, глюкози) в зерновій бражці визначають фото калориметричним антроновим методом. Цей метод дає змогу визначити вміст в бражці зброджуваних вуглеводів, які мали збродити, але не збродили через неповне оцукрення і бродіння – так званих незброджуваних вуглеводів в бражці. Користуючись калориметричним антроновим методом, можна провести пряме визначання незброджуваних вуглеводів в бражці. Антрон дає забарвлення зі всіма вуглеводами, в тому числі і з пентозанами.

Антрон – тверда кристалічна речовина, товарна назва 10-дигідро-9-кетоантроцена. Реакцію цукрів з антроном проводять при нагріванні в сильно кислому середовищі. При цьому від молекули цукру відщеплюються три молекули води і із пентоз утворюється фурфурол:

Гексози в цих умовах перетворюються в оксиметилфурфурол:

Складні сахариди в умовах досліду попередньо гідролізуються до моносахаридів.

Фурфурол і оксиметилфурфурол, вступаючи в реакцію з антроном, утворюють забарвлені сполуки: похідне фурфуролу з антроном має жовтий колір, а оксиметилфурфуролу-блакитно-зелений колір. Тому максимуми світлопоглинання у них знаходяться в різних областях спектру: у похідних пентоз з довжиною хвилі 413 нм, а гексоз – 610 нм. Різниця в максимумах світлопоглинання дає можливість визначити один цукор в присутності іншого.

Залежність оптичної густини від концентрації виражається рівнянням:

с=Д·l:х,

де с – концентрація розчину, моль/дм³;

Д – оптична густина розчину;

l – товщина шару розчину, що поглинає світло, см;

х – молярний коефіцієнт поглинання, що характеризує поглинаючу здатність досліджуваної речовини при довжині хвилі максимального поглинання.

Реактиви, посуд.

-Колби К-2-200-2, 2-250-2 згідно з ГОСТ 1770;

-Пробірки місткістю 20 см³ і 50 см³ з пришліфованими корками згідно з чинними нормативними документами;

-Піпетки 1-1-2-0,5, 1-2-2-5 і 1-2-2-10 згідно з ГОСТ 29227;

-Склянки з пришліфованими корками місткістю 100 см³;

-Колориметр фотоелектричний лабораторний (фотоелектроколориметр) типу -КФК згідно з чинними нормативними документами;

-Розчин сульфату цинку ZnSO₄·7H₂O з масовою часткою 30% ;

-Розчин гексаціаноферату (ІІ) калію – К₄[Fe(CN)₆]·6H₂O з масовою часткою 15%;

Розчин антрону – 0,9175 г х.ч. антрону вводять в мірну колбу на 250 см³, додають 100-150 см³ сірчаної кислоти з відносною густиною 1,830 і перемішують до повного розчинення антрону; потім об´єм рідини в колбі доводять сірчаною кислотою до мітки. Приготовлений розчин витримують при кімнатній температурі протягом 4 годин в темноті, після чого використовують для аналізу . Розчин антрону зберігають при температурі

4-6ºС в темному місці, його можна використовувати протягом 12-15 діб.