Що таке статус людини і громадянина? Які основні засади закладено Конституцією України в основу правового статусу особи і громадянина?

Конституція України серед норм, в яких викладено основи конституційного ладу української держави (розділ І Основного Закону), містить по­ложення про те, що людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку в Україні визнано найвищою соціальною цінністю; а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). У той же час цілий окремий розділ Основного Закону України («Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина») присвячено останньому. Все це переконливо свідчить про те велике значення, що його надає українська держава правам і свободам людини і громадянина, гарантіям їх реалізації обов'язкам людини і громадянина, загалом їхньому правовому становищу.

Статус особи і громадянина – це сукупність їхніх прав, свобод і обов'язків, встановлених чи визнаних державою. Як і будь-який інший конститу­ційний інститут, інститут прав, свобод та обов'язків людини і громадянина побудований на певних засадах, в його основу законодавець заклав відпо­відні принципи. Серед них насамперед виділяється принцип рівності. Він полягає у тому, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах; громадяни мають рівні права і свободи; громадяни рівні перед законом; що не може існувати привілеїв (пільг) чи якихось обмежень у реалізації своїх прав, свобод через приналежність до раси, політичні, релігійні та інші переконання, стать, етнічне чи соціальне походження, майновий стан, мову, місце прожи­вання, колір шкіри або інші ознаки; у рівності прав жінки і чоловіка, що забезпечено рівними можли­востями у громадсько-політичній і культурній діяль­ності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, а також спеціальними заходами, спрямованими на охорону праці і здоров'я жінок, правовим захистом, матеріальною і мо­ральною підтримкою материнства та дитинства тощо.

Серед інших засад правового статусу людини і громадянина, закладених в Основному Законі дер­жави, можна також назвати принцип не відчуженості та непорушності прав, принцип єдності прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, принцип гарантованості прав та свобод людини і грома­дянина, які також мають відповідний виклад у положеннях Конституції України.

Які конституційні засади покладено в основу інституту українського громадянства?

Відповідно до чинного законодавства громадянством України визначено постійний право­вий зв'язок особи й української держави, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'­язках (Закон України «Про громадянство України»). Громадянами України відповідно до чинного законодавства є особи, які на момент набрання чинності Закону «Про громадянство України» про­живали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і котрі не заперечують проти набуття громадянства України; особи, які працюють за державним скеруванням, проходять військову службу, навчаються за межами України або виїхали на законних підставах на постійне проживання до іншої країни за умов, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали в Україні до моменту виїзду за кордон, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніше, як через п'ять років після набрання чинності Закону «Про громадянство Укра­їни» виявили бажання стати громадянами України; особи, які набули громадянство України відповідно до Закону «Про громадянство України».

В Основному Законі України закладено консти­туційні засади інституту українського громадянства. До них належать такі положення:

• в Україні існує єдине громадянство (ст. 4 Конституції України), відповідно – при набутті українського громадянства обов'язковою є відмова від іноземного громадянства і тільки на підставі двосторонніх міждержавних договорів можливе існування подвійного громадянства (ст. 1 Закону України «Про громадянство України»);

• громадяни України не можуть бути позбавлені громадянства і права змінити громадянство. Чинне законодавство передбачає підстави набуття та припинення громадянства України. Грома­дянство України можна набути за народженням; за походженням; через прийняття до громадянства України; через поновлення у громадянстві Укра­їни; за іншими підставами, передбаченими Законом; за підставами, передбаченими міжнарод­ними договорами України. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України за умови: відмови від іноземного громадянства; постійного проживання на території України протягом останніх п'яти років; знання української мови в обсязі, достатньому для спілкування; наявності законних джерел існування; визнання і виконання Конституції України. В той же самий час до громадянства України не можуть бути прийняті особи, які вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України; засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини. Законодавством чітко визначені і підстави припинення громадянства України: у разі виходу з громадянства України; унаслідок втрати громадянства України (громадянство України втрачається унаслідок вступу особи на військову службу, у службу безпеки, у поліцію, органи юстиції або в інші органи державної влади та управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України; якщо громадянство України набуто внаслідок свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; якщо особа, котра перебуває за межами України, не стала на консульський облік протя­гом п'яти років; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України;

• громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч. 2, ст. 25 Конституції України);

• Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3, ст. 25 Конституції України).