Петрочко Дитина в СЖО
.pdfs |
S |
X |
|
(0 |
|
||
X мэ |
ш |
|
|
ш |
* |
са ш |
|
а н |
|||
ИГ |
|
с |
"JJ |
«5 5 |
о |
^ |
|
а. |
" |
>> |
|
С |
|
|
|
X к
L_
С О т 03
ZTч: о Ф
о с
|
|
s |
|
|
— se |
|
|
|
X S |
|
|
|
З" X |
|
|
|
5. ю |
|
|
|
С!•=. |
|
|
|
® ™ |
|
|
|
|
e |
|
|
|
q |
|
|
|
a> |
|
|
|
x |
|
|
|
3- |
|
|
00 |
|
|
S О |
|
>5 |
|
|
О |
||
a; |
Ж |
|
|
s |
3 |
|
|
X |
с; |
|
X |
ш га |
|
||
Э |
= |
I |
ге |
m |
|||
пз S |
і |
пз |
|
о. S. |
а. |
||
с: CL |
с |
||
|
ж |
|
о |
5
3
§
Ї
3
с
о
'2
05
>3"
Ф
а
те
те
1
э
со
те
|
є |
|
и |
|
VO |
01 о |
|
VO |
§ |
С"»га |
|
О |
<0 |
еу |
о |
О |
£ |
Ї |
Є |
|
3 |
о |
* |
<ч |
X |
га |
3 |
тэ„ |
Ї |
Ф 'Ъ |
|
с |
t |
о |
§ |
ї |
о |
£ |
* |
га |
|
'2-
о
0
3
1
Ь)
І)
О
к
Ы
142
Мобілізатором зусиль команди фахівців соціальної сфери у системі соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, може виступати соціальний педагог; який таким чином реалізує свою головну роль «координатора забезпечення прав дітей», «менеджера соціальних взаємодій». Відповідно завдання соціального педагога - оптимізація умов взаємодії усіх членів команди.
Методологічні підвалини соціально-педагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, закладено у фундаментальних принципах, визначених Конвенцією ООН про права дитини: недопущення дискримінації, якнайкраще врахування інтересів і потреб дитини, участь дітей у житті суспільства та прийнятті рішень, зростання у сприятливому стабільному сімейному оточенні (в т. ч. створення батьками сприятливих умов реалізації прав дитини).
Зазначені фундаментальні принципи забезпечення прав дитини, а також результати аналізу існуючих класифікацій принципів у сфері охорони дитинства [51, с. 15; 149, с. 10-18; 464, с. 21-23] - підґрунтя для визначення принципів соціально-педагогічного забезпечення прав дітей на різних рівнях, а саме:
- на державному рівні:
-гуманізації (визнання людини і в т. ч. дитини вищою соціальною цінністю, метою соціального розвитку);
-верховенства права (функціонування держави, інституцій під дією законів, що виконуються відповідно до міжнародних норм і стандартів у сфері прав людини; реалізація заходів, що забезпечують дотримання рівності й відповідальності перед законом, неупередженого застосування закону, розподілу влади, участі в ухваленні рішень, правової визначеності, процедурної і правової прозорості та недопущення свавілля - за доповіддю Генерального секретаря ООН про верховенство права, 2004);
-соціальної справедливості й рівності;
-адресності підтримки незахищених груп дітей;
-соціального партнерства;
-нормативно-правового регулювання (створення нормативно-правової бази, що гарантує реалізацію і захист інтересів дітей у ході соціальнопедагогічного забезпечення їхніх прав; дотримання основних положень Конвенції ООН про права дитини);
-суб'єктності дитини (визнання дитини суб'єктом правової соціалізації);
-системності (вироблення міждисциплінарних/міжвідомчих стратегій розвитку державної політики щодо охорони дитинства);
-демократичності (орієнтація на демократичний характер взаємин між учасниками соціально-педагогічного процесу);
-єдності економічної, наукової і правової бази здійснення державної соціальної політики щодо дітей;
143
•
- на місцевому (локальному) рівні:
-міжвідомчої взаємодії (забезпечення спільних дій фахівців соціальної сфери щодо збору, узагальнення інформації про дітей, які опинилися у склад,них життєвих обставинах, планування й надання їм соціальних послуг);
-модернізації (оновлення інституцій відповідно до завдань соціагіьнопедагогічнопо забезпечення прав дітей чи впровадження відповідних інновацій); -територіальності (знаходження інституцій, що надають послуги дітям,
максимально наближено до місця проживання дитини);
