Петрочко Дитина в СЖО

малюнків «Конвенція ООН про права дитини»; конкурс творів «Яким я хочу бачити свій Ромен» для з'ясування бачення молодим поколінням стратегій розбудови рідного міста; акцію з метою допомоги малозабезпеченим сім'ям та дітям, які проходили лікування в обласній спеціалізованій лікарні, «Не будь байдужим»; святковий концерт до дня св. Валентина; ігротеку до Дня захисту дітей «Подаруй радість дітям»; конкурс «Якби мером був я». Не менш цікаві справи в арсеналі дитячого дорадчого органу м. Шостка, а саме: власна газета загальним накладом 500 примірників, що розповсюджується у навчальних закладах міста; конкурс ескізів дитячих майданчиків (на основі робіт переможців збудовано реальні майданчики); акції із залученням громадськості до благоустрою міста; створення волонтерського загону клініки, дружньої до молоді; навчання дітей-лідерів з міста-побратимаЖелєзногорська (Росія) [105, с. 168].

Враховуючи вищеокреслені реалізовані можливості, потреба сьогодення - активніше підтримувати створення та реалізацію проектів регіонального та місцевого рівнів щодо розвитку соціальної активності дітей, зокрема реалізація проектів «Територія, дружня до дитини» в усіх населених пунктах України.

Механізмом забезпечення права на участь в жи тті суспільства є дія льність органів учнівського самоврядування, що спільно з педагогічним колективом керують шкільними справами. Потужні ресурси для виховання у дітей навичок прийняття рішень, громадської активності мають молодіжні тренінгові групи, дискусійні клуби, медіа-центри, волонтерські групи, створені при органах учнівського самоврядування.

Нині продовжується структурна розбудова таких органів самоврядування. Як наслідок, створено регіональні обласні моделі рад (Закарпатська, ІваноФранківська, Луганська, Тернопільська, Чернігівська, Чернівецька області), ліг (Черкаська область), парламентів (Рівненська, Одеська, Кіровоградська області) [105, с. 164].

Певним індикатором залучення дітей до життя суспільства може стати створення в кожному обласному та районному центрі парламентів дітей. Зокрема, багатий досвід функціонування має парламент дітей м. Рівне, що діє на базі Рівненського міського палацу дітей та молоді. Велика увага приділяється парламентом питанням забезпечення прав дітей шкільного віку. Він керується програмою діяльності, що визначає стратегічний курс по шляху розвитку у дітей навичок участі в житті суспільства. Певними щорічними етапами удосконалення діяльності парламенту у напрямі забезпечення прав дітей стали: анкетування старшокласників з метою аналізу становища дітей в місті; проведення «круглого столу» «Права та обов'язки дітей в Україні та їх захист» (2006 p.); встановлення у кожному ЗНЗ міста «Скриньки довіри»; участь у підготовці й проведенні засідання

274

колегії управління освіти міськвиконкому «Про стан розвитку учнівського самоврядування в навчальних закладах м. Рівне»; реалізація проектів «Твій вибір-ключ до успіху», «Історія успіху» (2007 p.); проведення спільно з управлінням освіти форуму лідерів учнівського самоврядування; реалізація проекту «Діти проти насильства»; підготовка звернення до міського голови з метою розвитку міста Рівного як міста, дружнього до дітей (2008 p.); реалізація проекту «Потурбуйся, і будуть жити»; зустріч із заступником мера з гуманітарних питань задля обговорення актуальних проблем дітей міста; проведення спільного засідання ради директорів шкіл, громадської ради та парламенту дітей; функціонування Школи лідера; активна участь в днях дублера у Рівненському міському палаці дітей та молоді та ін. (2009-2010 pp.) [294, с. 60-72].

