103. Анемія: визначення поняття, принципи класифікації

Анемiя – це стан, що характеризується зменшенням вмiсту гемоглобiну i /чи кiлькостi еритроцитiв в одиницi об’єму кровi, що призводить до порушення постачання тканин киснем (гiпоксiї).

Класифiкацiя анемiй

За механiзмом анемiї розподiляються на 3 групи:

1) анемiї, що виникають на тлi порушеного кровотворення (дефiцитнi, апластичнi);

2) анемiї внаслiдок пiдвищеного руйнування еритроцитiв (гемолiтичнi);

3) анемiї, що пов’язанi з крововтратою (постгеморагiчнi).

I. Анемiї, що пов’язанi з кровотратою: 1. Гострi постгеморагiчнi анемiї. 2. Хронiчнi постгеморагiчнi анемiї. II. Анемiї, що пов’язанi з порушенням кровотворення: 1. Анемiї, що пов’язанi з порушенням утворення гемоглобiну: - анемiї, що пов’язанi з дефiцитом залiза (залiзодефiцитнi анемiї); - анемiї, що пов’язанi з порушенням синтезу чи утилiзацiї порфiринiв ( сидероахрестичнi анемiї); 2. Анемiї, що пов’язанi з порушенням синтезу ДНК i РНК (мегалобластнi анемiї): - анемiї, що пов’язанi з дефiцитом вiтамiну В12 (В12 – дефiцитна анемiя); - анемiї, що пов’язанi з дефiцитом фолiєвої кислоти (фолiєводефiцитна анемiя). 3. Анемiї, що пов’язанi з порушенням процесiв подiлу еритроцитiв (дизеритропоетичнi анемiї): 1) спадковi дизеритропоетичнi анемiї; 2) набутi дизеритропоетичнi анемiї. 4. Анемiї, що пов’язанi з пригнiченням пролiферацiї клiтин кiсткового мозку (апластичнi та гiпопластичнi анемiї): 1) спадковi форми; 2) набутi форми. III. Анемiї, що пов’язанi з пiдвищеним руйнуванням еритроцитiв (гемолiтичнi анемiї). 1. Спадковi гемолiтичнi анемiї:

- спадковi гемолiтичнi анемiї, що пов’язанi з порушенням мембрани еритроцитiв; - спадковi гемолiтичнi анемiї, що пов’язанi з порушенням активностi ферментiв еритроцитiв; - спадковi гемолiтичнi анемiї, що пов’язанi з порушенням структури чи синтезу гемоглобiну.

2. Набутi гемолiтичнi анемiї:

- гемолiтичнi анемiї, що пов’язанi з впливом антитiл (iзоiмуннi, трансiмуннi, гетероiмуннi, аутоiмуннi);

- гемолiтичнi анемiї, що пов’язанi зi змiною структури мембрани, обумовленою соматичною мутацiєю (хвороба Маркiафави- Мiкелi);

- гемолiтичнi анемiї, що пов’язанi з механiчним пошкодженням оболонки еритроцитiв;

- гемолiтичнi анемiї, що обумовленi хiмiчним пошкодженням еритроцитiв;

- гемолiтичнi анемiї, що обумовленi нестачею вiтамiнiв (дефiцит вiтамiнiв Е, В12, фолiєвої кислоти);

- гемолiтичнi анемiї, що обумовленi руйнуванням еритроцитiв паразитами (плазмодiй малярiї).

Залежно вiд концентрацiї гемоглобiну i кiлькостi еритроцитiв в одиницi об’єму кровi видiляють три ступеня тяжкостi анемiї:

1. Легка анемiя – вмiст гемоглобiну в межах 110-90 г/л , кiлькiсть еритроцитiв знижена до 3,5-3,0 х 10 12/л.

2. Анемiя середньої тяжкостi – гемоглобiн в межах 89-70 г/л, кiлькiсть еритроцитiв знижена до 3,0-2,5 х 10 12/л.

3. Тяжка анемiя – вмiст гемоглобiну менше 70 г/л, кiлькiсть еритроцитiв менша 2,5 х 10 12/л.