Хто такі іноземці і який їхній правовий статус за Конституцією України?

Чинне українське законодавство інозем­цями визнає іноземних громадян – осіб, які мають громадянство іноземних держав і не є громадянами України; особами без громадянства визначено осіб, які проживають на території України і не є громадя­нами України та не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, (ст. 11 Закону України «Про громадянство України», ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців»).

Конституцією України визначено основи право­вого статусу даних категорій осіб в Україні. Зокрема, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, мають в Україні ті ж права і свободи, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України – за винятками, встанов­леними Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом (ст. 26). Закон України «Про біженців» деталізує порядок та умови надання статусу біженців іноземним громадянам та особам без громадянства. Зокрема, статус останнього може бути надано іноземному громадянину чи особі без громадянства, який унаслідок обґрунтованих побо­ювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціаль­ної групи або через політичні переконання вимуше­ний покинути територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання) і не може чи не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань (ст. 1 Закону України «Про біженців»).

Що таке вибори і виборче право? На яких засадах їх проводять в Україні відповідно до Конституції України?

Вибори – це спосіб формування пред­ставницьких органів (органів державної влади і місцевого самоврядування), обрання їхніх посадових осіб. Чинне законодавство знає декілька видів виборів в Україні. Основні серед них: чергові вибо­ри, позачергові вибори або дострокові, вибори замість вибулого депутата, повторне голосування і повторні вибори.

Виборче право (суб'єктивне) – це право особи обирати і бути обраною до представницьких органів. Відповідно розрізняють активне виборче право – право обирати своїх представників до парламенту, місцевих Рад та інших представницьких органів (за формулою «я обираю»); і пасивне виборче право – право бути обраним до згаданих органів (за фор­мулою «мене обирають»).

Ст. 71 Конституції України говорить, що вибори в Україні є вільні й відбуваються на основі загаль­ного, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням.

Конституційне положення про вільні вибори означає, що участь у виборах в Україні є правом громадян, а не обов'язком. Самі громадяни вирі­шують, брати їм участь у виборах чи утриматись.

Сутність принципу загального виборчого права полягає у тому, що всі громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового статусу, расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять, досягнувши певного віку, мають право брати участь у виборах. Конституція України встановила обмеження щодо участі у виборах (реалізації активного і пасивного виборчого права) тільки категорії громадян України, яких визнано судом недієздатними (тобто у спеціальному судовому засіданні дані громадяни визнані такими, що внаслідок душевної хвороби або недоумства не розуміють значення своїх дій і не можуть керувати ними).

Конституцією України встановлені різні вікові цензи (обмеження) щодо реалізації громадянами активного і пасивного виборчого права. Так, право голосу на виборах (реалізація активного виборчого права) мають громадяни, які досягнули 18 років (ч. 1 ст. 70), а народним депутатом України може бути обраний громадянин України (реалізація пасивного виборчого права), якому на день виборів виповнився 21 рік (ч. 2 ст. 76).

Пряме виборче право означає, що народних депутатів України, депутатів органів місцевого самоврядування, Президента України, голів місцевих Рад обирають безпосередньо виборці. Протилежністю прямого ви­борчого права є, наприклад, двоступеневі вибори, за яких виборці спочатку вибирають колегію виборців, а ті вже обирають депутата чи посадову особу.

Рівне виборче право – це така система організації виборів, за якої кожен виборець має тільки один голос.

Таємне голосування передбачає відсутність будь-якого контролю за волевиявленням виборців. А це, як звичайно, досягається наявністю спеціальних кабін для голосування на виборчих дільницях, анонімністю голосування, однаковою формою виборчого бюлетеня, наявністю кримінальної та іншої відповідальності за порушення таємниці голосування тощо.