2. Доходи домогосподарств та їх розподіл

У ринковій економіці кожне домогосподарство володіє певними економічними ресурсами і використовує їх ефективно з метою одержання доходу як засобу свого існування.

Під доходами домогосподарств розуміють результати їх економічної діяльності. Вони можуть мати грошову й натуральну форми.

Головне джерело доходів — це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву, або ж доходи від факторів виробництва. Але цим не вичерпуються доходи, що отримують домогосподарства, слід враховувати та­кож трансферти.

Трансфертні платежі — це всі виплати, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні вироб­ничим витратам.

Статистика України виокремлює такі статті доходів населення:

• оплата праці членів сім'ї;

• пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації на путівки до санаторно-курортних установ для дорослих і дітей, на утримання дітей у дошкільних закладах;

• надходження від особистого підсобного господарства;

• дохід з інших джерел.

Розрізняють номінальні й реальні доходи домогосподарств.

Номінальні доходи – це сума грошових доходів, які одержують домогосподарства.

Реальні доходи – це кількість різних споживчих благ (товарів та послуг), які можуть купити домогосподарства за свої грошові доходи. їх рівень залежить від: номінальних доходів, рівня цін на споживчі блага, величини податків та інших обов'язкових платежів.

Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору то­варів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Сукупний дохід домогосподарства – це вся сума дохо­дів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Для оцінки доходів населення, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет – вар­тість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нор­мативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей.

У ви­вченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи:

1) функціональний розподіл доходів означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент, прибуток, орендну плату тощо. Тобто сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до фун­кцій, які виконують отримувачі доходів.

2) особистий розподіл доходів пов'язаний зі способом, за допо­могою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

Одну з фундаментальних проблем економічної теорії становить проблема нерівномірності розподілу доходів у суспільстві, передовсім в розподілі доходів від власності.

3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств

Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчі витрати можуть бути класифіковані по-різному, на­приклад, поділені на товари та послуги. Так, міністерство торгів­лі США ділить споживчі витрати на такі групи:

1. витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп'ютери, магнітофони, телевізори, холодильники тощо;

2. витрати на товари короткострокового користування – такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та більшість предметів одягу;

3. витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, куль­тури та ін.

Витрати домо­господарства на споживання пов'язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надли­шок, максимізація корисності.

Ефект доходу – вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів.

Ефект заміни – коли ціна товару зростає, то споживачі намагають­ся замінити цей товар іншим, щоб отримати бажане задоволення за найменшу ціну.

Споживчий надлишок – розрив (різниця) між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства або споживчим надлишком

Максимізація граничної корисності – таке впорядкування покуп­цем свого споживання, за якого кожен окремий товар приносить йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню.

Дохід, що залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат, може використовуватись ли­ше двома способами: на заощадження або на споживання.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на ку­півлю товарів особистого споживання.

Причини для збереження доходу можуть бути найрізноманіт­нішими, проте в загальному вигляді їх класифікують на дві групи:

1. захист доходів, на­приклад, прагнення забезпечити себе на «чорний день» у разі ви­никнення непередбачуваних обставин, бажання покращити взагалі фінансову забезпеченість своєї сім'ї та ін.;

2. спекуляція на біржі, тобто зберігання частини дохо­ду з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номіналь­ної вартості.