Які повноваження передбачає Конституція для територіальних громад?

Територіальні громади села, селища, міста мають право: керувати майном громади; затверджувати і контролювати виконання бюджетів відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць; встановлювати місцеві податки (відповідно до чинного законодавства України); забезпечувати проведення місцевих референдумів та виконання їхніх рішень; утворювати, реорганізовувати й лік­відовувати комунальні підприємства; вирішувати будь-які питання місцевого життя, віднесені чинним законодавством до відання Ради відповідного рівня, Районні та обласні Ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, також мають право затверджувати відповідно районні чи обласні бюджети (які формуються з коштів держав­ного бюджету для їх відповідного перерозподілу між територіальними громадами), мають право затвер­джувати програми соціально-економічного й куль­турного розвитку районів та областей, контролювати їхнє виконання; вирішувати інші питання, віднесені до їхньої компетенції чинним законодавством України.

Органи місцевого самоврядування можуть вико­нувати окремі функції державної виконавчої влади на місцях у разі делегування місцевим Радам своїх функцій органами державної виконавчої влади на місцях – місцевими державними адміністраціями.

Що становить матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування?

Для реалізації свого права самостійно вирішувати питання місцевого значення територі­альні громади повинні мати, окрім визначених законом повноважень, відповідні майно та кошти, іншими словами – мати відповідну матеріальну та фінансову базу (основу). Конституція України до останнього відносить: рухоме та нерухоме майно (наприклад: міський транспорт як рухоме майно і житлові будинки, що є у комунальній власності, як нерухоме), доходи місцевих бюджетів (прибутковий податок із громадян, земельний податок, місцеві податки тощо), землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

Конституція України окремо передбачає право територіальних громад об'єднувати на договірних засадах свої кошти та майно для виконання спільних проектів, спільного фінансування об'єктів комуналь­ного господарства (наприклад: створення системи очищення озера декількома селами, які розміщені на його берегах, фінансування будівництва одного мо­локопереробного комбінату декількома селами тощо).

Яка процедура внесення змін і доповнень до чинної Конституції України?

Розділ XIII Конституції України містить положення про порядок внесення змін до Консти­туції, який передбачає досить ускладнену процедуру, при тому різної складності для різних положень Основного Закону. Встановлена процедура внесення змін до Конституції має на меті забезпечити в державі справжнє верховенство Конституції, непо­хитність конституційного ладу України й націо­нальної державності українського народу, зробити Основний Закон України законом, що має вищу юридичну силу і характеризується як найстабільніший у державі.

Такі важливі конституційні інститути, як основи конституційного ладу (розділ І Конституції України), основи виборчої системи України (розділ III Консти­туції України) і процедура внесення змін до Конституції (розділ XIII Конституції України) можуть бути змінені тільки тоді, коли:

• проект про внесення змін до цих розділів внесуть Президент України або не менше як ²/₃ депутатів від конституційного складу Верховної Ради України (тобто проект має підтримати щонайменше 300 народних депутатів України);

• після внесення на розгляд парламенту питання про внесення змін до цих розділів за його прий­няття повинно проголосувати не менше ²/₃ конс­титуційного складу Верховної Ради України;

• дане рішення повинно бути підтверджено на Всеукраїнському референдумі. Конституцією передбачено також процедуру прийняття змін до інших положень Основного Закону України. В той же самий час не може бути прийнято рішення про зміну Конституції України взагалі, якщо дані зміни ліквідовують або обмежу­ють права і свободи громадян, якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності України чи порушення її територіальної цілості.