Ідейно-методичним центром розвитку можливостей для забезпечення права дітей на участь у житті суспільства є Всеукраїнський парламент дітей. За роки його діяльності (з 2001 р.) було реалізовано велику кількість заходів щодо захисту прав та інтересів дітей та молоді як на державному, так і на регіональному та місцевому рівнях:

-проведення всеукраїнських кампаній з привернення уваги дітей та молоді до необхідності вивчення та захисту своїх прав і свобод шляхом проведення тематичних конкурсів творів (наприклад, у рамках проектів «Всі війни ведуться проти дітей», «Дитячий парламентський рух та молодіжні юнацькі мас-медіа - реалізація Конвенції ООН про права дитини», «Молодь проти насильства. За толерантне суспільство» тощо), тематичних заходів та акцій;

-залучення великої кількості школярів до процесів прийняття рішень на локальному і державному рівнях шляхом проведення Всеукраїнських зустрічей молоді, організації зустрічей-обговорень з представниками державних структур, через роботу регіональних парламентів дітей тощо;

-надання дітям та молоді інформаційно-правової допомоги шляхом проведення тематичних конференцій, «круглих столів», семінарів та тренінгів у школах та дитячих будинках (наприклад, київська кампанія «Діти для дітей»), через інформаційно-довідкові видання, web-портали тощо.

Із переліченого видно, що діяльність Всеукраїнського парламенту дітей заслуговує всілякої підтримки, створення необхідних умов для її удосконалення й активізації, систематичного проведення нових сесій і заходів.

З метою унормування засад участі дітей в житті суспільства розроблено ряд проектів: Конвенція старшокласників України, Кодекс честі члена Учнівської ліги України, а у 2007 р. було підписано Меморандум про наміри щодо співпраці та взаєморозуміння між Всеукраїнською радою старшокласників, Всеукраїнською радою учнівського самоврядування професійнотехнічних навчальних закладів і Всеукраїнською студентською радою.

Одна із найпоширеніших форм залучення дітей до життя суспільства - проведення різноманітних соціальних акцій для дітей і силами дітей. Серед

275

заходів, що стали традицією: «Пробіг заради життя», Всеукраїнський конкурс «Здоров'я очима дітей», конкурс сценаріїв для телевізійних роликів серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів на тему протидії ВІЛ/ СНІДу та підтримки людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, всеукраїнські семінаритренінгидля підлітків-інструкторівта ін.

Традиційними стають спеціальні навчання дітей, які проходять у формі тренінгів, семінарів, зустрічей з експертами, дебатних турнірів тощо. На публічні обговорення виносяться різноманітні теми, що формулюються спільно дітьми й дорослими, а саме: «Проблема літнього оздоровлення дітей та шляхи її вирішення», «Дієвість механізмів участі дітей у прийнятті рішень», «Розробка заходів щодо попередження хвороб, що передаються статевим шляхом, та проблем СНІДу», «Порядок розгляду звернень дітей з приводу жорстокого поводження з ними» та ін. На місцевому та регіональному рівнях все частіше проводяться громадські слухання за участю дітей. На таких заходах діти з міст і сіл мають можливість надати інформацію про стан захисту прав дітей в їх населених пунктах та свої пропозиції щодо змін існуючої ситуації.

Значним кроком для забезпечення участі дітей у житті суспільства є їх залучення до здійснення оцінки дій дорослих в інтересахдітей, виявлення порушень своїх прав, оцінки ефективності програм, проектів, заходів щодо захисту прав дітей та вироблення шляхів подолання проблем у дитячому середовищі.

Таким чином, участь дітей - багатогранне соціальне явище, котре потрібно розглядати: як форму творчої співпраці дітей і дорослих; як спосіб вияву організаторських і виконавських здібностей у різних видах діяльності, в т.ч. спілкуванні; як метод формування громадської думки; як спосіб вироблення управлінських навичок і найголовніше-як засіб гармонійного розвитку юної особистості. Проблема участі дітей у житті суспільства та ухваленні рішень має певні особливості: правову основу, закріплену в положеннях Конвенції ООН про права дитини; ініціативну основу, що відображається в прагненні дітей зробити навколишній світ кращим і здатності дорослих підтримати й розвивати позитивні ідеї, пропозиції, ініціативи дітей; оцінювальну основу, що передбачає створення і введення дорослими у практику знаків визнання, що свідчать про реальну підтримку ініціатив дітей. Участь завжди ґрунтується на добровільному виборі дитини, сприйнятті результату як власного успіху чи невдачі; передбачає діалоговий формат спілкування, дотримання встановлених демократичних норм, правил, процедур; сприяє формуванню особистісних якостей підлітків і насамперед турботи про тих, хто її потребує [156, с. 30-31].

