Які політико-правові документи (акти) після відновлення державної незалежності України в 1991 році передували прийняттю Конституції України 1996 р.?

Після відновлення державної незалеж­ності України в 1991 р. першочерговими завданнями стали підготовка і прийняття нового Основного Закону держави – Конституції. Ціла низка важливих політико-правових документів, прийнятих у 1990–1996 роках, тією чи іншою мірою утверджуючи державність як реальність, наближала день її кон­ституційно-правового закріплення.

До таких документів належать: Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.); Концепція нової Конституції України (19 червня 1991 р.); Акт проголошення незалежності України (24 серп­ня 1991 р.) та його всенародне підтвердження на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р.; Закон України про правонаступництво (12 ве­ресня 1991 р.);

Офіційний проект Конституції України від 2 липня 1992 р. (підготовлений Робочою групою Конституційної Комісії під керівництвом профе­сора Леоніда Юзькова), його нова редакція від 26 жовтня 1993 р.;

Конституційні проекти політичних партій та окремих громадян України 1993/96 років. Най­більш помітні серед них: проект Конституції Укра­їни Християнсько-демократичної партії України, конституційний проект Української республікан­ської партії, проект Конституції України Конгресу Українських Націоналістів, проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки, запропонований фракцією комуністів у Верховній Раді України; авторські проекти Конституції України Івана Тимченка, Всеволода Речицького та інші (усього понад два десятки проектів Конституції України); Конституційний Договір між Верховною Радою України і Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України (8 червня 1995 р.)»;

• Проект Конституції України, підготовлений Ро­бочою групою Конституційної Комісії України і схвалений цією Комісією 11 березня 1996 р., офіційно внесений 20 березня того ж року на розгляд Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в державі співголовами Конституційної Комісії (Президентом України Леонідом Кучмою та Головою Верхов­ної Ради України Олександром Морозом);

• Проект Конституції України, доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією, створеною відповідно до Постанови Верховної Ради Укра­їни від 5 травня 1996 р.

Якими є структура та загальна характеристика (за класифікаційними ознаками) Конституції України 1996 р.?

У своїй структурі Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, складається з преамбули та п'ят­надцяти розділів:

Розділ І. Загальні засади;

Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина;

Розділ III. Вибори. Референдум;

Розділ IV. Верховна Рада України;

Розділ V. Президент України;

Розділ. VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади;

Розділ VII. Прокуратура;

Розділ VIII. Правосуддя;

Розділ IX. Територіальний устрій України;

Розділ X. Автономна Республіка Крим;

Розділ XI. Місцеве самоврядування;

Розділ XII. Конституційний Суд України;

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України;

Розділ XIV. Прикінцеві положення;

Розділ XV. Перехідні положення.

Розділи І–XIV об'єднують у собі 161 статтю; ос­танній розділ (розділ XV. Перехідні положення) містить приписи, пов'язані з поступовим введенням у дію окремих положень Конституції, об'єднаних у 14 пунктів.

За загальними класифікаційними ознаками Кон­ституцію України 1996 р. можна визначити як:

• писану кодифіковану конституцію унітарної дер­жави з автономним утворенням;

• жорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень до Конституції України, на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів (спеціальне коло суб'єктів, які мають право вносити пропозиції про внесення змін і доповнень, затвердження змін на Всеукраїнсько­му референдумі), так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конститу­ційного складу Верховної Ради України);

• за порядком прийняття як конституцію народну (демократичну), оскільки вона прийнята парла­ментом України 28 червня 1996 р. від імені українського народу – громадян України всіх національностей.