14. Патогенез: визначення, основні положення патогенезу.

Патогенез — це вчення про механізми розвитку, перебігу і завершення хвороби.

З яких періодів складається патогенез хвороби?

Розрізняють чотири періоди:

1) латентний (інкубаційний);

2) продромальний;

3) період виражених клінічних ознак;

4) завершення хвороби.

У латентному періоді ще відсутні будь-які клінічні ознаки. Його тривалість - від кількох секунд до багатьох років (для лепри - 20 років). Під час продромального періоду з'являються деякі неспецифічні ознаки хвороби.

Патогенез хвороби завжди містить в собі два типи процесів і явищ. З одного боку, це ушкодження, руйнування, тобто власне патологічні зміни і процеси. Вони ведуть до порушень гомеостазу. З другого — це захисні, пристосувальні реакції і процеси. Вони спрямовані на усунення порушень гомеостазу, що виникають під впливом патогенних факторів і руйнівних процесів в організмі.

15. Шляхи генералізації (поширення) патологічного процесу.

Генералізація - це розповсюдження патологічного процесу по організму (або органу) з обмеженого вогнища.

Гуморальні шляхи:

• гематогенна генералізація – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, з плином крові.

• лімфогенна генералізація – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, із плином лімфи.

• лікворогенна генералізація – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, за ліквором.

• спутогенна генералізація (g. salivogena) – розповсюдження агента, що викликає патологічний процес, через слину.

Тканинні шляхи:

• інтраканалікулярна, внутріканальцева генералізація – шлях розповсюдження патологічного процесу природними каналами чи щілинами, в основному при розповсюдженні вже існуючих процесів (переважно шлунково-кишковим трактом, сечовидільними та дихальними шляхами). Наприклад, при туберкульозі легень казеозні маси, які розпадаються, містять бактерії і з будь-якого вогнища аспіруються по системі бронхів, уражуючи нові відділи паренхіми легень.

• генералізація прямим продовженням – здійснюється внаслідок збільшення (росту) первинного осередку ураження.

• генералізація шляхом контакту – розповсюдження виникає внаслідок безпосередньої дії патогенних чинників на прилеглі здорові ділянки (наприклад, парієтальні перитоніти на ділянках пошкодження вісцеральної очеревини; плеврити, як ускладнення пневмонії та ін.).

Нейрогенний шлях генералізації – шлях розповсюдження патологічного процесу вздовж нервових волокон. Наприклад, патологічний процес при поліневриті не стільки розповсюджується вздовж нерва, скільки набуває тенденції до генералізації з ураженням інших нервів і розвитком полірадикулоневриту. Вірус сказу (Lyssa), після потрапляння в організм, розповсюджується періневральними просторами нервових стовбурів і уражує центральну нервову систему. Віруси простого герпесу (Herpes simplex) реплікуються в гангліях і в навколишніх тканинах, а потім розповсюджуються периферичними чутливими волокнами. Очна форма (herpes zoster opthalmicus) характеризується розповсюдженням інфекції на очну гілку трійчастого нерва. При розповсюдженні процесу на чутливу гілку лицьового нерва розвивається синдром Рамсея-Ханта (herpes zoster otiticus) при якому уражується слуховий канал.

Змішаний шлях генералізації – розповсюдження агента, який викликав патологічний процес, різними шляхами – гематогенним, лімфогенним та ін. Наприклад, вегетативні форми збудника правцю (Clostridium tetani) в анаеробних умовах здатні виробляти екзотоксин, який по рухових нервових волокнах, гемато- та лімфогенно досягає спинного і довгастого мозку, блокує гальмівні нейрони, що приводить до розвитку тривалих тонічних судом скелетної мускулатури.