Нині «ставиться мета не просто розширення участі дітей, а оптимізація можливостей для їх змістовної участі» [338, с. 4], бо лише така активність вчить дітей як толерантних і демократично мислячих громадян брати на себе все більше відповідальності за справи сім'ї, школи, громади, держави.

276

5.2.Дитячі громадські організації як сприятливе середовище реалізації права підростаючої особистості на участь

ужитті суспільства

Свою нішу в процесі забезпечення прав підростаючого покоління нині впевнено займають дитячі об'єднання, а саме: дитячі громадські організації, громадські дитячі фонди, дитячі об'єднання, що базуються на клубній діяльності, дитячі секції при дорослих громадських об'єднаннях та партіях, неформальні дитячі об'єднання [113, с. 5].

Соціально-педагогічний смисл діяльності дитячих об'єднань полягає у включенні особистості в систему соціальних взаємодій, засвоєнні соціальних ролей, реалізація яких здійснюється в різних сферах життєдіяльності дитини через організацію і самоорганізацію, через управління і самоуправління, через виховання і самовиховання [113, с. 100]. Функціонування дитячих і молодіжних об'єднань - різновид соціально-педагогічної діяльності у відкритому мікросередовищі, тому їх розглядають як ефективну форму соціального виховання, як самодостатній соціальний інститут, що відіграє важливу роль в особистісному самовизначенні дитини.

Якзазначає російська дослідниця Л. Алієва, «дитяче об'єднання-головна соціально-педагогічна цінність, реальний суб'єкт виховного простору. Його особлива значущість полягає в тому, що воно є середовищем життєдіяльності дитини, тим мікровиховуючим середовищем, яке дитина створює сама, з допомогою товаришів, ровесників і друзів-дорослих, у якому почувається комфортно, захищено» [433, с. 84-85].

Цінність дитячого об'єднання в контексті соціального виховання полягає також у: наявності певної ідеології, значущої, привабливої, а нерідко і яскравої та романтичної для дитини; новій позиції дитини, що проявляється в реалізації права керувати та задоволенні потреби у засвоєнні нового досвіду поведінки; самодіяльності самих дітей, їх спільній колективній діяльності, поєднанні яскравих значущих заходів із реальним життям; самоуправлінні як способі організації конкретної діяльності кожного члена організації і життєдіяльності організації загалом; динамічному сприйнятті всього нового, прагненні до незвичного; залученні дитини в перетворюючу конструктивну соціально корисну діяльність в умовах реального життя; функціонуванні колективу дорослих лідер, ініціаторів, інноваторів, творчих особистостей, здатних вести за собою сучасних дітей.

Сприятливі умови для реалізації права дітей на участь у житті суспільства створюють дитячі громадські організації. Це своєрідна відкрита соціальнопедагогічна система, в якій здійснюється становлення особистості через

277

різні форми залучення дитини до взаємодії із соціальним середовищем та перетворення його. У громадській організації дитина долучається дожиття суспільства, причому нерідко результатами такої діяльності стають вибір нею майбутньої професії, визначення власних планів подальшої жиггєтворчості.

Пильна увага суспільства до дитячих громадських організацій як інститутів соціалізації пояснюється тим, що в них інтенсивніше відбувається процес формування важливих характеристик повноцінної особистості: ставлення до життя (завдяки реалізації себе в улюбленій діяльності): здатність до безперервного духовно-творчого самовдосконалення; соціальна відповідальність, що виявляється в турботі про людей; культура діяльності на дозвіллі тощо. Передумовами соціалізації дітей в таких об'єднаннях є: бажання спілкуватися з однолітками у вільний час і не під керівництвом вчителів; розширення неформального спілкування в позаурочний час; потреба дітей у спільних видах діяльності, які відповідають їхнім інтересам.

Об'єднання дітей в умовах дитячих громадських організацій мають суттєвий вплив на їх соціалізацію, оскільки сприяють виробленню якостей соціальної компетентності особистості, необхідних у подальшому житті (самостійність суджень; впевненість у своїх силах і здібностях, мобільність; уміння спілкуватися, легко встановлювати міжособистісні стосунки тощо).

