Петрочко Дитина в СЖО

У Законі України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» дається юридичне визначення оцінки потреб як процесу збору, узагальнення та аналізу соціальними працівниками інформації щодо стану та життєвих обставин об'єкта соціальних послуг з метою визначення видів та обсягів послуг, їх впливу на процес подолання складних життєвих обставин.

Потрібно зазначити, що набувши ознак правового терміну, поняття «оцінка потреб» продовжує нести своє лінгвістичне, психологічне, соціологічне і філософське наповнення і об'єднує сутність визначених вище термінів «потреби» (див. підрозділ 1.1) і «оцінка».

Залежно від категорії клієнтів, оцінка потреб яких здійснюється, вирізняють оцінку потреб дитини та її сім'ї. У даному дослідженні, виходячи із логіки нашого наукового обміркування проблеми забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, ми розуміємо оцінку потреб

дитини	та її сім7 як дії зі			збору,	обробки, систематизації,				аналізу,
узагальнення		та порівняння		даних	про розвиток		дитини, батьківський
потенціал	щодо задоволення			її потреб,		фактори		сім'ї і середивища з
певними	стандартами		з метою		визначення		оптимальної		стратегії
втручання, необхідних			послуг	дитині та сім'ї для гармонійного					розвитку
підростаючої		особистості й подолання				складних		життєвих	обставин.

Якщо перенести висловлені вище семантичні міркування щодо поняття «оцінка» у площину визначення поняття «оцінка потреб дитини та її сім'ї», то шкала оцінки відображає норми/зразки задоволення потреб дитини відповідного віку, котра розвивається гармонійно. При цьому недескриптивна (модальна) частина оцінки базується на уявленнях фахівців про потреби дитини в контексті її прав, стандарти розвитку особистості в різні вікові періоди, інтереси дитини. Й оскільки фахівці соціальної сфери дають оцінку на основі наявних у них переконань, ціннісних ставлень, стереотипів, виконуючи операційні порівняння, зростає важливість їх спеціальної підготовки до здійснення оцінки потреб дитини та її сім'ї.

Нормативно-правовими підставами для впровадження оцінки потреб дитини та її сім'ї у практику соціально-педагогічної роботи є положення законів України «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення соціальної роботи з сім'ями та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах»; Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету з виконання покарань; Примірного галузевого стандарту надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

172

Комплексне обстеження та здійснення оцінки потреб сім'ї, наголошується у ҐІримірному галузевому стандарті надання соціальних послуг сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах (наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та споргу № 4569 від 29.12.2009 p.), є обов'язковим у разі взяття сім'ї під соціальний супровід. У цьому ж документі зазначається, що на підставі результатів оцінки потреб складається план соціального супроводу клієнта.

Оцінка потреб - складова процесу оцінювання. За визначенням І. Д. Звєрєвої, оцінювання- це фундаментальна технологія, орієнтована на з'ясування потреб клієнтів, системний моніторинг процесу надання послуг (допомоги, підтримки тощо) і досягнутих результатів, аналіз фінансових витрат і прогнозування економічного ефекту; це певний процес визначення базових даних, необхідних для подальшого планування результативної роботи з клієнтом з метою подолання його складних життєвих обставин [144, с. 107].

Складовими оцінювання є різні види оцінки: оцінка потреб, оцінка процесу, оцінка результатів (впливу), економічна оцінка. Зокрема:

-оцінка процесу - це дослідження адекватності складеного індивідуального плану роботи з клієнтом/плану соціального супроводу клієнта виявленим потребам дитини/сім'ї, з'ясування відповідності проведених заходів позиціям затвердженого плану, відстеження послідовності їх виконання. Фактично оцінка процесу є моніторингом (систематичним переглядом) роботи соціальних педагогів/соціальних працівників. Питаннями оцінки процесу, наприклад, можуть бути: чи були втручання/заходи прийнятними для клієнта, сім'ї тощо;

-оцінка результатів роботи (впливу) - це визначення наслідків втручання, впливу проведених заходів, наданих послуг на якість життя клієнта, його безпосередні здобутки (зміна рівня поінформованості, позицій, знань, умінь, поведінки клієнта; чи вдалося подолати складні життєві обставини; наскільки успішним було втручання тощо);

-економічна оцінка - це аналіз ефективності витрат з метою визначення доцільності розподілу і використання ресурсів на соціальну допомогу клієнту.

