101. Крововтрата: етіологія, механізми компенсації гострої крововтрати.

Крововтрата — втрата значної кількості крові із судинного русла.

Крововтрата характеризується патологічними порушеннями органів та тканин і комплексом компенсаторних реакцій організму, які спрямовані на усунення порушень мікроциркуляції, гіпоксії тканин і метаболічного ацидозу.

Причиною крововтрати можуть стати різні пошкодження цілості судинної стінки (поранення, атеросклероз, пухлини), підвищення проникності судин і зменшення зсілості крові. Основною ланкою патогенезу при крововтраті є зменшення об'єму циркулюючої крові (проста гіповолемія), гіпоксемія і, внаслідок цього, гіпоксія органів і тканин. Гіпоксемія зумовлює розвиток як компенсаторних механізмів, так і патологічних змін. До компенсаторних реакцій належать: термінові (спазм периферійних судин і перерозподіл крові; викид депонованої крові; рефлекторне прискорення серцевих скорочень і дихання; надходження в кровоносне русло міжтканинної рідини; підвищення активності системи згортання крові) і довготривалі (посилення еритропоезу (формування еритроцитів) і відновлення білкового складу крові внаслідок мобілізації тканинних ресурсів (перші 2—3 дні), а потім — унаслідок посилення синтезу білків в печінці). Основними клінічними ознаками крововтрати є зростаюча блідість, слабкість, дзвін у вухах, холодний липкий піт, ниткоподібний пульс, низький артеріальний тиск.

102. Якісні та кількісні зміни еритроцитів при анеміях.

Колірний показник — середній вміст гемоглобіну в кожному еритроциті.

Він розраховується шляхом ділення кількості гемоглобіну в одиницях Салі на подвоєні перші дві цифри кількості еритроцитів (при їх кількості понад 1 млн). Якщо еритроцитів в крові менш, ніж 1 млн, то ділити необхідно на подвоєну першу цифру їх кількості.

За колірним показником анемії поділяють на гіпохромні (КП = 0,8 і нижче), нормохромні (КП = 0,9—1,0) і гіперхромні (КП вище за 1,0).

За величиною (^^розрізняють мікроцитарні (СДЕ нижче 7,2 мкм), нормоцитарні (СДЕ 7,2—8,0 мкм) і макроцитарні (СДЕ вище 8,1 мкм) анемії. До групи макроцитарних анемій належать мегалоцитарні (ме-галобластичні) анемії, при яких СДЕ перевищує 9,0 мкм.

За типом кровотворення анемії можна розділити на дві групи: з нормобластичним типом кровотворення (нормальний еритропоез: еритробласт ц>нормобласт ^нормобласт базофільний ц>нормо-бласт оксифільний -^еритроцит) і мегалобластичним типом кровотворення (промегалобласт -^іегалобласт базофільний -^іегалобласт поліхроматофільний -смегалобласт оксифільний -смегалоцит).

За здатністю кісткового мозку до регенераціїрозрізняють анемії регенераторні (з достатньою функцією кісткового мозку) і арегенераторні (гіпо- й апластичні) з різким пригніченням процесів еритропоезу.

Показником достатньої регенераторної здатності кісткового мозку є ретикулоцитоз, який розвивається. В нормі на суправітально забарвлених мазках периферійної крові виявляється 5—10 \% ретикуло-цитів (розрахунок ведеться на 1000 еритроцитів), при анеміях з достатньою функцією кісткового мозку їх кількість може збільшитися до 50—100 \% і вище, при арегенераторних анеміях ретикулоцити виявляються у вигляді одиничних екземплярів або ж відсутні взагалі.