- •Л. В. Юрчишена
- •Передмова
- •Розділ 1
- •2. Предмет політичної економії
- •3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація
- •4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів
- •5. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук
- •Практикум
- •8. Що вважали джерелом багатства представники класичної буржуазної школи?
- •Приватне підприємництво;
- •Процес праці і виробництва;
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці
- •1. Виробництво як процес суспільної праці
- •2. Фактори виробництва їх поєднання та результативність
- •3. Продукт праці та його форми
- •4. Характер праці та його розвиток
- •5. Ефективність праці та розширення джерел багатства суспільства
- •Практикум
- •Тема 3. Економічні потреби і інтереси
- •1. Економічні потреби суспільства, їх суть та структура
- •2. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва
- •3. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту
- •4. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація
- •5. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу
- •Практикум
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку
- •1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку. Загальний економічний закон розвитку економіки
- •2. Зміст економічної системи та її структурні елементи
- •3. Місце і роль людини в економічній системі
- •Практикум
- •Розділ 2. Товарне виробництво, форми нагромадження капіталу
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші
- •1. Натуральне господарство. Сутність і основні риси товарного виробництва
- •2. Товар і його властивості
- •3. Сутність і функції грошей
- •4. Теорії, що визначають вартість (цінність) товару. Закон вартості
- •Практикум
- •Тема 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата
- •1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •2. Рух і нагромадження капіталу
- •3. Трудові відносини при капіталізмі
- •4. Сутність заробітної плати, її функції, форми та системи
- •Практикум
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •1. Витрати виробництва, їх сутність та види
- •2. Сутність собівартості, її структура та види, шляхи зниження собівартості продукції
- •3. Дохід підприємства. Додаткова вартість і прибуток підприємства
- •4. Ефективність використання факторів виробництва
- •Практикум
- •Розділ 3. Основи розвитку ринкової економіки та суб’єктів її функціонування
- •Тема 8. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення
- •1. Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку
- •2. Моделі ринку й економічної політики
- •3. Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство
- •4. Сутність ринкової ціни. Види цін. Класифікація цін ринкової економіки
- •5. Інфляція: її сутність, види та наслідки
- •Практикум
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин, їх переваги
- •2. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств
- •Практикум
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток
- •2. Функціонування підприємства як товаровиробника
- •3. Сутність та особливості формування валового доходу та прибутку підприємства
- •Практикум
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента
- •1. Особливості підприємницької діяльності й функціонування капіталу в різних сферах економіки
- •2. Сільськогосподарське виробництво як особлива сфера застосування праці та капіталу
- •3. Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов
- •4. Відсоток, прибуток і рента
- •Практикум
- •Розділ 4. Економічне зростання і соціально-економічний прогрес
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •1. Зміст процесу суспільного відтворення
- •2.Визначення сутності сукупного суспільного продукту
- •3. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Практикум
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •3. Зайнятість населення і її регулювання в сучасних умовах
- •4. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
- •Практикум
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •2. Державне регулювання суспільного відтворення. Основні теорії дре
- •3. Основні форми і методи державного регулювання та їхній механізм
- •4. Держава як суб'єкт економічних відносин
- •5. Економічні функції держави
- •Практикум
- •Розділ 5. Закономірності розвитку економічних систем. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік
- •Типи економічних систем
- •3. Ознаки, головні напрями і моделі перехідних економічних процесів нового типу
- •4. Основи саморозвитку перехідної економіки нового типу
- •Практикум
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин
- •1. Поняття і структура сучасного світового господарства
- •2. Основні етапи становлення та розвитку світового господарства
- •3 Етап (20-ті р.Р. – поч. 90-х р.Р. XX ст.) співіснування двох світових систем
- •3. Сутність і форми міжнародних економічних відносин
- •Практикум
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •1. Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем
- •2. Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація
- •3. Шляхи розв'язання глобальних проблем
- •4. Стан і перспективи розвитку економіки України у контексті економічної глобалізації
- •Практикум
- •Література
Розділ 1
Загальні засади соціально-економічного розвитку
Тема 1. Предмет і метод політичної економії
План
1. Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
2. Предмет політичної економії
3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація
4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів
5. Функції політичної економії та їх місце в системі економічних наук
1. Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
Люди, які ніколи систематично не вивчали економічну теорію, схожі на глухих, коли вони намагаються оцінити звучання оркестру.
П. Самуельсон
Економіка (від грецького oikonomia, буквально означає мистецтво ведення домашнього господарства) в сучасних умовах існує у чотирьох значеннях:
народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;
сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, утворюючих певну економічну систему;
сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;
економічна наука, що вивчає народне господарство в цілому, галузі господарства району.
Рис. 1.1. Основні етапи розвитку економічної науки (з ХVІІ до кінця ХІХ ст.)
Рис. 1.2. Напрямки сучасної економічної теорії
Неокласична економічна теорія. Об'єктом дослідження є поведінка Ноmо есоnomicus — "людини економічної", яка як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, і при цьому звести до мінімуму витрати (чи зусилля).
Основною категорією аналізу прихильники неокласичної економічної теорії вважають граничну корисність, протиставляючи її теорії трудової вартості.
Представники: А. Маршал і А. Пігу.
Монетаризм (англ. mопеу — гроші) стверджує, що грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також у розвитку виробництва. Засновник — глава чиказької школи політичної економії М. Фрідмен — виступає проти активного й широкомасштабного втручання держави в економіку, проти державних заходів стимулювання попиту, висуваючи при цьому гасло "назад до Сміта". Позитивна сторона монетаризму — всебічний аналіз механізму дії грошей на ринок товарів, обґрунтування впливу монетарної політики на розвиток економіки.
