25. Реактивність, визначення поняття, класифікація, характеристика.

Реактивність — це властивість організму і його структур відповідати змінами життєдіяльності на дію факторів зовнішнього середовища.

Реактивність забезпечує взаємодію організму з навколишнім світом. Вона істотно впливає на розвиток і перебіг хвороб.

Реактивність буває:

а) видовою, груповою та індивідуальною. Видова реактивність властива всім особинам даного виду, групова— певній групі особин, індивідуальна— конкретному індивідуумові;

б) неспецифічною і специфічною. Неспецифічна (первинна, проста) реактивність виявляє себе при дії різноманітних факторів на організм. У її основі - генетично запрограмовані стандартні варіанти відповіді (наприклад, захисно-компенсаторні реакції при дії високої й низької температур, при кисневому голодуванні; фагоцитоз та ін.).

Специфічною називають імунологічну реактивність (див. Розд. 9);

в) фізіологічною і патологічною.

Фізіологічна реактивність охоплює реакції здорового організму. Патологічною називають якісно змінену реактивність при дії патогенних факторів на організм. її прикладом є алергія (див. розд. 10);

г) підвищеною (гіпєрергія), зниженою (гіпоергія) і спотвореною (дизергія).

26. Резистентність, визначення поняття, класифікація, характеристика.

Резистентність ~ це стійкість організму до дії патогенних факторів.

Які виділяють види резистентності?

Резистентність буває пасивною і активною, неспецифічною і специфічною. В основі специфічної резистентності лежить імунологічна реактивність (див. розд. 9).

Що таке пасивна і активна резистентність ? У чому їх відмінність ? Пасивна резистентність - це нечутливість до дії патогенного фактора, несприйнятливість до нього. Вона виникає в тому випадку, коли взаємодія організму з патогенним фактором неможлива або утруднена. Пасивна резистентність є енергоне-залежною і може бути обумовлена такими механізмами:

1) Існуванням перешкод для взаємодії патогенного фактора зі структурами організму (біологічні бар'єри);

2) відсутністю або руйнуванням структур організму, здатних взаємодіяти з патогенним фактором, наприклад, відсутністю рецепторів до патогенних вірусів;

3) знищенням патогенного фактора механізмами, не пов'язаними з реакцією організму на дію цього чинника (наприклад, знищення холерного вібріона шлунковим соком);

4) уповільненням реалізації патогенетичних механізмів, що запускають взаємодією організму з патогенним фактором (наприклад, збільшення пасивної резистентності при гіпотермії).

Активна резистентність (опірність) — це стійкість, що забезпечується комплексом захисно-компенсаторних реакцій, спрямованих на знищення патогенного фактора і наслідків його дії. Активна резистентність енергозалежна, її основу складають механізми реактивності (наприклад, фагоцитоз, синтез антитіл, реакції клітинного імунітету).

27. Неспецифічна резистентність організму.

Неспецифічна резистентність — захисний акт організму, зумовлений механічними, фізико-хімічними, клітинними, гуморальними, а також фізіологічними захисними реакціями, спрямованими на збереження сталості внутрішнього середовища і відновлення порушених функцій організму.

Неспецифічна резистентність — основний механізм захисту організму від дії агресивних агентів внутрішнього і зовнішнього середовища, у той час як уроджений і набутий імунітет — додаткові фактори, що компенсують недостатність факторів неспецифічної резистентності стосовно певних патогенів.

Відмітною рисою неспецифічної резистентності є те, що вона здійснюється без специфічних імунологічних механізмів і не супроводжується спеціальною перебудовою імунної системи.

Основні компоненти неспецифічної резистентності

Шкіра — механічний бар'єр для проникнення мікроорганізмів, який працює за рахунок продуктів секреторної функції розташованих у ній залоз (потових, сальних), що мають бактерицидні властивості.

Слизові оболонки—механічний бар'єр, бактерицидна дія секретів, лізоцим, кисла реакція, імуноглобулін А, інтерферон.

Шлунково-кишковий тракт — шлунковий сік, бактерицидна здатність якого пов'язана з соляною кислотою, пристінкове травлення, муциновий шар, що покриває епітеліальні клітини, і їхнє постійне відновлення протягом короткого терміну, антагоністична дія нормальної мікрофлори, коротколанцюгові жирні кислоти, комплемент, лізоцим, інтерферон, лактоферин, секрет ентероцитів з ацидофільними гранулами.

Гуморальні фактори — бактерицидні компоненти крові (лізоцим, інтерферон, комплемент, нормальні антитіла, ферменти, простагландини, тромбоцитоактивуючий фактор, еритрин, С-реактивний білок).

Немаловажне значення в характеристиці проявів неспецифічної резистентності має фізіологічно визначена клітинна, тканинна, органна і системна ареактивність, пов'язана з відповідною стійкістю проти дії агресивних факторів мікроорганізмів та інших патогенів.

Ареактивність є основою неспецифічної резистентності та видового імунітету і спрямована на підтримку фізіологічного гомеостазу