-відкритості системи, соціально-виховного середовища (максимальна мінімізація ізольованості дітей від сім'ї, звичного оточення; відкритість до взаємовпливів з метою удосконалення функціонування);
-пріоритетності профілактичних заходів, спрямованих на підтримку
сімей з дітьми, запобігання негативним явищам у дитячому середовищі;
-комплексності надання соціальних послуг;
-інтеграції та спеціалізації послуг дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, та їхнім батькам;
-наукової обґрунтованості (теоретико-технологічний супровід функціонування інституцій, що входять до системи забезпечення прав дітей);
- на діяльнісно-професійному |
(особистісному) рівні: |
-гарантованості підтримки, допомоги дитині, яка опинилася у складних життєвих обставинах;
-оперативності допомоги;
-колегіальності (аналіз, моделювання і здійснення соціальнопедагогічного забезпечення прав дітей командою фахівців соціальної сфери);
-конфіденційності;
-реалізації суб'єкт-суб'єктних стосунків (діалогічності, спільних зусилля дитини і фахівця-соціального педагога);
-ранньої діагностики потреб дитини та її сім'ї;
-акцентуації на сильних сторонах дитини, активізації її потенціалу для подолання складних життєвих обставин;
-різноманітності форм і методів надання соціально-пєдагогічних послуг дітям та їх родинам.
Взаємозв'язок фундаментальних принципів забезпечення прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини, і принципів соціальнопедагогічного забезпечення прав дитини представлено на рис. 2.8.
Ціннісними орієнтирами для системи соціально-педагогічного забезпечення прав дітей є: свобода, справедливість, соціальна відповідальність і гідність [109, с. 27-32].
Свобода-це можливість здійснення оптимального вибору і прийняття найбільш ефективних дій, враховуючи існуючі умови. Йдеться про свободу
144
Гарантованості підтримки; реалізації суб'єкт-суб'ектних стосунків; оперативності допомоги; акцентуації на сильних сторонах дитини; конфіденційності; ранньої діагностики потреб дитини та її сім'ї; різноманітності форм і методів роботи
Міжвідомчої взаємодії, територіапьносгі, модернізації, відкритості пріоритетності профілактичних заходів; комплексності послуг наукової обґрунтованості; інтеграції й спеціалізації послуг Гуманізації; верховенства права; соціальної справедливості й рівності; адресності підтримки незахищених груп дітей; соціального партнерства;
системності; демократичності; суб'єктності дитини
Принципи соціально-педагогічного |
забезпечення |
прав дітей |
<Діяльнісно-про- фесійний рівень
Державний 4- рівень
Місцевий
рівень
Рис. 2.8. Взаємозв'язок |
фундаментальних принципів Конвенції |
ООН про права дитини |
і принципів |
соціально-педагогічного забезпечення |
прав дітей |
до саморозвитку, самоактуалізації особистості, розширення простору її відповідальності. З одного боку, право на свободу невід'ємне від людської гідності, оскільки остання передбачає здатність діяти, вибирати, брати на себе відповідальність. З іншого боку, справжня свобода неможлива без правових гарантій. Діти мають право вибору лише тоді, коли виховуються у сприятливому соціально-виховному середовищі, здоровому, стабільному сімейному оточенні, де їм не загрожують жорстоке поводження, експлуатація, насильство.
Діти володіють досить обмеженим доступом до ресурсів, необхідних для гармонійного розвитку і забезпечення власної безпеки; вони не вибирають життєві обставини і не в силах їх змінити. Справедливість передбачає, щоб усі діти мали можливості для реалізації своїх прав. Справедливість вимагає, щоб держава виступала гарантом цих можливостей і сприяла підвищенню відповідальності дорослих, у т. ч. фахівців соціальної сфери, за виконання зобов'язань стосовно дітей. У свою чергу соціальна відповідальність дорослих перед дітьми має стати їх найбільшим моральним обов'язком.