Неолібералізм. Погляди неокласичної школи політичної економії з різними течіями, напрямами отримали в економічній літературі назву лібералізм (лат. liberalis — вільний).
Лібералізм — сукупність поглядів, основним змістом яких є заперечення необхідності втручання держави в економічне життя й розуміння механізму самоорганізованого ринку як єдиного ефективного регулятора господарських процесів. Ідеї економічного лібералізму панували до кризи І929-1933 р.р. Сучасні послідовники економічного лібералізму — неоліберали (американські вчені Л. Мізес та Ф. Хаєк) — виступають за мінімальне втручання держави в економіку, за надання максимальної свободи підприємцям і торговцям.
Інституціоналізм. Назва походить від латинського слова institutum — установа. Прихильники інституціоналізму основне значення приділяли аналізу ролі інститутів в ухваленні економічних рішень та в економічній діяльності, їхній спрямованості й ефективності.
До інститутів його прихильники відносять конкуренцію, профспілки, податки, державу, монополії (в тому числі корпорації), сталий спосіб мислення, юридичні норми тощо, а економіку розглядають як систему відносин між суб'єктами господарювання, що формується під впливом економічних та неекономічних чинників.
Засновники: американські науковці Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Гамільтон, англійський економіст А. Гобсон та ін.
Соціально-технологічний інституціоналізм (представники: Дж. Гелбрейт, Р. Арон, Я. Тінберген) за основу економічного розвитку ставлять впровадження науки і техніки у виробництво і на цій основі обґрунтовують індустріальне, постіндустріальне та інші форми суспільства.
Соціально-психологічний інституціоналізм (автор – Т. Верлен) основою розвитку вважає інститути майстерності, родинного почуття та інші.
Соціально-правовий (автор Дж. Р. Коммонс) основою розвитку суспільства називає право, юридичні відносини.
В останні десятиріччя виник новий різновид інституціоналізму — неоінституціоналізм, який за основу економічного розвитку в постіндустріальному суспільстві ставить людину, а основною метою економічної системи вважає всебічний розвиток людини. Зокрема, XXI ст. неоінституціоналісти проголошують століттям людини.
Кейнсіанство (засновник – англійський економіст Дж. М. Кейнс) – одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.
Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінзон, П. Сраффа та інші) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
Поєднання окремих ідей неокласиків і кейнсіанства привело до виникнення неокласичного синтезу.
Неокласичний синтез — узагальнююча економічна концепція, в якій поєднуються раціональні теорії ціноутворення і розподілу доходів у межах неокласичного напряму (зокрема в межах теорії загальної економічної рівноваги) та зростання національного доходу в межах кейнсіанського напряму економічної теорії. Згідно з цією концепцією, залежно від стану економіки необхідно застосовувати кейнсіанські або неокласичні рецепти впливу на економіку.
Його найвідомішими представниками є американські економісти Е. Хансен, П. Самуельсон, Дж. Хікс, яких вважають авторами теорії доходів-витрат як ортодоксальної версії кейнсіанської доктрини.
Марксизм і сучасність. Як четвертий основний напрям сучасної економічної теорії слід розглядати ті положення К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна, які витримали перевірку часом і постійно розвиваються прибічниками марксистської теорії.
Розвиток економічної думки в Україні. Найславетнішими постатями економічної думки в Україні у XIX — на початку XX ст. були В. Вернадський, С. Подолинський, І. Франко, М. Туган-Барановський та ін.
С. Подолинський (1850—1891) виступав проти приватної власності, за побудову соціалізму, неминучість якого вбачав у несправедливості капіталізму — привласненні капіталістами продукту неоплаченої праці, розтрачанні ним природних ресурсів, а також у його природничо-наукових основах. Такими, на його думку, була енергія всесвіту, яка нерівномірно розподіляється по різних його частинах і під впливом людської праці зазнає позитивних змін щодо її найефективнішого використання для задоволення людських потреб, але найкраще може бути застосована при соціалізмі. Ф. Енгельс називав відкриттям ідею Подолинського про те, що людська праця може довше утримуватись на поверхні землі і довше змушувати діяти енергію сонця (ніж без праці). Ця ідея наприкінці XX ст. була названа західними ученими видатним науковим відкриттям людства.
І. Франко (1856—1916) найважливішою умовою знищення експлуатації і подолання соціальної нерівності називав приватну власність і відстоював ідею встановлення суспільної власності на засоби виробництва нереволюційним шляхом. Предмет політичної економії спочатку визначає як "суспільні зв'язки між людьми", а відтак як науку про економічні закони розвитку суспільства, відстоював теорію трудової вартості, ідею про неминучість руху суспільства від капіталізму до соціалізму.
М. Туган-Барановський (1865—1919) уперше у світовій літературі обґрунтував положення, згідно з яким фази промислового циклу визначаються законами інвестування, зробив спробу синтезу теорії трудової вартості (цінності) та граничної корисності (як це на Заході, але з урахуванням витрат виробництва, здійснював А. Маршалл), запровадив у науковий обіг поняття "вартість" (як витрати живої та уречевленої праці) та "трудова вартість" (як витрати живої праці), поглибив теорію кооперації та соціалізму.
Є. Слуцький (1880—1948) розкрив зв'язок між функцією корисності та рухом цін і грошових доходів населення, внаслідок чого розвинув неокласичну теорію.
Найбільшу цінність в теорії В. Вернадського має його концепція неосфери.