Дитячі громадські організації сьогодні «з одного боку, стають суб'єктом соціального захисту дітей, з іншого - покликані підготувати дітей до самозахисту, до виживання в нових соціально-економічних умовах» [433, с. 44]; вони можуть і повинні розробляти спеціальні проекти для консолідації уваги до проблем дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також безпосередньо залучати таких осіб до відповідної діяльності. Іншими словами, нині громадські організації стають майданчиками відпрацювання необхідних для участі вмінь і навичок, а також можливостями впровадження реальних інструментів впливу на формування і здійснення політики стосовно дітей та молоді (подання офіційних листів та звернень; побудова коаліцій, організація кампаній; участь у дорадчо-консультаційних органах; створення позитивного іміджу громадських організацій в мережі інституцій, що працюють з дітьми і в інтересах дітей; робота із засобами масової інформації; реалізація соціально значущих проектів, впровадження соціально-педагогічних інновацій та ін.).

У зазначеному контексті можна визначити такі завдання дитячих громадських організацій: розвиток духовного і творчого потенціалу особистості; реалізація творчих інтересів, талантів, здібностей та нахилів;

278

забезпечення соціальних гарантій щодо зазначеного; вивчення потреб і проблем дітей, визначення на їх основі напрямів діяльності, методик соціально-педагогічного впливу; створення оптимальних умов роботи з різними категоріями дітей; забезпечення наукового підходу до організації соціалізуючого процесу; вироблення у дітей та молоді навичок соціальної адаптації в ситуації зміни умов соціального середовища (надання допомоги і підтримки особистості для безболісного входження в нову систему міжособистісних, групових відносин); формування суспільногромадського досвіду особистості; вироблення у дітей та молоді навичок організації змістовного дозвілля; створення умов для самоствердження особистості у нових соціально-педагогічних умовах життєдіяльності; самовизначення стосовно власної ролі й місця у соціальному середовищі; закріплення навичок самообслуговування та розвиток на їх основі інтересу особистості до самовдосконалення; соціальна підтримка дитини, надання їй допомоги у кризових і конфліктних ситуаціях; налагодження взаємодії з соціальними інституціями з метою раціонального і ефективного використання їх можливостей для розвитку вихованця, пошук нових форм соціальних зв'язків особистості й суспільства.

Дитячі громадські організації володіють потужними виховними ресурсами. Зокрема, дослідження виховного потенціалу дитячих громадських організацій лабораторією дитячих об'єднань Інституту проблем виховання НАПИ України (жовтеньгрудень 2007 р.) дозволило окреслити загальні життєві орієнтири членів сучасних дитячих об'єднань. Так, серед ідеалів дитячого громадського об'єднання 72,5% дітей визначили «правду»; 27,5% - «добро» 13,8% - «щастя». Закони дитячих об'єднань, як правило, побудовані на цінностях дружби (49% опитаних зазначили це), а права членів об'єднань - на справедливості (32,8%).

Майже половина опитаних дітей (45%) підкреслили, що орієнтиром діяльності дитячих громадських об'єднань є милосердя. Причому цінуються і схвалюються дітьми не стільки «слово» (14,4%) та «приклад» (15%), скільки «діло» (68,3%) (див. рис. 5.5).

Окрім цього, 46,4% підлітків-членів дитячих громадських організацій визначили, що для них важлива власна позиція. Саме вона є визначальною для формування ціннісного ставлення до оточуючого світу та людей. Це свідчить, що саме реальні суспільно корисні справи - «лакмусовий папірець» для сучасних дітей-лідерів щодо визначення авторитету та значущості іншого.

Важливим є те, що в реалізації творчих проектів, соціально значущих заходів діти цінують розвиток навичок співпраці - майже половина опитаних (47,2%) зазначили це.

279

17,2

° - 6

14,4

68.3

•Слово

•Діло

El Приклад (взірець для наслідування)

ЭПочуття

•Інше

Рис. 5.4. Розподіл відповідь членів дитячих об'єднань на запитання «Що найбільше цінується серед членів дитячих об'єднань», %

Великі можливості мають дитячі громадські організації для розвитку особистісних якостей дітей, їхніх духовних потреб, із запропонованого респондентам переліку якостей, що гіпотетично формуються у дитячих об'єднаннях, найбільший вибір мали: «активність»-62,8%; «відкритість до спілкування» - 33,3%; справедливість» - 32,8% опитаних.

