Петрочко Дитина в СЖО

Однак, попри всі названі негативні характеристики, як уже зазначалося в попередніх підрозділах, соціально-педагогічне забезпечення прав дітей спрямовується на збереження сім'ї для дитини, навіть якщо перспектива такої діяльності малоймовірна. Аксіомами-переконаннями фахівця, котрий працює з сім'єю з дітьми, повинні стати: кожна сім'я має право на допомогу; сім'я має можливість вибору виду необхідної їй допомоги; ніякі обставини не можуть стати причиною жорстокого поводження з дитиною; робота з сім'єю, по можливості, має здійснюватись у домашніх умовах; дитина потребує стабільності стосунків у сім'ї; не можна формувати негативне ставлення дітей до батьків; вилучати дитину із сім'ї слід лише тоді, коли до сім'ї застосовані всі інші можливі профілактичні методи роботи; вилучена із сім'ї дитина має можливість підтримувати контакти з біологічними батьками (якщо ці контакти не загрожують її життю і здоров'ю), має право бути повернутою до біологічної сім'ї, родичів, бути усиновленою чи виховуватися в прийомній сім'ї [417, с. 76].

Аналіз сучасного стану української сім'ї з дітьми, яка опинилася у складних життєвих обставинах, свідчить про необхідність впливати на всі функції сім'ї, враховуючи їх взаємопов'язаність. Тому із сім'ями з дітьми працюють різні фахівці: педагогічні (вчителі, вихователі, куратори, соціальні педагоги), психологи, юристи, медичні працівники, спеціалісти центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), служб у справах дітей та ін. Вони надають членам сім'ї соціально-педагогічну підтримку, що виражається в окремих соціальних послугах чи соціальному супроводі.

Відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» (із змінами і доповненнями від 15.01.2009 p. № 878-VI), соціальний супровід - вид соціальної роботи, спрямований на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Соціальний супровід передбачає надання конкретній молодій особі/сім'ї впродовж певного терміну комплексу соціальних послуг (правових, соціаль- но-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформаційних та ін.) задля поліпшення життєвої ситуації, мінімізації негативних наслідків, розв'язання проблем, які молода особа/сім'я не може подолати самостійно.

Об'єктами соціального супроводу є: молоді особи та сім'ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку з інвалідністю особи чи батьків або дітей у сім'ї, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю особи чи члена сім'ї, звільнення з місць позбавлення волі або засудженням до покарань без позбавлення волі чи у зв'язку з відбуванням альтернативних видів покарань особи чи члена сім'ї, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї; сім'ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо.

204

Суб'єкти соціального супроводу - ЦСССДМ та їх спеціалізовані формування. Безпосередньо соціальний супровід здійснює штатний або залучений працівник, який призначається наказом директора центру. На одного фахівця передбачається ведення не більше 10 соціальних супроводів сімей або осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Чотири основні ознаки соціального супроводу виокремлює Г. М. Лактіонова: комплексність послуг; що надаються; їх тривалий термін; згода отримувача послуг на соціальний супровід та його активна позиція щодо здійснення спільними зусиллями змін на краще; залучення до здійснення соціального супроводу інших фахівців, використання ними потенціалу громади [408, с. 255]. Зокрема, до вирішення проблем, які виникли в результаті складних життєвих обставин молодої особи чи сім'ї з дітьми, на різних етапах здійснення соціального супроводу можуть залучатися представники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ, організацій різних форм власності, юридичні та фізичні особи тощо.

Особливості соціального супроводу сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, у контексті забезпечення прав клієнта, визначено українськими науковцями Н. О. Бервено, О. М. Мороз, Т. В, Семигіною та ін. [128, с. 41—42]: соціальний супровід здійснюється тільки з урахуванням результатів виявлення порушень прав дитини та інших членів сім'ї; до допомоги сім'ям, де є факти зловживання алкоголем, вживання наркотичних речовин, є підозра щодо скоєння насильства над дітьми, обов'язково залучаються різні фахівці; особливої уваги в процесі соціального супроводу потребують сім'ї, де є діти з проявами асоціальної поведінки, схильні до бродяжництва; соціальний супровід включає просвітницьку роботу щодо умов, необхідних для виховання і розвитку дитини, щодо прав та обов'язків членів сім'ї; критерієм неефективності соціального супроводу є факти порушення прав членів сім'ї.

