- •Л. В. Юрчишена
- •Передмова
- •Розділ 1
- •2. Предмет політичної економії
- •3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація
- •4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів
- •5. Функції політичної економії та її місце в системі економічних наук
- •Практикум
- •8. Що вважали джерелом багатства представники класичної буржуазної школи?
- •Приватне підприємництво;
- •Процес праці і виробництва;
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці
- •1. Виробництво як процес суспільної праці
- •2. Фактори виробництва їх поєднання та результативність
- •3. Продукт праці та його форми
- •4. Характер праці та його розвиток
- •5. Ефективність праці та розширення джерел багатства суспільства
- •Практикум
- •Тема 3. Економічні потреби і інтереси
- •1. Економічні потреби суспільства, їх суть та структура
- •2. Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва
- •3. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту
- •4. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація
- •5. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу
- •Практикум
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку
- •1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку. Загальний економічний закон розвитку економіки
- •2. Зміст економічної системи та її структурні елементи
- •3. Місце і роль людини в економічній системі
- •Практикум
- •Розділ 2. Товарне виробництво, форми нагромадження капіталу
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші
- •1. Натуральне господарство. Сутність і основні риси товарного виробництва
- •2. Товар і його властивості
- •3. Сутність і функції грошей
- •4. Теорії, що визначають вартість (цінність) товару. Закон вартості
- •Практикум
- •Тема 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата
- •1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва
- •2. Рух і нагромадження капіталу
- •3. Трудові відносини при капіталізмі
- •4. Сутність заробітної плати, її функції, форми та системи
- •Практикум
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •1. Витрати виробництва, їх сутність та види
- •2. Сутність собівартості, її структура та види, шляхи зниження собівартості продукції
- •3. Дохід підприємства. Додаткова вартість і прибуток підприємства
- •4. Ефективність використання факторів виробництва
- •Практикум
- •Розділ 3. Основи розвитку ринкової економіки та суб’єктів її функціонування
- •Тема 8. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення
- •1. Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку
- •2. Моделі ринку й економічної політики
- •3. Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство
- •4. Сутність ринкової ціни. Види цін. Класифікація цін ринкової економіки
- •5. Інфляція: її сутність, види та наслідки
- •Практикум
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин, їх переваги
- •2. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств
- •Практикум
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток
- •2. Функціонування підприємства як товаровиробника
- •3. Сутність та особливості формування валового доходу та прибутку підприємства
- •Практикум
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента
- •1. Особливості підприємницької діяльності й функціонування капіталу в різних сферах економіки
- •2. Сільськогосподарське виробництво як особлива сфера застосування праці та капіталу
- •3. Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов
- •4. Відсоток, прибуток і рента
- •Практикум
- •Розділ 4. Економічне зростання і соціально-економічний прогрес
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •1. Зміст процесу суспільного відтворення
- •2.Визначення сутності сукупного суспільного продукту
- •3. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Практикум
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •3. Зайнятість населення і її регулювання в сучасних умовах
- •4. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
- •Практикум
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •2. Державне регулювання суспільного відтворення. Основні теорії дре
- •3. Основні форми і методи державного регулювання та їхній механізм
- •4. Держава як суб'єкт економічних відносин
- •5. Економічні функції держави
- •Практикум
- •Розділ 5. Закономірності розвитку економічних систем. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік
- •Типи економічних систем
- •3. Ознаки, головні напрями і моделі перехідних економічних процесів нового типу
- •4. Основи саморозвитку перехідної економіки нового типу
- •Практикум
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин
- •1. Поняття і структура сучасного світового господарства
- •2. Основні етапи становлення та розвитку світового господарства
- •3 Етап (20-ті р.Р. – поч. 90-х р.Р. XX ст.) співіснування двох світових систем
- •3. Сутність і форми міжнародних економічних відносин
- •Практикум
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •1. Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем
- •2. Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація
- •3. Шляхи розв'язання глобальних проблем
- •4. Стан і перспективи розвитку економіки України у контексті економічної глобалізації
- •Практикум
- •Література
2. Державне регулювання суспільного відтворення. Основні теорії дре
Ринковий механізм саморегулювання дає можливість:
ефективно розподіляти ресурси для виробництва необхідних суспільству товарів;
успішно функціонувати за наявності навіть обмеженої інформації (досить мати дані про ціну на продукт і про витрати на його виробництво);
забезпечувати гнучкість і високий ступінь пристосування до умов, що змінюються;
оптимально використовувати результати НТП;
вільно вибирати і діяти споживачам і підприємцям (вони незалежні в прийнятті рішень, укладанні угод і т. ін.);
задовольняти різноманітні потреби, підвищувати якість товарів і послуг, швидше досягати ринкової рівноваги;
розширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентоспроможність продукції тощо.
Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм забезпечує взаємозв'язок базису і надбудови.
Форми господарювання – це зміст господарського права, їх удосконалення відбувається за допомогою суб’єктивної діяльності за рахунок впливу правових норм, актів на механізм господарювання.
Основні теорії державного регулювання.
В основі регулювання національної економіки лежать різні економічні теорії, покликані до життя практикою господарювання. Можна виділити кілька етапів розвитку теорії регулювання економіки.