Рис. 5.5. Розподіл відповідь членів дитячих об'єднань на запитання «Які особисті якості Ви розвиваєте завдяки дитячому об'єднанню» (підкресліть не більше З відповідей), %

280

Специфіка соціально-виховного середовища дитячих громадських організацій проявляється в нестандартності дій, у відкритості для всіх бажаючих (різного віку), багатогранності організаційних форм, що відповідають інтересам і потребам дітей та молоді. Водночас треба пам'ятати, що особистість формують не заходи самі по собі, а система соціальновиховної роботи. При її створенні виникають механізми взаємодії, єдності і наступності виховного впливу на дитину в усіх мікросередовищах, членом яких вона є. Отже, саме завдяки усвідомленню важливості побудови соціально-виховної роботи в дитячих громадських організаціях на основі системного підходу, зміст виховного впливу не обмежується окремими видами діяльності, а охоплює всі сфери життєдіяльності особистості: особистісну, сімейну, трудову, неформальну тощо.

Дитячі громадські організації - це та частина життєвого простору дітей, у якому задовольняються соціогенні потреби дитини. Багатовимірність такого простору в тому, що «він є одночасно простором прав, свобод, обов'язків, культури, традицій і творчої діяльності» [433, с. 121].

Особливу цінність щодо становлення юної особистості в соціально-вихов- ному середовищі являють собою такі напрями діяльності дитячих громадських об'єднань, як: громадянське і патріотичне виховання сучасних дітей; профорієнтаційна робота в контексті нових ринкових відносин; культурологічна діяльність, включення дітей у діалог світових культур, екологічні рухи тощо.

Зараз час диктує, щоб предметом особливої уваги у громадських організаціях стали соціальні стосунки. Саме такі об'єднання спонукають дітей усвідомлювати соціальні взаємодії на різних рівнях, аналізувати їх, експериментувати з ними. Заслуговує на увагу позиція P. М. Охрімчук, яка наголошує, що дитячі громадські організації «дають можливість дитині зорієнтуватися в системі соціальних зв'язків, оволодіти механізмами регуляції соціальної поведінки, здійснити аналіз власних можливостей та реалізувати їх» [281]. При цьому організація має створювати умови для збереження індивідуальності чи неповторності кожної особистості.

Сучасна громадська організація прагне до гармонійного взаємопроникнення особистісного і соціального. У цьому випадку серед завдань об'єднання: формування відповідальності кожного за себе, інших, справу; усвідомлення членами організації значущості для суспільства, держави тієї справи, до якої вони долучилися; навчання приймати соціально цінні рішення, вміти домовлятися і знаходити компроміси; формування у лідерів таких якостей, що допомагатимуть одноліткам розкритися як особистості, самореалізуватися.

Відповідно основні напрями соціально-педагогічної роботи дитячих громадських організацій такі:

1. Соціальне проектування (рефлексія соціальних стосунків, вибір стратегії безконфліктного спілкування, визначення тактики соціальних

281

взаємодій, з однолітками, іншими людьми, організацією, державою; це особистий вибір цікавого проекту, в якому є бажання діяти).

2.Розвиток соціальних ініціатив (спонукання до створення власних проектів, формування переконання, що кожен може стати генератором цікавих і корисних ідей, пропагандистом позитивних змін).

3.Соціальна взаємодія (пошук партнерів, вміння будувати з ними соціальні стосунки, здатність до соціального компромісу, вміння знаходити однодумців, спонсорів та ін.) [433, с. 95].

