2. Необоротні матеріальні активи, їх класифікація та оцінка

Для цілей бухгалтерського обліку необоротні матеріальні активи класифікують за однорідними групами. Основні засоби класифікують за такими групами:

1. Основні засоби

2. Інші необоротні матеріальні активи

3. Незавершені капітальні інвестиції

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року ( або операційного циклу, якщо він довше за рік).

Інші необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, які не відносяться ні до основних засобів , ні до нематеріальних активів.

Незавершені капітальні інвестиції - накопичені витрати на придбання основних засобів або інших необоротних матеріальних активів не введених в експлуатацію, або не переданих в роботу.

Необоротні матеріальні активи діляться на виробничі і невиробничі.

Виробничі необоротні матеріальні активи беруть участь у кількох виробничих циклах, зберігають натуральну форму і переносять свою вартість на готову продукцію частинами протягом терміну їх використання, в міру зносу.

Невиробничі необоротні матеріальні активи функціонують у галузях невиробничої сфери і не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва та призначені для невиробничого споживання

(наприклад, будівля офісу належить до основних засобів виробничого призначення, а будівля медпункту також відноситься до основних засобів, але невиробничого призначення).

Методологічні засади формування інформації в обліку та фінансовій звітності про основні засоби і інші необоротні матеріальні активи визначені у ПБО 7 “Основні засоби".

В процесі придбання і використання необоротних матеріальних активів важливе значення має визначення їх оцінки. Виділяють такі види їх оцінки :

Первісна вартість – вартість, за якою основний засіб зараховується на баланс. Вона складається із суми грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених на придбання (створення) необоротних активів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від ліквідації (реалізації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – визначається як різниця між первісною вартістю активів і сумою їх зносу на дату балансу (ця вартість підсумовується у валюту активу балансу).

Вартість, що амортизується - первісна або переоцінена вартість активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості

Справедлива вартість – сума по якій може бути здійснено обмін актива, або оплата його зобов’язань в результаті операції між (проінформованими) зацікавленими і незалежними сторонами.

Зараховуються на баланс основні засоби і інші необоротні матеріальні активи в резултаті придбання, яке може здійснюватись різними способами:

1. Придбання за оплатою нових і б/у об’єктів;

2. Будівництва, чи виготовлення власними силами;

3. Реконструкції, розширення, технічного оснащення діючих потужностей;

4. Безоплатного одержанная;

5. Отримання до статутного фонду у якості внесків тощо.

Первісна вартість необоротних матеріальних активів формується із витрат в залежності від способу придбання.

Необоротні матеріальні активи надходять на підприємство у порядку капітальних інвестицій, облік яких ведеться на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. По дебету цього рахунку формується їх первісна вартість , за якою вони зараховуються на баланс.

Таблиця 6.2