Процес оцінювання має циклічний характер, оскільки різні види оцінок взаємообумовлюють одна одну, ігнорування або відсутність оцінки будьякого виду як елемента процесу порушує оцінювання, робить його малоефективним.

Цикл оцінювання розпочинається саме з оцінки потреб клієнта, за якою йде оцінка процесу, а далі -оцінка результатів (впливу). У разі, якщо оцінка результатів виявила факг неподолання складних життєвих обставин клієнта, увага фахівців соціальної сфери знову зосереджується на оцінці потреб задля уточнення висновків, отримання додаткової інформації за

173

допомогою розширеного інструментарію тощо. Економічна оцінка супроводжує увесь процес оцінювання.

З позиції аксіологічного підходу, переконанням стосовно оцінки потреб є твердження: оцінка потреб дитини дитини та її сім'ї - першооснова забезпечення прав підростаючої особистості. З іншого боку, щоб забезпечити права дітей, потрібно насамперед виявити й проаналізувати їх потреби.

Вищесказане набуває ще більшої значущості, коли йдеться про забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Тому підґрунтя оцінки потреб дитини та її сім'ї - такі переконання: першочергове завдання оцінки -безпека дитини, недопущення порушень

її прав' сім'я -		природне середовище забезпечення прав дитини;
неадекватне	втручання в сім'ю може підірвати її цілісність,		порушити
функціонування. У такому разі надзавданням оцінки є пошук,			створення
чи відновлення		можливостей дитини зростати у сприятливому й
стабільному	сімейному середовищі.

Унікальність технології оцінки потреб дитини та її сім'ї полягає в тому, що оцінка вирішує ряд важливих соціально-педагогічних завдань: поперше, вона є вагомим аргументом та механізмом захисту прав дитини під час прийняття відповідних рішень та вчинення негайних дій (у т. ч. й стосовно необхідності вилучення дитини із сімейного оточення); по-друге, завдяки чіткому і логічному інструментарію оцінки, у т. ч. формалізованим індикаторам, соціальний педагог/соціальний працівник усвідомлює зміст своєї роботи з дитиною і сім'єю, знає, що важливо з'ясувати і проаналізувати в інтересах дитини, а не керується власною інтуїцією; потретє, оперуючи результатами оцінки, соціальному педагогові/соціальному працівникові легше відстоювати свою позицію, пояснюючи доцільність певних дій в інтересах дитини; по-четверте, правильне застосування технології оцінки потреб дитини та її сім'ї підвищує роль соціального педагога/соціального працівника як координатора мультидисциплінарної команди фахівців соціальної сфери, залучених до ведення випадку [269].

Оскільки оцінка потреб дитини проводиться з метою визначення необхідних видів соціальних послуг, соціально-педагогічної підтримки, методів втручання, спрямованих на захист та забезпечення благополуччя дитини, зміну ситуації в сім'ї або поведінки її членів на краще, то цю технологію можна розглядати як інструмент захисту прав дитини, а також як інструмент для надання доброякісних послуг дитині та її сім'ї.

Зокрема, як інструмент захисту прав дитини оцінка потреб визначає рівень безпеки дитини та ризик заподіяння їй шкоди: чи не потерпає дитина від жорстокого поводження, насильства; чи забезпечені базові потреби дитини в повноцінному харчуванні, одязі, емоційних контактах із значущою особою; чи безпечними є для дитини її місце проживання, найближче

174

оточення; чи не порушуються житлові та майнові права дитини; чи володіють батьки, інші члени родини достатнім потенціалом, щоб захистити дитину, протидіяти ризикам заподіяння шкоди її життю і здоров'ю тощо.

Ознаками, виявленими під час оцінки потреб, що вказують на порушення прав дитини та потребують негайного реагування, є: фізичні сліди від травм, синці, опіки; недотримання батьками елементарних санітарно-гігієнічних норм догляду за дитиною; залишення дитини під наглядом незнайомих осіб або осіб у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння тощо. Натомість, відсутність фактів жорстокого поводження з дітьми; усвідомлення батьками можливих ризиків для життя і здоров'я дитини; прохання батьків про підтримку у пошуках виходу із ситуації, що створює загрозу дитині тощо, - ознаки наявності потенціалу батьків захистити права дитини.

Як інструмент надання соціальних послуг оцінка потреб допомагає визначити: межі втручання фахівців соціальної сфери; коло спеціалістів, здатних допомоги дитині та її сім'ї; форми і методи роботи, що найкращим чином відповідають потребам дитини та її сім'ї тощо.