У залежності від особливостей отримувача послугсоціальний супровід має свою специфіку щодо змісту, технологій та процедур, які застосовуються, документування, що викладено у відповідних нормативних документах. Спільне для всіх видів супроводу те, що він впливає на підготовку особи, сім'ї до самостійного вирішення своїх проблем шляхом мобілізації власних ресурсів, набуття необхідних життєвих навичок, використання ресурсів громади [408, с. 256].

Соціальний супровід-частина технології «ведення випадку» (ведення справи клієнта), що здійснюється спеціалістами ЦСССДМ. Ми визначаємо, що однією із ознак специфіки соціального супроводу сімей з дітьми є відповідна процедура оцінки потреб дитини та її сім'ї, що простежується на усіх етапах ведення справи клієнта. Місце оцінки потреб дитини та її сім'ї під час впровадження технології «ведення випадку»/ведення справи клієнта спеціалістами ЦСССДМ представлено на схемі нижче.

205

г-ч =t

о

m

— о

** rzа

ЯП5 о

<Х X t С

со о m О

о .3

Ос . с

«

к І—

х S

ш " 3 го CL X о; .Й х с

£X к

ГО х m

Ф

со S

Ю

5

О

0

а

S

1

0

1

2- о>

Б

1

сэ

I

0)

ф

!<»>\

«о

ш

о

<0

0

йе

та

1

и

Ю

О)

I

0

с

1

• I

О

о

3

о.

206

Розпочинається робота з клієнтом з експрес-оцінки (оцінки звернення/ направлення). Її мета та завдання: отримання під час прийняття звернення клієнта або зацікавленої особи, організації, громади інформації про складні життєві обставини; з'ясування та документування основної інформації про клієнта (місце його проживання, склад сім'ї тощо), його проблеми та причини звернення; уточнення (в разі потреби) інформації про клієнта та його оточення в інших відомствах; прийняття рішення щодо подальшої роботи з клієнтом чи переадресації звернення.

Етап експрес-оцінки є важливим і відповідальним. Фізична особа, організація чи сам клієнт, які звернулись, - носії первинної інформації, яку слід уважно вислухати, задокументувати, уточнити.

Якщо під час звернення (експрес-оцінки) з'ясувалося, що людині потрібна порада, спеціаліст ЦСССДМ надає відповідні рекомендації й успішно завершує спілкування з клієнтом. Якщо ж звернення потребує переадресації, фахівець допомагає клієнту усвідомити проблему і спрямовує (скеровує) його до іншої служби, організації, фахівця. Для реалізації таких посередницьких функцій знадобиться: карта соціальної мережі (або база даних) - перелік організацій, що діють на території району чи міста, із зазначенням прізвища, імені та по батькові конкретних осіб, до яких можна звернутися за інформацією, допомогою [269].

Після прийняття рішення про продовження роботи з дитиною та її сім'єю розпочинається соціальне інспектування (відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» це -система заходів, спрямованих на виявлення, здійснення аналізу, нагляду за умовами життєдіяльності сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, моральним, фізичним і психічним станом дітей та молоді, оцінку їхніх потреб, контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи).

Соціальне інспектування проводиться з метою контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав та свобод дітей та молоді шляхом з'ясування причин, які призвели до виникнення складних життєвих обставин, та забезпечення права на отримання своєчасної допомоги, у т. ч. вжиття негайних заходів для подолання таких обставин.

Уразі потреби, до соціального інспектування залучаються представники служби у справах дітей, управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, управлінь (відділів) та закладів охорони здоров'я, управлінь (відділів) освіти

інауки, дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів, органів праці та соціального захисту населення, органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування (за згодою).

