Питання для самоконтролю

1. Концепція З.Фрейда про несвідоме.

2. Розрізнення понять несвідомого, підсвідомого та надсвідомого.

3. Фрейд про основний регулятор несвідомої психічної системи.

Бібліографічний список

Основна література: (13); (14); (27).

Додаткова література: (11); (13).

Змістовий модуль ІI. Психологія особистості. Особистість у діяльності і спілкуванні

Тема 5. Особистість. Структура особистості

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань про:

- індивідуальні особливості людини.

План вивчення теми

1. Індивідуальні особливості людини.

2. Компенсаційні можливості здібностей.

3. Природна основа здібностей.

4. Талант.

5. Геній.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості , які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності у динаміці оволодіння необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Кожна здібність — це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних та часткових властивостей у певному їх поєднанні.

До властивостей особистості, які за умов діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів людей, визначених І.П. Павловим, як "художній", "розумовий" і "середній".

Ця типологія пов'язана з відносним переважанням першої чи другої сигнальної системи.

Питання для самоконтролю

1. Які основні компоненти здібностей?

2. Як взаємопов'язані здібності та задатки?

3. Які психічні властивості людини сприяють розвитку здібностей?

4. У чому виявляються якісні відмінності у здібностях людей?

5. Що є показником здібностей?

6. Що зумовлює розвиток здібностей особистості?

Бібліографічний список

Основна література: (13); (27).

Додаткова література: (12); (13); (14); (15); (17).

Тема 6. Розвиток особистості та „Я- концепція”

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань про:

- поняття онтогенезу;

- сфери та фактори розвитку людини;

- розвиток та виховання особистості.

План вивчення теми

1. Поняття онтогенезу.

2. Психічний розвиток дитини.

3. Отроцтво.

4. Зрілість.

5. Сфери розвитку людини.

6. Фактори розвитку людини.

7. Розвиток та виховання особистості.

8. Компоненти самосвідомості особистості, самоповага.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Засвоєння цієї теми потребує розуміння того, за якими критеріями оцінюється особистість людини. Оскільки, особистість є системною, надчуттєвою, якістю, то оцінити її можна лише на основі системного підходу. Вивчення особистості - це вивчення місця, позиції людини у системі суспільних зв'язків, ЇЇ комунікацій, того, заради чого і як вона використовує природжені і набуті властивості (О.Н.Леонтьєв). Оскільки центральним, системоутворюючим є відношення до іншої людини, до інших людей, то стати особистістю означає зайняти певну життєву, передусім міжособову моральну позицію, у достатній мірі усвідомлювати її і нести за неї відповідальність, утверджуючи своїми вчинками. Звідси походить характеристика особистості, її "нормальність" або "аномальність".

Нормальний розвиток особистості - такий, який веде людину до набуття нею родової людської сутності. З цієї точки зору критеріями норми є такі:

- ставлення до іншої людини як до самоцінної особистості;

- здатність до децентрації, самовіддачі, любові;

- творчий характер життєдіяльності;

- потреба у позитивній свободі;

- здатність до вільного самовиявлення;

- можливість самопроектування майбутнього;

- віра у здійсненність наміченого;

- внутрішня відповідальність перед собою та іншими;

- прагнення до здобуття наскрізного загального сенсу життя.

Однією з найбільш вдалих сучасних систем критеріїв розвитку особистості є критерії (показники) оптимально функціонуючої особистості, описані американським психологом А.Маслоу. Серед них такі: об'єктивне сприйняттядійсності, що виражається у чіткому відділенні знання від незнання, фактів від думок про них; прийняття себе самого, інших та світу такими, якими вони є; неегоцентрична орієнтація на вирішення зовнішніх проблем; здатність переносити самотність і потреба у відособленні; творчі здібності; природність поведінки; але і відсутність прагнення порушувати умовності лише з почуття спротиву; моральна визначеність, чітке розрізнення добра і зла; відсутність непослідовності у моральній свідомості і поведінці; дружнє ставлення до будь-якої людини з добрим характером незалежно від "формальних характеристик", здатність до глибоких почуттів та інше.

Зріла особистість вносить істотний внесок у розвиток особистості інших людей, у розвиток соціальної групи і суспільства в цілому, тобто має високий соціальний потенціалі статус.

Наукові дослідження останніх десятиліть XX століття акцентують увагу і на іншій стороні, життя особистості – не суспільній, а приватній, індивідуальній, відкривають і обґрунтовують її екзистенціальні цінності (свобода, краса, добро, самоповага, любов, взаєморозуміння та ін.).

Зокрема, видатний психолог XX ст. С.Л.Рубінштейн вніс у психологію ідею про індивідуально, а не лише суспільне активного суб'єкта, тобто про людину, яка сама будує умови життя і своє ставлення до нього. На думку іншого відомого психолога і філософа К.А.Абульханової - Славської людина прагне самоздійснення і творчості.

Такі наукові уявлення про сутність особистості, її існування знайшли визнання та підтримку і на Заході - у середовищі психологів та філософів - представників екзистенціалізму та гуманістичних напрямків у психології.