Позитивне значення оцінки потреб для розвитку системи забезпечення прав дітей очевидне, адже відбуваються певні (позитивні) зміни не тільки на рівні особистості, а й на рівні соціального середовища, громади. Зосередження уваги на ресурсах, що забезпечують гармонійний розвиток дитини та її сім'ї, сприяє розвитку наявних ресурсів, їх примноженню, збагаченню. Окрім цього, належно надані послуги, визначені на основі оцінки потреб клієнта, стають доброю рекламою, підвищують імідж організації, фахівця соціальної сфери; поглиблюється взаємодія і партнерство з клієнтом.

Впровадження оцінки потреб дитини та її сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, має велике значення на всіх рівнях соціальнопедагогічної роботи, оскільки допомагає:

-на особистісному рівні - усвідомлювати дитині та її батькам власні потреби і можливості, причини життєвих негараздів та шляхи їх подолання; реалізувати право вибору соціальних та інших послуг відповідно до своїх інтересів, уподобань;

-на рівні громади - розуміти потреби дітей та сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах; мотивувати ініціативних членів громади до самостійного вирішення назрілих проблем, індивідуального та колективного самопредставництва;

-на локальному (місцевому) - формувати місцевий бюджет розробляти місцеві (регіональні) програми соціального спрямування; розвивати спеціалізовані послуги згідно з виявленими потребами сімей з дітьми, які опинилися

ускладних життєвих обставинах; налагоджувати міжвідомчу взаємодію;

175

-на державному рівні - удосконалювати державну соціальну політику, розробляти цільові національні програми щодо забезпечення прав дітей, передбачаючи дії та заходи в інтересах дітей виключно за результатами оцінки їх потреб, що здійснює міжвідомча чи мультидисциплінарна команда фахівців соціальної сфери;

-на міжнародному рівні - апробовувати і поширювати кращий світовий досвід соціально-педагогічної діяльності, привносячи якісні доповнення

вінноваційні технології роботи з дітьми та сім'ями.

Варто обумовити, що в міжнародній практиці оцінка потреб уже не перший рік упевнено розвивається як базова технологія соціальної і соціально-педагогічної роботи. Форвардами цього є Велика Британія, Швеція, США, Польща, Німеччина, Голландія, Латвія, Литва, Нідерланди та інші країни світу. Певні успіхи впровадження оцінки потреб клієнта мають Росія, Грузія, Таджикистан. Зокрема, у Великій Британії законодавчо закріплена норма наснажувати клієнта висловлювати думки з приводу своєї власної ситуації, життєвих обставин. Соціальні працівники тут зобов'язані заохочувати клієнтів до визначення індивідуальних цілей та самостійного прийняття рішень.

У більшості країн оцінювання здійснюється державними організаціями за місцем проживання клієнта (Велика Британія, Швеція, Латвія, Литва). Проте, наприклад, у Німеччині оцінка потреб осіб похилого віку та дорослих інвалідів проводиться експертними групами, створеними при медичних касах страхового фонду з догляду (для застрахованих осіб). В інших випадках поширена практика оцінки потреб клієнта незалежними недержавними організаціями-надавачами послуг. У Голландії оцінювання здійснюють кваліфіковані працівники, які пройшли відповідну підготовку і є співробітниками незалежної служби (департаменту), що функціонує при страховому фонді [284, с. 9].

Перші кроки на шляху впровадження оцінки потреб дитини та її сім'ї вже зроблено й в Україні. Інноваційні проекти із визначення, апробації й реалізації моделей, змісту та процедури оцінки насамперед здійснюються в нашій країні силами неурядових організацій, а саме: Міжнародної благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні, Українського фонду «Благополуччя дітей», Представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні, в яких автор працює/працював якекспертчи науковий консультант.

Існуючий різновекторний досвід впровадження оцінки потреб дитини та її сім'ї в Україні заслуговує на представлення й порівняльний аналіз, оскільки становить певне тло для науково-методичного обґрунтування даної техно-

логії (під час опису змісту та процедури оцінки потреб	використовуються
терміни, назви, прийняті у тій чи іншій організації-	авт.).