Упроцесі соціального інспектування члени міжвідомчої команди першочергову увагу звертають на безпеку дитини та наявність ризику завдавання шкоди її життю чи здоров'ю.

207

Кроки/алгоритм соціального інспектування:

1.Перевірка наявності ознак жорстокого поводження з дитиною, загроз

їїздоров'ю, життю.

2.Виявлення потенціалу батьків, членів родини, найближчого соціального оточення протидіяти ризикам та захистити дитину.

3.Прийняття рішення про залишення дитини в сім'ї/вилучення дитини.

4.Пошук місця влаштування дитини (у разі рішення про вилучення).

5.Узгодження подальшої взаємодії (у разі залишення дитини в сім'ї).

6.Оформлення результатів соціального інспектування у висновок, складання акту.

Менеджер випадку (спеціаліст ЦСССДМ) аналізує зібрану в ході соціального інспектування інформацію, узагальнює її. На основі зібраних даних, а саме результатів початкової оцінки потреб дитини та її сім'ї (див. підрозділ 3.1), він оцінює наявні ресурси для здійснення соціального супроводу, готує матеріали до особової справи сім'ї, що розглядатиметься на засіданні дорадчого органу, та обґрунтування необхідності соціального супроводу клієнта.

На підставі рішення дорадчого органу видається наказ директора ЦСССДМ про початок здійснення соціального супроводу та закріплення за сім'єю спеціаліста, котрий його реалізовуватиме. Призначений спеціаліст ознайомлює клієнта з формами та методами своєї роботи, умовами надання соціальних послуг й офіційно повідомляє про ухвалене щодо супроводу позитивне рішення.

Наступним етапом є укладання договору про надання соціальних послуг. Це робиться для узгодження з клієнтом мети, завдань та плану спільних дій. У цьому документі також зазначають права та обов'язки як фахівця, так і клієнта (сім'ї). Спільно з клієнтом обговорюються можливі причини припинення та розірвання договору, умови його перегляду. Документ підписується клієнтом, спеціалістом та керівником ЦСССДМ.

Відразу після взяття сім'ї під соціальний супровід розпочинається комплексна оцінка потреб (див. підрозділ 3.1), що закінчується розробленням плану соціального супроводу.

Для планування надання послуг клієнту спеціаліст ЦСССДМ, використовуючи вертикальні зв'язки (стосунки з підрозділами громади, медичними установами, громадськими організаціями, соціальними службами тощо), ініціює міжвідомчу зустріч. До складання плану насамперед залучаються спеціалісти, які брали участь у процесі оцінки потреб дитини та її сім'ї, а саме: психолог, медичний працівник, соціальний педагог та ін. За координацію роботи мультидисциплінарної команди та виконання плану в подальшому відповідає спеціаліст ЦСССДМ.

208

План соціального супроводу об'єднує короткотривалі й довготривалі завдання щодо подолання складних життєвих обставин, погоджені з клієнтом. Ми вважаємо, що структуру плану варто вибудовувати відповідно до компонентів й показників оцінки потреб дитини та її сім'ї. Отже, основними підрозділами плану соціального супроводу дитини та її сім'ї можуть бути: 1. Задоволення потреб дитини для розвитку. 2 Розвиток батьківського потенціалу. 3. Залучення ресурсів сім'ї та громади. 4. Інше.

План підписується соціальним працівником і, по можливості, членами сім'ї на знак підтвердження своєї участі в розробці плану, а також у його наступній реалізації. Цей відкритий документ може постійно коригуватися. До плану вносяться зміни, що відображають нові потреби особи, яка отримує соціальні послуги, чи нові умови надання таких послуг. Обов'язкові перегляди, аналіз плану відбуваються протягом визначених часових періодів.

Професійно складений і відпрацьований план соціального супроводу виконує ряд важливих завдань: 1) забезпечення індивідуального підходу до кожного клієнта; 2) побудова діяльності, спрямованої на розвиток сильних сторін клієнта; 3) розподіл відповідальності між фахівцем і клієнтом, переведення клієнта з позиції об'єкта в позицію суб'єкта соціальної допомоги; 4) покрокове визначення шляхів досягнення визначених цілей подолання складних життєвих обставин, 5) адекватне цілям впорядкування заходів щодо їх досягнення і розподіл навантаження; 6) фіксування досягнень і труднощів, на які варто звернути увагу і докласти більше зусиль на наступному етапі роботи [283].

