- •Перелік екзаменаційних питань з патофізіології
- •3. Експериментальне моделювання хвороб.
- •4. Методики, які використовують при вивченні патологічних процесів.
- •5. Експеримент: види та значення для медицини.
- •6. Етапи планування експерименту.
- •1. Етіологічний, відповідно до якого виділяють спадкові і набуті, інфекційні і не-інфекційні хвороби.
- •9. Патофізіологічні основи реанімації.
- •1. Постраждалого укладають на жорстку поверхню, одяг розстібають (розрізають) і знімають.
- •10. Патологічний процес, патологічний стан, патологічна реакція, визначення понять, приклади.
- •11. Етіологія: визначення, роль причин і умов у виникненні хвороби.
- •12. Класифікація причин та умов виникнення захворювань. Фактори "ризику".
- •1) Він є матеріальним, тобто існує об'єктивно, незалежно від свідомості;
- •2) Взаємодіє з організмом;
- •3) Надає хворобі специфічності (м. Н. Зайко).
- •13. Поняття про "ятрогенні хвороби" та "хвороби цивілізації"".
- •14. Патогенез: визначення, основні положення патогенезу.
- •15. Шляхи генералізації (поширення) патологічного процесу.
- •16. Етіотропний та патогенетичний принципи лікування хвороб.
- •17. Роль спадковості і конституції в розвитку хвороб.
- •Роль конституції в етіології і патогенезі хвороб.
- •18. Поняття про спадкові і вроджені хвороби.
- •1) Моногенні;
- •21. Генні та хромосомні хвороби.
- •1. Аутосомно-домінантнш тип. При цьому типі спадкування патологічний ген виявляє себе завжди, незалежно від стану, у якому він перебуває - гомо- чи гетерозиготному.
- •2. Аутосомно-рецесивний тип. У цьому випадку мутантний патологічний ген виявляє себе тільки в гомозиготному стані.
- •1) Хворі з спадковими захворюваннями і члени їх сімей;
- •24. Теорії старіння.
- •25. Реактивність, визначення поняття, класифікація, характеристика.
- •26. Резистентність, визначення поняття, класифікація, характеристика.
- •1) Існуванням перешкод для взаємодії патогенного фактора зі структурами організму (біологічні бар'єри);
- •28. Біологічні бар'єри, види, їх значення для організму.
- •29. Фагоцитоз: види, стадії, механізми порушень фагоцитозу.
- •1. Стадія зближення.
- •1. Імунодефіцити, що виявляють себе порушеннями утворення імуноглобулінів g (/gG).
- •1) Гуморальні, або в-клітинні;
- •2) Клітинні, або т-клітинні;
- •3) Комбіновані.
- •31. Алергія: визначення поняття, етіологія.
- •32. Алергія: стадії розвитку, їх характеристика.
- •I. Імунологічна стадія.
- •II. Патохімічна стадія.
- •III. Патофізіологічна стадія (стадія клінічних проявів).
- •33. Класифікація алергічних реакцій.
- •35. Принципи лікування алергії, поняття про десенсибілізацію.
- •36. Профілактика алергічних захворювань.
- •38. Гостра променева хвороба - основні синдроми, їх характеристика.
- •39. Віддалені наслідки дії іонізуючого випромінювання.
- •40. Патогенез гірської хвороби, механізми компенсації.
- •41. Декомпресійна хвороба, етіологія, патогенез.
- •42. Гіпертермія, етіологія, патогенез.
- •43. Гіпотермія, етіологія, патогенез.
- •44. Патогенетичні аспекти алкоголізму, наркоманії, токсикоманії.
- •V Каннабізм – приймання препаратів канна біса( висушені жіночі квіти) – гашиша, марихуани;
- •1) Фізичної природи (механічний вплив, висока й низька температури, іонізуюче випромінювання та ін.);
- •50. Патологія тканинного росту: гіпо- і гіпербіотичні процеси, їх характеристика.
- •51. Пухлини, визначення, етіологія і патогенез.
- •1. Точкові мутації протоонкогенів.
- •2. Зміна генотипу і фенотипу клітин, яка приводить до прогресії, може бути зв’язана з продовженням дії на геном пухлинних клітин канцерогенного фактору.
- •3. Спонтанні мутації пухлинних клітин при зниженні в них активності репаративних ферментів.
- •4. Набуття пухлинними клітинами нових властивостей, пов’язаних із суперінфекцією онкогенними та неонкогенними вірусами, які знаходилися в пухлинних клітинах.
- •52. Характеристика канцерогенних факторів.
- •55. Артеріальна гіперемія: визначення, етіологія та патогенез, ознаки.