Потрібно відмітити, що неурядові організації розгорнули свої соціальні проекти із апробації оцінки потреб у різних середовищах: інтернатних

176

закладах, закладах соціального обслуговування, сім'ях тощо. З одного боку, - різне спрямування інноваційної діяльності не сприяє консолідації зусиль експериментаторів й опонентів на відпрацюванні деталей технології. З іншого, впровадження оцінки потреб відразу в різних соціальних середовищах доводить її універсальність і роль як стартового етапу будь-якого соціально-педагогічного впливу.

Так, технологія проведення експертної оцінки потреб вихованців інтернатних закладів відпрацьована Представництвом благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні у рамках реалізації проекту «Розробка механізмів деінституціалізації дітей на основі комплексної індивідуальної експертної оцінки соціального стану та потреб дітей та індивідуальних планів опіки кожної дитини» (2006 р.) [340; 341].

Організатори й виконавці даного проекту, зокрема члени експертної групи: психолог; лікар, юрист, соціальний працівник/соціальний педагог; керувалися переконаннями, що впровадження оцінки потреб дитини-важлива складова реформування державної системи опіки, адже саме на основі оцінки мають створюватися індивідуальні плани роботи з дитиною задля забезпечення її повноцінного розвитку, розроблятися рекомендації щодо її подальшого влаштування, а також визначатися послуги для батьків.

Впровадження технології проведення експертної оцінки було продовжено зазначеною вище благодійною організацією протягом червнялистопада 2007 р. в обласному спеціалізованому будинку дитини «Берізка» для дітей віком від 0 до 4 років, Вовковинецькій і Головчинецькій загальноосвітніх школах N i l ступенів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (здійснено оцінку потреб 443 дітей).

Проектна стратегія передбачала три кроки: 1) збір інформації про дітей, заповнення їх соціальних історій, вивчення реінтеграційних можливостей біологічних сімей та найближчого оточення вихованців інтернатних закладів; 2) проведення групою експертів комплексної оцінки потреб дітей;

3)складання індивідуальних планів опіки кожної дитини.

Уході експертної оцінки потреб здійснювалося дослідження фізичного стану дитини (клінічне обстеження, аналіз даних лабораторних та інструментальних досліджень), стану її психічного здоров'я (діагностування соматичних хвороб, психічних розладів, інтелектуального розвитку дитини та її когнітивних функцій, сенсорний розвиток, орієнтація в просторі і часі, поведінкові реакції та ін.), а також дослідження соціальних навичок дитини (навичок самообслуговування, спілкування, сприйняття іншого тощо).

У2007 р. учасниками проекту «Здійснення комплексної оцінки потреб вихованців інтернатних закладів» стали консультанти Херсонської обласної психолого-медико-педагогічної консультації. При проведенні оцінки увага зверталася на сенсорно-перцегітивну сферу, пам'ять,

177

мовлення, увагу дитини, особливості її емоційно-вольової сфери, побутові вміння та навички самообслуговування, ігрову та навчальну діяльність.

Значущість і цінність результатів реалізації вищезгаданих проектів підсилилися розумінням як теоретиків, так і практиків, що оцінка потреб дитини є хорошим інструментом запобіганню соціальному сирітству дітей віком до 3 років. Відгуком на зазначене стало розгортання проекту Представництва благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні «Трансформація соціально-медичних послуг для попередження відмов від дітей раннього віку» (за технічної підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та у співпраці з Міністерством охорони здоров'я України) з 27.04.2009 р. по 04.03.2010 р. на базі Харківського спеціалізованого та Житомирського обласних будинків дитини.

Серед цілей проекту: проведення оцінки стану і потреб дітей, які знаходяться в будинках дитини, прогнозування і здійснення заходів щодо їх майбутнього влаштування з метою задоволення потреб дітей і планування нових послуг; визначення потреб сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах (сімей, діти з яких перебувають у закладах, та сімей, в яких існує ризик влаштування дітей до інституції). Таким чином, було поставлено акцент на необхідності здійснення не лише оцінки потреб дитини-вихованця закладу, а й оцінки можливостей та потреб її батьків.

Специфіка процедури оцінки, відповідно до проектної методики, полягала у такому: діагностика потреб дітей та їх сімей проводиться мультидисцигілінарною групою експертів із залученням персоналу будинків дитини та фахівців інших служб, які працюють за місцем проживання сім'ї; аналіз результатів оцінки та формування висновків відбуваються за результатами спільних обговорень на командних зустрічах; до оцінки стану і потреб батьків залучається спеціаліст обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та фахівці інших служб, які працюють за місцем проживання сім'ї; для збору інформації використовується комплекс методів: аналіз документів з особової справи дитини, спостереження, структуровані та напівсдруктуровані інтерв'ю, тестування, бесіди з вихователями та представниками державних організацій, бесіди з родичами дитини.