За умов виконання поставлених завдань план соціального супроводу стає оптимальним інструментом для планування послуг на різних рівнях в інтересах дитини. Відповідно належна підготовка і реалізація планів соціального супроводу є визначальним напрямом роботи із попередження вилучення дитини з сім'ї.

Після трьох місяців здійснення соціального супроводу повторно проводиться оцінка потреб клієнта (тобто оцінка впливу), на підставі чого, в разі необхідності, до плану соціального супроводу вносяться зміни і доповнення. Періодично спільно з клієнтом переглядається сам договір про надання соціальних послуг (про соціальний супровід), робиться оцінка його виконання. При потребі справа повторно розглядається на засіданні дорадчого органу. Так здійснюється постійний моніторинг надання послуг/ соціально-педагогічної підтримки сім'ї, що об'єднує оцінки процесу та результату (впливу). Як правило, при оцінці процесу аналізується план соціального супроводу клієнтом, а при оцінці результату (впливу) - результати оцінки потреб клієнта, зафіксовані у відповідній формі.

Якщо обов'язки ЦСССДМ, передбачені договором, виконані, та за оцінками фахівців соціальної сфери сім'я вийшла з кризового стану, то

209

починається процедура завершення роботи з клієнтом. Питання про закінчення соціального супроводу обговорюється на командній зустрічі, засіданні дорадчого органу, де й ухвалюється рішення щодо припинення стосунків із родиною.

Сім'я в обов'язковому порядку інформується про способи організації соціально-педагогічної підтримки, якими вона може скористатися в майбутньому. З метою запобігання рецидивам та надання потрібних консультацій нагляд за сім'єю не припиняється. Доцільно, щоб фахівець із соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю в подальшому контактував з клієнтом, особливо в перші місяці після припинення соціального супроводу.

У процесі соціально-педагогічної підтримки сім'ї з дітьми важливо оптимально компонувати різні форми і методи роботи, основні серед я к и х - індивідуальні, й зокрема консультування:

- очне консультування фахівцями. Визначають сім фаз консультування: перша-створення клімату, що забезпечує успіх консультування (спеціаліст переконує клієнта, що він відчуває інтерес до його проблем і хоче допомогти): друга - створення умов, у яких людина може виговоритися з наболілих проблем; третя-фаза втішання; необхідно зрозуміти ситуацію, побачити в ній щось позитивне; четверта- «діагноз»; п'ята-спеціаліст допомагає клієнту самому поставити «діагноз» ситуації, що склалася (у цьому процесі активні обидві сторони, тому фазу називають дослідницькою); шоста-усвідомлення клієнтом варіантів поведінки і вибір одного з них; сьома фаза-закріплення мотивації на виконання прийнятого рішення [391, с. 163-164]. Методи консультування: бесіда, включене спостереження, переконання, схвалення чи засудження, прийом активного слухання та ін.;

- консультування по телефону. Етапи консультування по телефону: привітання, знайомство; прийняття (консультант демонструє, що він готовий прийняти інформацію); пропозиція своєї допомоги; дослідження проблеми клієнта; з'ясування, якої допомоги потребує клієнт; пошук спільного рішення; підбиття підсумків, спільний план дій; прощання, висловлювання вдячності за дзвінок.

В основі здійснення індивідуальної соціально-педагогічної роботи лежить корекція взаємостосунків індивіда із собою та соціальним оточенням, що передбачає усвідомлення причин пригніченості та їх подолання; вироблення навичок самостійності; формування почуття власної гідності, поваги до себе; зміни в ієрархії системи цінностей та домагань клієнта. Зокрема, корекція ставлення до інших (рідних та сторонніх) базується на здатності до емпатії, розумінні почуттів інших, терпимості до їхніх недоліків. Корекція ставлення дожиття можлива за умови формування навичок прийняття відповідального рішення, самоорганізації особистості, оптимістич-ного ставлення до

210

реальності. Використання методів індивідуальної роботи доцільне під час адаптації дитини чи членів її сім'ї до нових соціокультурних умов, допомоги в подоланні стресових чи психотравматичних ситуацій, у період емоційно нестабільних станів тощо.

