2. Предмет політичної економії

Предметом політеконо­мії є лише соціально-економічна суть виробництва, тобто ті вироб­ничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва.

Предмет політичної економії ви­вчає виробничі (економічні) відносини людей, розглядає не лише організаційно-економічні та техніко-економічні питання, але й вивчає соціально-економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей. Тому політекономія дає можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно виробляти, але й на питання більш суттєві: чим визначається характер виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ? Чому при виробництві продово­льчої продукції в кількості, яка перевершує майже в чотири рази нормальні потреби людей, близько 200 млн. чоловік на планеті щорічно помирає від голоду?

Політекономія повинна дати відповідь на три основоположні питання:

1) Що потрібно виробляти і в якій кілько­сті?

2) Як, за допомогою яких ресурсів і технологій будуть вироб­лятися необхідні товари?

3) Для кого призначаються товари, що виробляються?

Предмет політекономії відрізняється від інших економічних наук. Так, мікроекономіка вивчає процеси на рівні підприємства (фірми), а макроекономіка – на рівні суспільства (держави).

Політична ж економія розглядає виробничі відносини як на мікро-, так і на макрорівнях.

3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація

Метод – це сукупність прийомів, способів і принципів пізнання економічних явищ і процесів та законів розвитку економічних систем.

Об'єктивний підхід означає трактовку економічних відносин як таких, що складаються і розвиваються незалежно від волі і свідомості людини.

Суб'єктивний підхід виходить з того, що будь-яка економічна ситуація визначається суб'єктивною діяльністю людей.

Рис. 1.3. Основні методи економічної теорії

Індукція – виведення принципів із фактів, тобто шлях від одиничного до загального.

Дедукція – це шлях від загального до одиничного, від теорії до фактів.

Аналіз – це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові.

Синтез означає поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.

Метод наукової абстракції передбачає вилучення з аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.

Економічні процеси мають кількісну і якісну сторони. Якісна сторона виражає суть явища, а кількісна - величину даної якості.

Діалектичний метод вивчає явища і процеси економічного життя: а) в їх загальному зв’язку і взаємозалежності; б) в стані безперервного розвитку; в) коли кількісні зміни, які виникають в процесі розвитку ведуть до змін якісних.

4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів

Економічні категорії — це абстрактні, логічні, теоре­тичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.

Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємо­зв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Таблиця 1.1

Характеристика системи економічних законів

Система економічних законів
1. Всезагальні закони	функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб та ін.)
2. Загальні закони	функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки)
3. Специфічні закони	функціонують лише у межах однієї економічної системи
4. Стадійні закони	функціонують на окремих стадіях даної економічної системи (становлення, зрілості чи занепаду)

Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи.

Рис. 1.4. Властивості економічних законів та законів природи

Основними формами пізнання та використання економічних законів є:

1. емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності;

2. наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність економічних законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

Рис. 1.5. Рівні використання економічних законів