Усього в рамках проекгу було проведено оцінку стану і потреб 123 дітей (78 дітей в Житомирському обласному будинку дитини та 45 дітей у Харківському спеціалізованому будинку дитини № 1).

За результатами представлених проектів зроблено такі висновки:

-з метою надання доброякісних соціальних послуг дітям-вихованцям інтернатних закладів необхідно проводить оцінку їх потреб;

-виховання дітей у закритих закладах, поза сім'єю, в результаті депривації призводить до викривлення процесу розвитку дитини;

-д л я дітей даної групи важливо отримувати послуги, що організовані відповідно до рекомендацій міждисциплінарної експертної групи, залученої

178

до оцінки; паралельно з оцінкою потреб дитини потрібно проводити оцінку становища її сім'ї з метою вивчення ймовірності реінтеграції дитини у сімейне оточення;

- проведення комплексної оцінки стану і потреб дитини, потенціалу її сім'ї, вироблення спільних рекомендацій є неодмінною умовою для прийняття рішення про влаштування дитини для найкращого врахування її інтересів, оскільки за допомогою оцінки можна визначити пріоритети захисту прав дитини, розробити індивідуальний план роботи з нею у разі підготовки до переходу в іншу форму опіки,

- для комплексного корекційного втручання на основі оцінки потреб до роботи з дітьми важливо залучати мул ьтидисци пл і нарну команду фахівців соціальної сфери.

Не заперечуючи сильні сторони відпрацьованої технології оцінки потреб вихованців інтернатних закладів, потрібно зазначити, що вона не позбавлена й слабких сторін: високі вимоги до кваліфікації експертів, кількість яких на місцевому рівні обмежена, відсутність механізмів оплати праці таких спеціалістів поза проектом та ін.

Представництво благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні має також досвід оцінки потреб клієнта, який проживає в сімейному середовищі. Так, відповідно до договору про спільну діяльність між Макарівською районною радою, Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, Представництво здійснює соціальний супровід сімей у рамках проекту «Реформування дитячого будинку «Барвінок» та створення Центру надання соціальних послуг дітям та сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах». Відповідно до завдань проекту робота з сім'єю проводиться на основі оцінки її потреб. Форма оцінки містить такі підрозділи: сімейні та соціальні стосунки (між подружжям, матері з дітьми, батька з дітьми, між дітьми, з оточенням тощо); умови проживання (стан подвір'я, технічний стан приміщення, санітарний стан, водопостачання, опалення, одяг, засоби гігієни, посуд, господарство тощо); соціальна поведінка (усіх членів сім'ї); фізичний та психічний стан здоров'я; освіта та зайнятість (усіх членів сім'ї відповідно). Оцінка потреб сім'ї здійснюється протягом першого місяця роботи з сім'єю і насамперед ставить за мету зрозуміти ставлення сім'ї до власної ситуації, виявити її спроможності та мотивувати до змін.

Теоретичні та практичні аспекти здійснення оцінки потреб клієнтів описані колективом авторів у методичних рекомендаціях для працівників закладів та установ, які працюють із вразливими групами населення, «Оцінювання потреб клієнтів соціальних служб», підготовлених і виданих у рамках проекту Українського фонду соціальних інвестицій [284].

Основними клієнтами даного проекту Фонду стали дорослі й діти з особливими потребами (інваліди), дорослі люди з психічними розладами

179

та інтелектуальною недостатністю, дорослі безпритульні. Відповідно до проектної діяльності зміст оцінки виявляється у вивченні: фізичного здоров'я; психосоціальної історії; фінансового та сімейного стану; духовних особливостей; навичок автономного проживання; послуг, які отримував чи отримує клієнт та ін.

Визначення індивідуальних потреб клієнта, згідно із методикою, апробованою Українським фондом соціальних інвестицій, проводиться в кілька етапів: початкове оцінювання, комплексне базове оцінювання, поточне та підсумкове оцінювання. Зокрема, початкове оцінювання потреб осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, може здійснюватися за місцем звернення особи управліннями соціального забезпечення населення місцевих органів виконавчої влади; обласними, міськими та районними медико-соціальними експертними комісіями, медико- соціально-педагогічними комісіями при органах охорони здоров'я; міськими та районними центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та ін.