Значення групових форм і методів роботи з сім'єю з дітьми (бесіди, лекції фахівців, диспути, дискусії, збори, тренінги з різних питань, відеолекторії, клубні форми роботи та ін.) у тому, що вони допомагають виявляти проблеми, сприяють їх розв'язанню, розвивають комунікативні навички.

Основними завданнями групової роботи є:

-допомогти особистості знайти і в подальшому пройти свій унікальний шлях розвитку завдяки розкриттю та використанню внутрішніх ресурсів (робота в групі не уніфікує особистість, однак дозволяє кожному учаснику виявити закономірні етапи особистісного розвитку в індивідуальному становленні);

-презентувати особистості способи реалізації власної активності в соціально прийнятних формах;

-розвинути комунікативні навички і покращити здатність встановлювати задовільні особистісні і продуктивні стосунки з іншими людьми;

-сприяти кращому розумінню інших людей через досвід поглибленого розуміння себе самого;

-сприяти підвищенню психологічної та емоційної культури особистості;

-сприяти формуванню особистісної ідентичності тощо [417, с. 169-170]. До групових форм роботи з дитиною та її сім'єю залучаються й члени

громади. Завдання таких дій: активізувати зусилля небайдужих людей щодо подолання складних життєвих обставин сімей з дітьми, привернути громадську уваги до соціальних проблем, стимулювати громадську благочинність, пропагувати цінності здорового сімейного життя тощо. Громадська думка, підтримка і контроль з боку близького оточення, сусідів будуть вельми корисними для сім'ї, особливо якщо її власних ресурсів для задоволення потреб дитини недостатньо.

До соціально-педагогічної роботи з дитиною та її сім'єю доцільно залучати соціальну мережу родини (групу людей, які впливають на соціальну адаптацію сім'ї). Різновидами технологій залучення соціальної мережі до соціально-педагогічної підтримки й у т. ч. здійснення соціального супроводу сім'ї, яка опинилися в складних життєвих обставинах, є: медіація, сімейна групова нарада, мережева зустріч [125; 144; 417].

Згідно із концепцією соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пріоритетною є сімейна групова нарада (СГН), оскільки впровадження такої технології педагогізує середовище родини.

У контексті завдань соціально-педагогічного впливу важливо не просто втрутитися у кризову ситуацію і вирішити її, використовуючи різні форми і

211

методи роботи, а продемонструвати сім'ї можливості, способи і засоби, як таку ситуацію подолати самотужки. Відповідно СГН культивує повагу до поглядів членів сім'ї, родини щодо подолання наявних проблем і базується на бажанні підвищити відповідальність сімей за своїх дітей у співпраці з відповідними інституціями (центром соціальних служб для сім'ї, дітей молоді, службою у справах дітей, неурядовими організаціями). Головна увага даної технології зосереджується на реалізації принципу участі клієнта у прийнятті рішень, здатності сім'ї та її найближчого соціального оточення вирішити власні проблеми.

Отже, сімейні групові наради (СГН) - збори членів розширеної сім'ї та Ті оточення з метою ухвалення рішення щодо шляхів виходу сім'ї зі складних життєвих обставин. Така технологія ґрунтується на досвіді проведення сімейних групових нарад у Новій Зеландії, Нідерландах, Великій Британії та інших країнах, де збереження функціонально спроможної і активної сім'ї є основною цінністю державної соціальної політики.

СГН проводяться у разі, коли є загроза повноцінному розвитку та вихованню дитини, підростаюча особистість проявляє девіантну поведінку тощо. Чотири базові особливості такої наради визначено Робом ван Паже [362, с. 9]:

1.СГН є зборами сім'ї та членів її соціального оточення, які самі відповідають за цей захід (на нараді присутні «свої» люди, вони визначають місце та час її проведення, самі розробляють план, тому сім'я не втрачає контроль над власною життєдіяльністю).