- •1) Неорганічних іонів (калію, водню) і дефіциту кисню;
- •2) Метаболітів (молочної кислоти, органічних кислот циклу Кребса, адф, амф, аденозину);
- •3) Біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну, кінінів, простагландинів).
- •55. Артеріальна гіперемія: визначення, етіологія та патогенез, ознаки.
- •56, Венозна гіперемія: визначення, етіологія та патогенез, ознаки
- •57, Ішемія: визначення, етіологія та патогенез, ознаки.
- •59, Емболії: визначення, класифікація
- •60, Запалення: визначення, етіологія і патогенез.
- •61, Місцеві та загальні ознаки запалення, механізм їх розвитку.
- •1. Зміна кількості лейкоцитів в периферичної крові.
- •62, Класифікація і характеристика медіаторів запалення.
- •63, Судинні реакції при запаленні.
- •64, Ексудація, визначення, механізми.
- •65, Еміграція лейкоцитів, причини, механізми.
- •66, Метаболічні та фізико-хімічні зміни у вогнищі запалення.
- •67, Класифікація запалення.
- •68, Принципи лікування запалення.
- •69, Гарячка: визначення, етіологія, механізми розвитку.
- •70, Стадії розвитку гарячки.
- •71, Типи температурних кривих.
- •72, Зміни функцій органів і систем при гарячці.
- •73, Гарячка і гіпертермія, їх порівняння.
- •74, Значення гарячки для організму.
- •75, Поняття про піротерапію.
- •76, Гіпоксія: визначення, типи, механізм їх розвитку.
- •77. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії.
- •78. Патологічні порушення в організмі при гіпоксії.
- •79. Киснева терапія. Ушкоджувальна дія кисню.
- •80. Голодування, визначення, види.
- •81. Зовнішні та внутрішні причини голодування.
- •82. Періоди повного голодування, їх характеристика.
- •83. Поняття про лікувальне голодування.
- •84. Первинні і вторинні гіповітамінози, їх корекція.
- •85. Недостатність вітамінів групи в, етіологія, патогенез, ознаки.
- •86. Гіповітаміноз д, причини, механізм розвитку, ознаки.
- •87. Гіповітаміноз с, причини, механізм розвитку, ознаки.
- •88. Енергетичний та основний обмін, визначення.
- •89. Гіпоглікемія, етіологія та патогенез, наслідки
- •90. Гіперглікемія, етіологія та патогенез, наслідки.
- •91. Цукровий діабет, етіологія, патогенез, ознаки.
- •92. Ускладнення цукрового діабету
- •93. Принципи лікування цукрового діабету.
- •94. Ожиріння, різновиди, механізми розвитку.
- •95. Спадкові порушення білкового обміну.
- •96. Набряки: види, механізми розвитку.
- •97. Поняття про ацидоз, види, механізми розвитку.
- •98. Поняття про алкалоз, види, механізми розвитку.
- •99. Принципи корекції порушень кислотно-основної рівноваги.
- •100. Гіпо- і гіперволемія, визначення, різновиди, їх характеристика.
- •101. Крововтрата: етіологія, механізми компенсації гострої крововтрати.
- •102. Якісні та кількісні зміни еритроцитів при анеміях.
- •103. Анемія: визначення поняття, принципи класифікації
- •2. Набутi гемолiтичнi анемiї:
- •104. Постгеморагічні анемії: види, етіологія, патогенез, картина крові, принципи лікування.
- •105. Залізодефіцитна анемія, етіологія, патогенез, ознаки, картина крові, принципи лікування.
- •107. Гіпо- та апластична анемії: їх етіологія, патогенез, ознаки, картина крові, принципи лікування.
- •108. Набута і спадкова гемолітична анемія: етіологія, патогенез, картина крові, прояви.
- •109. Якісні і кількісні зміни лейкоцитів.
- •110. Лейкоцитоз, різновиди, характеристика.
- •149. Ниркова недостатність
- •150. Уремія
16. Етіотропний та патогенетичний принципи лікування хвороб.
Патогенетичне лікування не усуває причину хвороби. Проте за допомогою
подібного лікування відбувається розрив ланцюга патологічних процесів,
що запобігає формуванню патологічного фенотипу. Суть лікування
складається у виведенні яких-небудь продуктів з організму, якщо ген
продукує їх у надлишку, або в додаванні, заміщенні відсутніх продуктів,
якщо ген не працює.
Одним з найбільш розповсюджених методів патогенетичного лікування є
дієтотерапії. Проведення дієтотерапії вимагає суворого дотримання ряду
умов: точного діагнозу аномалії обміну, що виключає помилки, зв’язані з
існуванням фенотипово подібних синдромів; максимальної адаптації дієти
до потреб зростаючого організму; ретельно клінічного і біохімічного
контролю.
