Однофакторний дискримінантний аналіз

Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, який направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших – про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

Рис. 12.5. Підходи до прогнозування банкрутства підприємства

Індекс Альтмана представляє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. В загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z) має наступний вигляд:

(12.2)

де показники К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються за наступними алгоритмами:

Альтман оцінював рівень загрози підприємства на основі наступних інтерпретації значень Z-показника (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Оцінка ймовірності банкрутства підприємства за методикою Альтмана

Значення «Z»	Ймовірність банкрутства
до 1,8	Дуже висока
1,81 - 2,70	Висока
2,71 – 2,99	Ймовірна
3,00 та вище	Дуже низька

Існують і інші моделі, які застосовуються для оцінки ймовірності банкрутства підприємства.

Таблиця 12.2

Моделі прогнозування ймовірності банкрутства підприємства

№ п/п	Назва моделі	Основна формула та її складові	Гран. значення
1	2	3	4
1	Ліса (1972 р.)	L = 0,063Х1 + 0,092Х2+ 0,057Хз + 0,001Х4 X1– оборотний капітал / сума активів; Х2 – прибуток від реалізації / сума активів; Х3, – нерозподілений прибуток / сума активів; Х4 – власний капітал / сума активів	0,037
2	Таффлера (1997 р.)	T=0,53Х,+0,13Х2 + 0,18Х3 + 0,16Х4 Х1 – прибуток від реалізації / короткострокові зобов'язання; Х2 – оборотні активи / сума зобов'язань; Х3 – короткострокові зобов'язання / сума активів; Х4 – обсяг продажу (виручка) / сума активів	0,2
3	R-модель	R = 8,38Х1+ 1,0Х2 + 0,054Х3 + 0,63Х4 Х1 – оборотний капітал / сума активів; Х2 – чистий прибуток / власний капітал; Х3 – виручка від реалізації / сума активів; X4 – чистий прибуток / сукупні витрати	0,32
4	Універсальна дискримінантна функція	Z = 1,5Х1+0,08Х2+10Х3+5Х4+0,3Х5+0,1Х6 Х1 – чистий грошовий потік/зобов'язання; Х2 – валюти балансу/зобов'язання; Х3 – прибуток/валюта балансу; Х4 – прибуток/виручка від реалізації; Х5 – виробничі запаси/виручка від реалізації; Х6 – виручка від реалізації/валюта балансу	2

Продовження табл. 12.2

1	2	3	4
5	Модель Г. Спрінгейта	Z = 1,03A+3,07B+0,66C+0,4D де А = Робочий капітал /Загальна вартість активів; В = Прибуток до сплати податків та процентів/ Загальна вартість активів; С = Прибуток до сплати податків / Короткострокові зобов’язання; D = Обсяг продажу /Загальна вартість активів	0,862
6	Модель Сайфулліна - Кадикова	R = 2Кз+0,1Кпл+0,08Коа+0,45Рп+Рвк де Кз – коефіцієнт забезпеченості власними коштами; Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності; Коа – коефіцієнт оборотності активів; Рп – рентабельність продажів (комерційна маржа); Рвк – рентабельність власного капіталу.	1

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) за наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою:

(12.3)

де А₀₄₀, А₀₄₅, А₂₂₀, А₂₃₀, А₂₄₀ – відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ – підсумок ІV розділу пасиву балансу.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою:

(12.4)

де А₂₆₀ – підсумок ІІ розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:

(12.5)

де П380 – підсумок розділу І пасиву балансу;

А080 – підсумки І і ІІ розділів активу балансу відповідно.

Модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств

Для оцінки ймовірності банкрутства вітчизняних підприємств рекомендується до використання дискримінантна функція із шістьома змінними:

Z = 1,04×X1+0,75×X2+0,15×X3+0,42×X4+1,8×X5 -0,06×X6 (12.5)

Розшифровка незалежних змінних пропонованої дискримінантної функції:

Х1 – коефіцієнт покриття;

Х2 – коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 – коефіцієнт оборотності капіталу (активів);

Х4 – коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash –flow;

Х5 – коефіцієнт рентабельності активів за Cash – flow;

Х6 – коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

Модель розроблена на основі аналізу фінансових показників 850 українських підприємств усіх видів економічної діяльності. Розроблена дискримінантна модель О.Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

- модель є зручною в застосуванні;

- розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;

- враховується сучасна міжнародна практика;

- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;

- враховує галузеві особливості підприємства.

Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише – задовільний та

незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від -0,9 до 0,9 зобов’язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.

3. Система попереднього редагування на загрозу банкрутства і комплекс попереджувальних заходів

Рис. 12.6. Підсистеми СРПР

У кризовій ситуації підприємству можна рекомендувати капіталовкладення позикових коштів. Іншим напрямком роботи, спрямованої на запобігання банкрутству, є проведення правильної маркетингової політики. І, нарешті, третій напрямок – забезпечення швидкої оборотності капіталу. Одна з розповсюджених причин, чому підприємства отримують невисокий прибуток, полягає в тому, що занадто велика сума засобів у них нерухома. Занадто багато устаткування не використовується, занадто великий запас сировини, занадто багато будинків і т.п. Усе це означає бездіяльний капітал. Іноді буває, що дві третини капіталу змертвіли, і все навантаження лягає на третину, що залишилася. Немає ніякої вигоди перетримувати товар, крім тих випадків, коли ціни ростуть. Цінність устаткування будинку залежить від його використання, а не від того, скільки воно коштує. Суттю бізнесу є обмін. Норма прибутку більше залежить від швидкості продажу, ніж від висоти ціни. Тому завищення ціни – прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість оборотності капіталу допоможе уникнути банкрутства.

Отже, чинним законодавством чітко визначені механізми здійснення процедури банкрутства на всіх її етапах та безпосередні виконавці на всіх стадіях її здійснення. Державне регулювання процедури банкрутства, перш за все, передбачає шляхи недопущення банкрутства, вказує на певні шляхи виходу підприємств з кризи методом санації як основної альтернативи банкрутству та ліквідації.