9. Визначення та зміст глобальної паразитології.

Паразитологія (від грец. parasitos - нахлібник, дармоїд, logos - наука) – комплексна біологічна наука, яка вивчає систематику, морфологію, біологію, екологію різних паразитичних організмів: відносини між паразитом і хазяїном; хвороби, які викликаються паразитами у людей, тварин та рослин; заходи боротьби з паразитичними організмами.

Розрізняють загальну, медичну, агрономічну і ветеринарну паразитологію.

Глобальна паразитологія – вивчає паразитичні організми та хвороби, які вони спричинюють у тварин, риб та бджіл, а також досягнення у сфері біохімії паразитів, молекулярної біології і екології, генетики і епідеміології.

Метою вивчення ветеринарної паразитології є найбільш повне та досконале з'ясування паразито-хазяїнних відносин, удосконалення заходів профілактики та лікування інвазійних хвороб тварин, знищення найбільш небезпечних антропозоонозів та економічно вагомих хвороб свійських тварин.

Ветеринарна паразитологія ставить перед собою такі задачі:

- пошук надійних методів та засобів дезінвазії та знезараження гною:

- профілактика антропозоонозів та хвороб, збудники яких частково можуть паразитувати або наносити шкоду людині;

- застосування і пошук хіміопрепаратів, ефективних проти паразитів та безпечних для тварин та навколишнього середовища;

- розробка профілактичних заходів з урахуванням регіональних особливостей поширення інвазії.

10. Вплив паразитів на організм хазяїна.

Механічний, інокуляторний, токсичний, трофічний та алергічний

1.Механічний вплив – пошкодження цілісності тканин шипами,гачками при міграції личинок (яєць) по організму розриву капілярів, крововиливів, виникнення запальних процесів, атрофій.

2.Інокуляторний вплив – у період міграції паразити заносять в органи і тканини хазяїна різні види мікроорганізмів. Інокуляторний вплив сформулював російський академік К. І. Скрябін: «Гельмінти відкривають ворота інфекції». Так. у разі пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового та респіраторного тракту, особливо за міграції, гельмінти інокулюють патогенні мікроорганізми у кров або активізують умовно патогенну мікрофлору організму живителя. За їх наявності знижується резистентність організму живителя, загострюються інфекційні хвороби, вони також можуть зумовлювати комплексні гельмінтозно-мікробні асоціації

3.Токсичний вплив – вплив зумовлений токсинами (метаболітами), які вони виділяють за життєдіяльності. У разі первинного ураження токсична дія може бути вирішальним фактором загибелі тварин, особливо молодняку. У них погіршується загальний стан, знижується апетит, спостерігається розлад травлення, зменшуються кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну. Показником токсикозів вважають також зменшення вмісту в сироватці крові холінестерази, збільшення кількості лейкоцитів. При масовому нападі мошок на велику рогату худобу під впливом гемолітичної отрути розвивається симуліотоксикоз. У одноклітинних організмів саркоцист виділили токсин (саркоцистин), який спричинює некроз тканин у багатьох лабораторних тварин.

4.Трофічний вплив – паразити живляться соками й тканинами хазяїна, що веде до порушення обміну речовин, гіповітамінозів.

5. Алергічний вплив – паразити в процесі життєдіяльності виділяють продукти метаболізму, секрети та екскрети, які є алергенами та спричиняють алергічні реакції. . Алергічна дія це найважливіший фактор патогенезу гельмінтозів, які відносять також до алергічних захворювань.