2.Координатор СГН - незалежна особа, яка не працює для установи або організації, що ухвалюють рішення щодо дитини та її сім'ї, а відповідно не зацікавлена у тому чи іншому результаті СГН.

3.Сім'я має право отримати необхідну інформацію, обговорити проблему й ухвалити рішення без присутності сторонніх осіб, а розроблений нею план має обов'язково прийматися, якщо тільки він не є небезпечним для дитини або не суперечить законодавству.

4.Це - модель для ухвалення рішень.

Розкриємо детальніше названі особливості та хід проведення сімейної групової наради. Міжнародний досвід впровадження даної технології передбачає, щодо роботи з дитиною та її сім'єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, запрошується незалежний координатор, котрий пройшов відповідне навчання щодо організації та проведення СГН. Він має зібрати разом усіх зацікавлених осіб - як членів сім'ї, так і представників її соціального оточення - для обговорення у сімейному колі проблеми й розроблення плану її вирішення насамперед за допомогою власних ресурсів. Координатор з'ясовує проблему, що склалася; спільно з сім'єю вирішує, кого краще запросити на зустріч; зв'язується з фахівцями від імені сім'ї тощо. Він має вміти слухати клієнта, бути наполегливим,

212

але водночас гнучким, вірити в сильні сторони сім'ї, мати організаторські здібності, володіти вміннями долати, у разі потреби, конфлікту ситуацію.

Час і місце проведення СГН визначається сім'єю за погодженням із координатором, який до початку наради зустрічається з усіма запрошеними. Надзвичайно важливо на підготовчому етапі пояснити членам родини значення СГН, роль усіх учасників наради. Варто підкреслити, що СГН проводиться лише після здійснення оцінки потреб дитини та її сім'ї, з'ясування, що чи хто саме порушує права дитини, яким є виховний потенціал батьків та громади.

Розпочинає СГН незалежний координатор, він пояснює мету зустрічі, розповідає про ресурси громади, як сім'ї можуть допомогти різні фахівці соціальної сфери. Після цього координатор, представники ЦСССДМ, соціальний педагогта інші запрошені - не члени сім'ї-залишають кімнату, де проходить зустріч. За справу береться сім'я: обговорює причини проблеми, розробляє план, з яким усі погодяться; вирішує, хто саме відповідатиме за певні заходи, дії. Ця частина наради триває стільки, скільки потрібно для знаходження оптимального для сім'ї рішення.

Після того, як розробка плану завершується, на нараду знову запрошуються координатор та інші фахівці. Сім'я презентує свої рішення - фахівці оцінюють план роботи на предмет відповідності чинному законодавству. По завершенні наради незалежний координатор якомога швидше надсилає усім учасникам наради копії плану. Після певного проміжку часу здійснюється моніторинг його виконання.

Складання плану подолання складних життєвих обставин за результатами наради посилює відповідальність членів родини за його реалізацію й збільшує шанси ефективної допомоги сім'ї, забезпечення прав дитини. Окрім цього, активне впровадження технології СГН у практику соціально-педагогічної діяльності сприятиме розвитку ресурсів територіальної громади через зміцнення потенціалу окремих людей для прийняття відповідальних рішень.

Враховуючи вищезазначене, визначаємо такі етапи технології сімейної групової наради:

1-й етап. Підготовчо-організаційний.

2-й етап. Основний.

2.1.Настановний крок (привітання та інформування учасників наради).

2.2.Крок обговорення проблеми в сімейному колі та прийняття рішення.

2.3.Результативно-погоджувальний крок (схвалення розробленого

плану).

3-й етап. Завершально-моніторинговий (розсилання плану усім зацікавленим сторонам, здійснення перегляду його виконання).

Особливої підтримки під час проведення СГН потребує дитина. Координатор допомагає їй вирішити, кого запросити на нараду, а в

213