Що таке національні меншини і які права вони мають за Конституцією України?

Українська держава в усі періоди свого існування з належною повагою і гідністю ставилася до національних меншин, що проживають на ЇЇ території. Варто тільки пригадати Закон Української Народної Республіки «Про національно-персональ­ну автономію» (1918 р.), нормативно-правове регулювання статусу офіційних мов у Західноукраїнській Народній Республіці (1919 р.), ставлення до національних меншин у Карпатській Україні (1939 р.) тощо. З відновленням державної незалеж­ності в серпні 1991 р. українська держава через кілька місяців приймає Декларацію прав національ­ностей України, а в червні наступного року – Закон України «Про національні меншини в Україні», тим самим підтверджуючи своє цивілізоване ставлення до проблеми національних меншин.

Відповідно до чинного законодавства України «до національних меншин України належать групи громадян України, які не є українцями за націо­нальністю, виявляють почуття національного усві­домлення та спільності між собою» (ст. З Закону України «Про національні меншини в Україні»). Відповідно до чинної Конституції України укра­їнська держава сприяє консолідації і розвиткові етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності всіх національних меншин України (ст. 11). Особ­лива увага має бути приділена мовам національних меншин, яким Конституція гарантує вільний розви­ток, використання і захист (ч. 3 ст. 10). Проголошені Конституцією права вільного розвитку національ­них меншин в Україні знаходять сьогодні свою практичну реалізацію у наявності дошкільних закладів і середніх загальноосвітніх шкіл із мовою викладання (ужитку) національних меншин, у діяльності національних театрів, засобів масової інфор­мації (телевізійних і радіопередач на державних телерадіоканалах, у друкуванні державних газет і журналів мовою національних меншин), у праві вільного використання національної символіки та відзначенні національних свят, у вільному розвитку національних традицій тощо.

За статистичними даними національні меншини в Україні становлять близько 14 мільйонів громадян, а це приблизно 27 відсотків усього населення України.

Що належить до власності українського народу?

Конституція України до об'єктів права власності українського народу відносить землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які перебувають у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, ви­няткової (морської) економічної зони (ст. 13). Суб'єктами права власності українського народу Основний Закон називає органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визна­чених Конституцією України. Суб'єктами права влас­ності українського народу можуть виступати парла­мент України – Верховна Рада України, представ­ницький орган Автономної Республіки Крим – Верховна Рада Автономної Республіки Крим; орга­ни місцевого самоврядування – сільські, селищні та міські Ради відповідно до чинного законодавства України.

Землю – об'єкт права власності українського народу – Конституція України визначає основним національним багатством. Вона повинна перебувати під особливою охороною держави. Кожен громадя­нин як частина (складова) українського народу має право відповідно до Конституції користуватися природними багатствами, що є об'єктами права власності українського народу. Це право громадя­нина України поширюється і на землю. Громадянам гарантоване право власності на землю (як право володіння, користування і розпорядження землею) відповідно до чинного національного законодавства.