Окреслені принципи й цінності є підставою для визначення, на основі існуючих наукових напрацювань щодо напрямів соціально-педагогічної діяльності [20, с. 66-69; 143, с. 60; 167, с. 11; 250, с. 14-17; 343, с. 11; 408, с. 320-322], напрямів соціально-педагогічного забезпечення прав дітей на діяльніснопрофесійному рівні:
- вивчення стану дитини, її сім'ї (оцінка потреб дитини та її сім'ї);
-захист прав та інтересів дитини, їх відновлення;
-охорона прав від порушення (профілактика);
-реалізація прав (створення сприятливих умов);
-дослідницько-методична діяльність з питань забезпечення прав дітей. Діяльність щодо соціально-педагогічного забезпечення прав дітей розпочинається із оцінки потреб дитини та її сім'ї. Це «стартовий» напрям роботи і водночас соціально-педагогічна технологія, про що детально йтиметься в розділі 3. У межах даного напряму відбувається: визначення рівня задоволення базових потреб дитини, її психологічного і фізичного стану; аналіз ситуації в колективі дітей; вивчення умов життєдіяльності дитини в різних середовищах; виявлення ризиків, що негативно впливають на розвиток дитини; створення, банку даних дітей і сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; створення картотеки інституцій, що працюють з даними дітьми чи для дітей (служб, центрів, закладів та ін.), з метою вивчення їх потенціалу; здійснення прогнозування розвитку
соціально-педагогічної ситуації в конкретному середовищі.
За результатами проведеної оцінки потреб дитини та її сім'ї фахівцями соціальної сфери реалізуються ключові напрями соціально-педагогічного
146
забезпечення прав дітей--захист прав та інтересів дитини, їх відновлення; охорона прав від порушення (профілактика); реалізація прав (створення сприятливих умов).
Зокрема, напрям «Захист прав та інтересів дитини, їх відновлення»
передбачає: представлення та відстоювання інтересів дитини в різних інстанціях: служба у справах дітей, кримінальна міліція у справах дітей, суд, координаційна рада, комісія з питань захисту прав дітей тощо; соціальнопедагогічна допомога і підтримка дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах і права якої порушені: соціально-педагогічна робота з дитиною, яка зазнала жорстокого поводження чи насильства; сприяння влаштуванню дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, у прийомну сім'ю чи дитячий будинок сімейного типу; допомога в оформленні необхідних документів для відновлення чи встановлення правового статусу дитини; допомога в притягненні до відповідальності осіб, які порушили чи допустили порушення прав дитини та ін.
У рамках напряму «Охорона прав від порушення (профілактика порушень прав)» відбувається: формування відповідальності за можливі наслідки протиправних дій; сприяння адаптації дитини в умовах нового середовища; інформаційно-правова допомога дитині та її батькам (консультування), які перебувають у стані життєвої кризи; пошук шляхів і варіантів виходу із такої ситуації; профілактична робота з дітьми, які перебувають на різних обліках (внутрішньошкільному, служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей) чи особами, які повернулися із шкіл соціально-психологічної реабілітації; соціально-педагогічне інтегрування дітей з обмеженими функціональними можливостями; корекція взаємин, способів соціальної дії; зниження агресивності дитини; роз'яснення пільг; передбачених чинним законодавством дітям та їхнім сім'ям, які опинилися у складних житгєвих обставинах; формування навичок несилового, неконфліктного подолання складних життєвих обставин.
Напрям «Реалізації прав дитини (створення сприятливих умов)
охоплює: правове, психолого-педагогічне просвітництво батьків, дітей, педагогічних працівників, інших фахівців; виховання в дітей поваги до прав іншої людини; формування у батьків усвідомленого ставлення до прав дитини; ознайомлення з нормативними міжнародними і державними документами, які забезпечують розвиток особистості, її освіту, вибір професії тощо; моделювання сфер успішної діяльності дитини та кола її найближчого оточення; підтримку дитячих ініціатив; посередництво в особистісній самореалізації, спонукання до самостійності; організацію дозвілля і відпочинку дітей (дітей з батьками), в т ч. спільно з дитячими чи молодіжними об'єднаннями; створення умов для розвитку здібностей і талантів дитини; профорієнтаційну роботу.