Визначальну роль у створенні соціально-виховного середовища в дитячих громадських організаціях має ефективна взаємодія соціальних інститутів на засадах партнерства, у ході якої напрацьовуються моделі соціально-педагогічної роботи для вирішення адресних проблем дітей різних груп. Основні партнери дитячих громадських організацій: загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади; сім'я; благодійні організації, що працюють в інтересах дітей; органи місцевого самоврядування; служби у справах дітей: центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; кримінальна міліція у справахдітей; заклади культури (клуби, школи естетичного виховання, музеї, театри, бібліотеки та ін.); заклади охорони здоров'я; трудові колективи; громадськість, релігійні конфесії; представники бізнесу тощо. Формами соціального партнерства стають: інформаційний обмін, реалізація програм соціально-культурної спрямованості, спільні акції, заходи, підтримка соціальних ініціатив, фінансування соціальної сфери. Спільно з іншими інституціям організовуються і проводяться фестивалі, конференції, «круглі столи», тренінги, семінари, презентації, зустрічі тощо.

Важливою ознакою дитячих громадських організацій є те, що вони залучають до своєї роботи всіх бажаючих, мають справу з різними категоріями дітей, в т. ч. й тими, які опинилися у складних життєвих обставинах. Такі діти стають членами, як правило, міцного колективу, об'єднаного спільними цілями, чітким розподілом ролей і відповідальності.

Діяльність в умовах дитячих громадських організацій щодо соціальнопедагогічного забезпечення прав дітей, й зокрема тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, вибудовується на основі єдиних принципів. Враховуючи наукові доробки російських дослідників [433], можна окреслити такі з них:

1. Принцип необхідності й достатності допомоги дітям (надання своєчасної допомоги, враховуючи можливості громадської організації; недопустимість формування споживацької позиції; самостійність, активність та ініціативність членів об'єднань під час надання допомоги; усвідомлення необхідності взаємодії дитячих громадських об'єднань та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах; формування у дітей стійких мотивів до надання безкорисної допомоги тим, хто її потребує).

282

2.Принцип варіативності вибору форм соціально-педагогічного забезпечення прав дітей (створення банку ідей, що дозволить дитячим громадським об'єднанням успішно реалізувати функцію соціальнопедагогічного забезпечення прав дітей; широке інформування усіх членів об'єднання про можливість участі в соціально значущих проектах, у заходах

зметою допомоги дітям та їхнім сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах; поєднання індивідуальних, групових і масових форм роботи).

3.Принцип самоактивності (залучення осіб, яким потрібна допомога, в т. ч. дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до активної участі в проектах організації; спонукання дітей до власного пошуку виходу із життєвих негараздів з опорою на підтримку дорослих; індивідуальне програмування власної соціальної поведінки в майбутньому).

4.Принцип взаємозв'язку дитячих громадських об'єднань з іншими соціальними інституціями (диференціація й інтеграція зусиль; комплексність надання допомоги та підтримки; недопустимість дій дитячого об'єднання під ідеологічним чи політичним тиском).

У процесі функціонування дитячі громадські організації керуються принципами забезпечення прав людини, оскільки сприяють створенню мікрокультури, що не пригнічує людську гідність, а пропагують підтримку, турботу, допомогу; зміцнюють почуття значущості дитини, залучають її до різних соціально корисних справ, заходів; розвивають ініціативу, активність, гарантуючи при цьому зміну статусу дитини в об'єднанні.

Умова розвитку особистості в дитячій громадській організації - самоствердження дитини в суб'єктній позиції, що передбачає в т. ч. надання дитині права вибору діяльності, реалізацію існуючого соціального досвіду і засвоєння бажаних моделей поведінки. Водночас основою діяльності дитячої громадської організації є забезпечення соціальної захищеності дітей як громадян, суб'єктів соціалізації.

Захищеність ми розглядаємо як цінність людського існування, чиннйк безпеки та успішного життя, тому гарантувати її в умовах дитячих громадських об'єднань мають дорослі. Умови забезпечення захищеності дитини в дитячому громадському об'єднанні-чітке визначення принципів, правил і кордонів дозволеного в рамках спільної діяльності в межах і поза межами об'єднання; цілісність, гармонійність основних напрямів діяльності, їх змісту; практично орієнтований підхід у діяльності, спрямований на розвиток життєвих навичок, реального сприйняття соціальної дійсності; можливість комфортного спілкування і автономії; залучення в позитивне перетворення оточуючого середовища у співпраці з дорослими лідерами [433, с. 149].

Як правило, діяльність дитячого об'єднання опосередковано прив'язана до певної групи прав: на відпочинок і змістовне дозвілля, на розвиток

283