Меркантилізм – перша економічна школа (XV—XVII ст.)» яка розглядала золото і срібло (пізніше – надлишок продуктів, що обмінюються на зовнішньому ринку) як джерела багатства і розробляла рекомендації своїм правителям стосовно розвитку міжнародної торгівлі.
Фізіократи – економічна школа (засновником є Ф. Кене, XVIII ст.), представники якої вважали, що джерелом багатства є праця у сільському господарстві, тому рекомендували урядам своїх країн розвивати саме цю галузь.
Класична теорія регулювання (саморегулювання) – найвидатніші представники – англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо (друга половина XVIII – початок XIX ст.). Основним регулятором економічних процесів визнає ринковий механізм, який ефективно регулює розподіл ресурсів, автоматично встановлює економічну рівновагу (між попитом і пропозицією) і заперечує необхідність втручання держави в економіку.
Марксизм – економічна школа, заснована на вченні К. Маркса, яка обґрунтовує необхідність знищення приватної власності та конкуренції, заміни стихійного розвитку свідомим, цілеспрямованим впливом держави на соціально-економічні процеси за допомогою плану на основі суспільної (загальнонародної) власності.
Кейнсіанство – напрямок розвитку економічної теорії, засновником якого вважають видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946). Обґрунтовує об'єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання економіки.
Кейнсіанство виникло у 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби Великої депресії. У теоретичному аспекті ідеї Кейнса сприяли зародженню нового розділу економічної теорії – макроекономіки — та першим спробам застосовування агрегованих економічних величин. Кейнсіанство відкрило "першу сторінку" в економетричному аналізі національного господарства, ввівши у світ найважливіші математичні інструменти і прийоми. У практичному плані економічна політика, що відображала ідеї Кейнса і яку проводила більшість країн після Другої світової війни, багато в чому сприяла виходу їх із кризи і пом'якшенню циклічних коливань.
Заслугою Кейнса є те, що він, виступивши проти традиційної класичної теорії, обґрунтував об'єктивну необхідність і роль державного регулювання ринкової економіки, з'ясував основні засоби та інструменти державного впливу: стимулювання сукупного попиту шляхом заохочення інвестиційної діяльності, а значить, зменшення ціни кредиту (рівня облікової ставки), розширення державних закупок; підвищення рівня зайнятості як фактора зростання доходів населення; проведення раціональної фіскальної політики тощо.
Таблиця 14.1
Основні положення кейнсіанства і монетаризму
Теорії неокласичного, неоліберального, неоконсервативного напрямку (монетаризм, теорія раціональних очікувань, теорія "економіки пропозиції" тощо) визнають необхідність державного втручання в економічне життя суспільства, але зводять його до мінімуму і віддають перевагу непрямим (опосередкованим) методам державного впливу.
Монетаризм – економічна школа, яка пропагує відмову від широкого втручання держави в економіку, віддає перевагу непрямим методам, а саме – регулюванню грошового обігу.
Теорія «економіки пропозиції» – неоліберальна економічна теорія, яка, на відміну від кейнсіанства, пропагує необхідність стимулювання пропозиції, а також зростання ефективності виробництва на основі зниження витрат виробництва, скорочення прибуткових податків, стимулювання інноваційного підприємництва, скорочення соціальних витрат тощо.
Теорія раціональних очікувань – неокласична теорія, яка стверджує, що заходи держави зі стабілізації економіки є неефективними. Це обумовлено тим, що суб’єкти господарювання (підприємці, споживачі, наймані робітники), осмислюючи всю інформацію про об'єкти, які представляють для них грошовий інтерес, розуміючи можливі наслідки економічної політики держави, ведуть себе раціонально: приймають оптимальні (найкращі для них) рішення — рішення, які максимізують їхнє благополуччя.
Заслуговує на увагу теорія суспільного вибору, засновником якої є лауреат Нобелівської премії американський економіст Джеймс Б'юкенен. Її представники виходять з того, що займаючись політичною діяльністю, беручи участь у розробці й реалізації рішень в економічній сфері, людина, що зайняла державну посаду (державний службовець, парламентарій, президент), не обов'язково буде керуватись інтересами суспільного благополуччя. Використовуючи політичні (бюрократичні) інститути, вона намагатиметься реалізувати свої індивідуальні цілі, отримати політичну чи економічну "ренту". Нерідко використовуються лобізм (діяльність, направлена на забезпечення прийняття громадських рішень в інтересах групи людей), логроллінг (взаємна підтримка рішень певними групами: "ти мені — я тобі"), торгівля голосами (скупка голосів). Мета пошуку "ренти" — отримання привілеїв, преференцій, державних кредитів, інформації, обмеження конкуренції тощо.
Прихильники теорії суспільного вибору доходять висновку, що існує політична нерівність, можливість прийняття нераціональних з суспільної точки зору рішень. Тому вони, не заперечуючи ролі держави, все-таки бачать вирішення проблеми у вільному розвитку ринкових відносин на цивілізованих правових засадах. Отже, цю теорію можна віднести до неоліберального напрямку.
«Неокласичний синтез» – економічна школа, що поєднала достоїнства неокейнсіанства та неолібералізму і стала теоретичною основою змішаної системи регулювання ринкової економіки.
Соціально-інституціональний напрямок – близький до неокласичного синтезу напрямок, представники якого вважають, що економічні відносини у суспільстві формуються не тільки під дією економічних, але і соціально-психологічних, політичних та інших факторів («інститутів»).