147
Дослідницько-методична діяльність пронизує всі напрями соціальнопедагогічного забезпечення прав дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Вона передбачає: аналіз і узагальнення досвіду соціальнопедагогічної діяльності щодо забезпечення прав дітей; участь у методичних нарадах, семінарах, конференціях з питань соціально-педагогічного забезпечення прав дітей; створення та поповнення банку методичних матеріалів щодо роботи з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, результатів соціально-педагогічних досліджень; вивчення і поширення кращого досвіду соціального виховання дітей; обґрунтування шляхів оптимізації процесу соціально-педагогічного забезпечення прав дітей.
Названі напрями перебувають у тісних зв'язках один з одним, що можна
представити у схемі (див. рис. 2.9). |
|
|
|
|
|
С |
Фахівці соціальної сфери, |
|
|
|
|
в 7. ч. соціальний педагог |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
.0 |
|
|
І |
|
|
t- |
|
|
|
|
О |
|
|
|
Вивчення стану дитини, її сім'ї |
|
|
' і |
|
|
(оцінка потреб дитини та її сі мі) |
|
|
л |
|
|
|
|
с; |
|
|
|
|
|
|
к |
>s |
|
|
|
|
|
CD |
|
|
|
|
СП .H |
|
|
|
|
|
з: |
|
|
О |
|
|
X |
m |
|
|
|
s |
||
|
3 |
|
са |
о |
CO |
|
|
|
Q. |
||
|
Ш А та |
I- |
с |
||
|
о |
£ |
а |
<D л |
|
|
|
с |
|
X |
|
|
|
£ |
|
о |
CD |
|
|
X |
ZX |
ь- |
|
|
R |
t~ |
ІЗ |
s |
|
|
« |
с |
|||
|
X |
(К |
п |
zr |
|
|
X |
S |
s |
сч |
|
|
а> |
а |
§ |
I |
|
|
а . |
с |
|
|
|
|
о |
о |
ф |
c; |
|
|
ш |
|
а |
|
|
|
|
о |
|
||
|
н |
|
|
о |
|
|
Q |
|
|
ПІ |
|
Рис, 2.9. Напрями соціально-педагогічного |
|
забезпечення |
|
||
прав |
дітей, які опинилися у складних життєвих |
обставинах |
|||
Діяльність за відповідними напрямами набуває певних особливостей залежно від середовища розгортання, життєдіяльності дитини: загальноосвітній навчальний заклад, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заклад соціального обслуговування, ЦСССДМ, пенітенціарна установа, клуб за місцем проживання тощо. Зокрема, у загальноосвітньому навчальному закладі соціально-педагогічне забезпечення прав дітей зосереджується на: соціально-педагогічній підтримці
148
дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у шкільному середовищі, наданні їм необхідних соціально-педагогічних послуг; розвитку взаєморозуміння і партнерства між учнями, батьками та педагогічними працівниками; допомозі дітям у працевлаштуванні, влаштуванні на навчання
уПТУ вечірню школу; загостренні уваги адміністрації закладу на проблемах і потребах учнів та їхніх батьків; налагодженні співпраці школи, сім'ї, державних та неурядових інституцій, громади; підготовці матеріалів для педагогічних консиліумів (читань, нарад) для формування уявлень про потреби та інтереси дітей; розробці рекомендацій, складання програм дій
усфері забезпечення прав дітей на рівні класу, школи, району та ін. Реалізуючи різні напрями соціально-педагопчного забезпечення прав
дітей, соціальний педагог покликаний: закласти основи правової культури в різних суб'єктів соціуму, підсилюючи значимість розвитку і використання людських ресурсів як головної цінності країни; сприяти формуванню у фахівців соціальної сфери вмінь і навичок приймати рішення щодо дитини, адекватні її потребам і конкретним ситуаціям середовища; підвищити якість життя дитини, повноцінно використовуючи можливості соціуму, в якому відбувається її життєдіяльність та ін. [172, с. 53-56].