Підвищений інтерес медичної генетики до спадкоємних захворювань
пояснуюється тим, що в багатьох випадках знання біохімічних механізмів
розвитку захворювання дозволяє полегшити страждання хворого. Хворому
уводять ферменти, що несинтезуються в організмі, чи виключають з
харчових раціонів продукти, що не можуть бути використані унаслідок
відсутності в організмі необхідних для цього ферментів.
Успіхи в розвитку генетики людини зробили можливими попередження і
лікування спадкоємних захворювань. Один з ефективних методів їхнього
попередження — медико-генетичне консультування з пророкуванням ризику
появи хворого в потомстві осіб, що страждають даним захворюванням чи
мають хворого родича. Досягнення біохімічної генетики людини розкрили
першопричину (молекулярний механізм) багатьох спадково обумовлених
дефектів, аномалій обміну речовин, що сприяло розробці методів
експрес-діагностики, що дозволяють швидко і рано виявляти хворих, і
лікування багатьох раніше невиліковних спадкоємних хвороб. Найчастіше
лікування складається у введенні в організм речовин, що не утворяться в
ньому внаслідок генетичного дефекту, чи в складанні спеціальних дієт, з
яких усунуті речовини, що роблять токсичну дію на організм у результаті
спадково обумовленої нездатності до їх розщеплення. Багато генетичних
дефектів виправляються за допомогою своєчасного хірургічного чи
втручання педагогічної корекції.
Практичні заходи, спрямовані на підтримку спадкоємного здоров’я людини,
на охорону генофонду людства, здійснюються через систему
медико-генетичних консультацій. Основна мета медико-генетичні
консультування — інформувати зацікавлених осіб про імовірність ризику
появи в потомстві хворих. До медико-генетичних заходів відноситься також
пропаганда генетичних знань серед населення, тому що це сприяє більш
відповідальному підходу до дітородіння. Медико-генетична консультація
утримується від мір примусового чи заохочувального характеру в питаннях
чи дітородіння вступу в шлюб, приймаючи на себе лише функцію інформації.
Велике значення має система мір, спрямованих на створення найкращих умов
для прояву позитивних спадкоємних задатків і запобігання шкідливих
впливів середовища на спадковість людини.
Однак варто пам’ятати, що виліковується тільки хвороба, тобто фенотиповий прояв «шкідливого» гена, і вилікувана людина продовжує
залишатися його носієм і може передавати цей ген своїм нащадкам. Зараз
відомі сотні захворювань, у яких механізми біохімічних порушень вивчені
досить докладно. У деяких випадках сучасні методи мікроаналізів
дозволяють знайти такі біохімічні порушення навіть в окремих клітках, а
це, у свою чергу, дозволяє ставити діагноз про наявність подібних
захворювань у ще не народженої дитини по окремих клітках в околоплідній
рідини.
ЕТІОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
Етіологічне лікування є найбільш кардинальним і полягає в усуненні
причини спадкоємної хвороби, тобто в зміні структури ДНК у багатьох
клітках. Цій задачі сприяє завершення розшифровки, тобто (установлення
повної послідовності нуклеотидів) генома людини. Саме цей напрямок
одержав назву генної терапії. Генна терапія при лікуванні спадкоємних
хвороб проводиться з 1990 р. Для введення ДНК у клітки хворого
використовують різні підходи: хімічні, фізичні, біологічні, найбільше
часто — вірусні. Останні використовуються не тільки для лікування
спадкоємних хвороб, але і для лікування злоякісних чи пухлин хронічних
вірусних інфекцій.
Аллотрансплантація може розглядатися як передача нормальної генетичної
інформації хворого зі спадкоємним порушенням обміну речовин.
Виробляється пересадження кліток, тканин і органів, що містять нормальну
ДНК, продукуючого нормальний продукт гена в реципієнта.
При мукополісахаридозах роблять підшкірне підсадження культивованих
фібробластів від здорового донора. Ці клітки секретирують нормальні
ферменти і виправляють порушений обмін мукополісахаридів.
Турбота про чистоту середовища мешкання людей, непримиренна боротьба з
забрудненнями води, повітря, харчових продуктів речовинами, що володіють
мутагенною і канцерогенною дією (тобто зухвалими виникнення чи мутацій
злоякісне переродження кліток), ретельна перевірка на «генетичну»
нешкідливість усіх косметичних і лікарських засобів і препаратів
побутової хімії — усе це важливі умови для зниження частоти появи в
людей спадкоємних недуг.
Успіхи в профілактиці і лікуванні спадкоємних хвороб у першу чергу
зв’язані зі створенням диспансерного обслуговування хворих зі
спадкоємними захворюваннями.