Процедура первинного оцінювання, за проектною методикою, має п'ять етапів: 1) первинне інтерв'ю з клієнтом або його рідними з метою отримання загальних відомостей, виявлення очікувань; 2) опитування родичів, осіб, які добре знають клієнта, а також фахівців, котрі раніше з ним працювали; 3) оцінювання функціональних можливостей клієнта кожним членом мультидисциплінарної команди; 4) упорядкування отриманих результатів, спільне з клієнтом планування допомоги, 5) заповнення форм оцінювання, оформлення особової справи.

За результатами аналізу цього досвіду, як позитивне слід відмітити наявність чіткого алгоритму оцінки, залучення до опитування представників найближчого оточення клієнта, активізація його до спільного планування подальших дій тощо. Проте для нас більший науковий інтерес становить досвід здійснення оцінки потреб дітей без функціональних обмежень. Простежимо його на прикладі методики індивідуальних планів, де оцінка потреб є базисом роботи з дитиною та сім'єю.

Дана методика розроблена Товариством «Наш дім» (Польща, Томаш Полковські) та апробована Українським фондом «Благополуччя дітей» у рамках проекту «Реформування державної системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: значний крок до захисту їхніх прав» (2007-2009 pp.). Експериментальними майданчиками організації стали сімейно орієнтовані будинки: заклад нового типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування «Наш дім» (м. Канів) і дитячий будинок інтернатного типу Кіровоградської міської ради «Наш дім». Призначення функціонування даних сімейно орієнтованих будинків - тимчасове влаштування дітей і їх подальша реінтеграція в родинне оточення.

180

Відповідно до методики індивідуальних планів метою допомоги дитині є відновлення у неї почуття захищеності й прив'язаності до біологічних батьків, самореалізація та всебічний розвиток юної особистості. Задля допомоги дитині насамперед важливо з'ясувати причини її влаштування поза родиною шляхом окреслення джерел кризи. Тому проектна методика - комплекс процедур та інструментів соціально-педагогічної роботи, серед яких: аналіз сильних сторін і потреб дитини (проводиться при влаштуванні дитини до будинку і доповнюється протягом усього періоду роботи з дитиною. Базується на п'яти категоріях потреб, необхідних для повноцінного розвитку дитини: базові потреби, потреби розвитку, потреби підтримки/відновлення стосунків з біологічною родиною, побудова тривалих стосунків у житті дитини, командна робота); генограма (аналіз родинного оточення. Презентує історію родини і дитини, є підґрунтям для визначення причин криз, що призвели до розпаду родини); аналіз причин кризи (глибокий аналіз родинного середовища дитини, виявлення всіх учасників кризи, а також з'ясування їх впливу на ситуацію, в якій опинилася дитина); екомапа (аналіз існуючих соціальних зв'язків дитини, визначення довготривалих цілей роботи з нею).

Зазначені інструменти соціально-педагогічної роботи використовуються у певній послідовності й мають два варіанти документування - для дорослих

ідля дітей. Зокрема, документування для дорослих передбачає складання

ізаповнення таблиць з висновками, збір офіційної документації - рішень суду, результатів медичного обстеження, інформації про забезпечення майнових і житлових прав дитини тощо; для вихованців - написання листів для дитини, створення діагностичних малюнків.

Результати роботи в будинках для дітей нового типу (сімейно орієнтованих будинках) в Україні дозволяють стверджувати, що дана методика ефективно працює в мапокомплекгних будинках для дітей, де проживає не більше 15 осіб. Попри всі значущі позитивні результати (повернення дітей у біологічні родити чи підготовка до самостійного життя), методику застосовувати нелегко, оскільки вона передбачає комплексне узгодження дій усієї громади відповідно до нового стилю роботи з дитиною та її сім'єю; великих зусиль потребує зміна ментальності батьків-вихователів, працівників дитячих будинків, представників державних установ, що опікуються дітьми, сім'ями з дітьми.

Цікавими є матеріали з досвіду проведення оцінки потреб у дитячому соціально-реабілітаційному Центрі «Сонячне Світло», діяльність якого спрямована на допомогу бездоглядним та безпритульним дітям, дітямсиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Первинна діагностика стану дитини проводиться тут протягом перших двох-трьох тижнів перебування вихованця в Центрі за методикою,

181