Напрями діяльності соціального педагога безпосередньо пов'язані із його функціями, що окреслені в різних дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців [29, 49; 59; 98; 131; 148; 149; 315; 408]. Зокрема, до теоретико-пізнавальних функцій соціально-педагогічного забезпечення прав дітей віднесемо: визначення цілей, завдань, змісту соціальнопедагогічного забезпечення прав дітей; окреслення шляхів та способів виявлення потенціалу соціуму й умов його ефективного використання; розробка навчальних програм підготовки фахівців соціальної сфери різних рівнів до соціально-педагогічного забезпечення прав дітей; виявлення, аналіз і узагальнення кращого міжнародного й вітчизняного досвіду у сфері охорони дитинства та ін. [149, с. 15-16].
Прикладні функції соціально-педагогічного забезпечення прав дітей проявляються у: координації спеціалістів різних галузей, інституцій, що надають соціальні послуги дітям та їхнім сім'ям; впровадженні інноваційних технологій соціально-педагогічної роботи з дітьми; розробці й реалізації інтегрованих проектів і програм щодо забезпечення прав дітей та ін.
Водночас базовими функціями соціально-педагогічного забезпечення прав дітей на діяльнісно-професійному рівні є: посередництво між індивідом/групою і середовищем та представлення й відствоювання інтересів дитини та членів її сім'ї.
Виконуючи посередницьку функцію, що «полягає у наданні допомоги клієнту в установленні контакту з потенційною системою підтримки в безпосередньому його оточенні» [88, с. 317], соціальний педагог здійснює: сприяння узгодженості позицій і дій батьків, вчителів, інших фахівців щодо
149
забезпечення прав дітей; формування у дітей та їхніх батьків навичок успішної взаємодії з різними соціальними інституціями; залучення до консультацій різних фахівців (юристів, лікарів, психологів, психотерапевтів та ін.); налагодження співпраці місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, служб, що функціонують у громаді, із батьківськими громадськими організаціями, дитячими об'єднаннями; зв'язок із спонсорами, шефами, організаціями, які надають гуманітарну і матеріальну допомогу; залучення до роботи з дітьми та їхніми сім'ями волонтерів.
Реалізуючи функцію представлення та відстоювання інтересів дитини та її сім'ї, соціальний педагог здійснює активну діяльність від імені дитини чи членів її сім'ї для реалізації, охорони і захисту прав дитини; ініціює в органах державної влади та установах інших форм власності питання про забезпечення прав дитини та членів її сім'ї у родині і суспільстві; допомагає у реалізації їхніх інтересів у структурах впади; забезпечує доступ дитини, її батьків до соціальних послуг установ, на які вони мають право, але неспроможні отримати. Така діяльність орієнтована на досягнення певних цілей, а тому відіграє важливу роль у відновленні соціальної справедливості, забезпеченні політичних і громадянських свобод, наданні права голосу, врахуванні точки зору дітей тощо.
Представлення та відстоювання інтересів дитини та її сім'ї, залежно від цілей, може спрямовуватися як на вирішення окремих питань (наприклад, захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), так і на комплекс проблем трансформації різних інституцій (наприклад, лобіювання ініціатив щодо реформування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).
Специфіку соціально-педагогічного забезпечення прав обумовлюють потреби дітей певної групи, стосовно яких здійснюється відповідна діяльність. Зокрема, пріоритетом соціально-педагогічного забезпечення прав дітей-вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є реінтеграція в біологічну сім'ю, прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу; дітей, котрі проживають у сім'ях, які опинилися у складних життєвих обставинах, - соціально-педагогічна підтримка дитини, соціальний супровід задля недопущення вилучення її із сім'ї; бездоглядних та безпритульних дітей - повернення в біологічну сім'ю чи влаштування в сімейні форми виховання й, зокрема, правильний взаємопідбір батьків і дітей; для прийомних дітей та дітей-вихованців дитячих будинків сімейного типу - реінтеграція в біологічну сім'ю, формування навичок самостійного життя, підвищення батьківської компетентності прийомних батьків/батьків-вихователів.
Схематично пріоритети соціально-педагогічного забезпечення прав різних груп дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, представлені на рис. 2.10:
150
Рис. 2.10. Пріоритети соціально-педагогічного забезпечення прав різних груп дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах