35. Лістрофороз кролів.

Хвороба кролів спричинюється кліщами Listrophorus gibbus родини Listrophoridae і характеризується свербежем, облисінням і запаленням шкіри.

Збудник — волосяний кліщ розміром 0,48 – 0,65 мм, сірувато-білого кольору, лапки й хоботок коричневі. Має чотири пари п’ятичленистих лапок. Паразитує на волоссі. У зовнішньому середовищі життєздатний до 2 тижнів.

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є хворі кролі. Хвороба має сезонний характер. Висока інтенсивність інвазії спостерігається в холодну пору року.

У кролів уражуються боки, задні лапи, хвіст.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою хвороби є сильний свербіж. Кролі розчухують шкіру. В місцях ураження шерсть відпадає або відламується утворюються товсті кірки сіро-коричневого кольору. Тварини худнуть, виснажуються і через 1 – 1,5 міс гинуть.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та результати лабораторного дослідження. З місць ураження вищипують або вистригають волосся, яке розглядають під мікроскопом чи лупою. Кліщі добре помітні на волоссі.

Лікування. Кролів обробляють дустами акарицидних препаратів (2%-й севін, 3 – 4%-ва колоїдна сірка, 2%-ві бура і борна кислота), 20 – 30 г на тварину. Застосовують також інсектоакарицидні пудри, призначені для собак і котів. Місця ураження на шкірі змащують амітразином, акрамітом або мазями з макролідів. Обробку повторюють через 7 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Хворих і підозрюваних щодо захворювання кролів ізолюють і за потреби лікують. Клітки, шеди, приміщення обробляють 5%-ю гарячою емульсією креоліну, обшпарюють окропом.

36. Макраканторинхоз свиней

Хвороба спричинюється скребликом-велетнем Macracanthorhynchus hirudinaceus родини Oligacanthorhynchidae класу Acanthocephala типу Acanthocephales. Паразити локалізуються в тонких кишках тварин і спричинюють глибокі ураження кишкової стінки.

Збудник. Тіло гельмінта видовжене, веретеноподібної форми. Кутикула молочно-білого або рожевого кольору з чітко вираженою поперечною кільчастою покресленістю. На головному кінці є добре розвинений булавоподібний хоботок, озброєний 36 гачками, розміщеними в 12 поздовжніх рядів. Є хоботкова піхва, в яку може бути втягнутий весь хоботок. Травна, кровоносна й дихальна системи відсутні. Самець завдовжки 7 – 15, самки — до 68 см.

Яйця мають форму правильного овалу, великих розмірів, (0,08...0,1) × (0,05...0,056) мм. Їхня оболонка щільна й товста, темно-коричневого кольору, зовнішній шар якої виїмчастий і нагадує шкаралупу мигдального горіха. Всередині яєць знаходиться озброєний гачками зародок (акантор).

Цикл розвитку. Скреблик — біогельмінт. Дефінітивними хазяями є свійська свиня, дикий кабан, бурундук, білка. Крім того, відмічено паразитування збудників у собак, корів, гієн, ондатр, коней, а також у людини. Проміжні хазяї — личинки, лялечки та імаго жуків-копробіонтів: хрущів, бронзівок, жужелиць, жуків-носорогів, жуків-гнойовиків. Самка паразита виділяє до 680 тис. яєць за добу, які з фекаліями тварин потрапляють у зовнішнє середовище. Тут вони можуть зберігатися понад два роки. Подальший розвиток відбувається тільки в тілі проміжного хазяїна. Яйця заковтуються личинками жуків, у порожнині тіла яких акантор звільняється від оболонок і розвивається до стадії акантели, досягаючи розмірів 4,8 – 5 см. Термін розвитку в тілі проміжного хазяїна до інвазійної стадії залежить від сезону року. Якщо зараження проміжних хазяїв відбувається навесні й до кінця червня, розвиток личинок закінчується через 3,5 – 4 міс, при інвазуванні в інші періоди року личинки стають інвазійними лише через 12 – 13 міс. У тілі проміжного хазяїна акантели живуть до 3 років, зберігаючи життєздатність на всіх фазах розвитку комах (личинки, лялечки, імаго).

Свині заражаються, поїдаючи проміжних хазяїв. У травному каналі безхребетні перетравлюються, а личинки паразита прикріплюються хоботком до стінки кишок і через 2,5 – 4 міс досягають статевої зрілості. У кишках свиней скреблики живуть від 10 до 23 міс.

Епізоотологічні дані. Захворювання свиней реєструють осередково в багатьох країнах, у тому числі в Білорусі, Російській Федерації, зоні Полісся України. Хворіють переважно свині віком понад 10 міс. Максимальне зараження спостерігається у тварин 1 – 2-річного віку. Первинне зараження поросят весняного опоросу відбувається у віці 4, осіннього — 9 міс. Відсутність паразитів у поросят пояснюється слабкою їх можливістю рити землю і поїдати проміжних хазяїв, які знаходяться на глибині 10 – 15 см. Джерелом поширення інвазії є свійські й частково дикі свині. В організмі однієї тварини може паразитувати понад 100 самок, які щодня виділяють величезну кількість яєць. Інвазування тварин відбувається на вигульних двориках, пасовищах, полях під час розривання землі, гнійних куп і поїдання проміжних хазяїв.

Патогенез та імунітет. Паразитичні черви хоботком, озброєним гачками, спричинюють глибокі ураження кишкової стінки. Це зумовлює запальні процеси, створює сприятливі умови для розвитку мікрофлори, що призводить до розвитку гнійного запалення і виникнення абсцесів. Порушення цілісності кровоносних судин може спричинити кишкові кровотечі. Можливі перфорації кишок з розвитком гнійного перитоніту, що призводить до загибелі тварин.

Процеси травлення і всмоктування поживних речовин порушуються, посилюється перистальтика кишок, розвивається больовий синдром. Продукти запалення та життєдіяльності паразитів всмоктуються в кров, зумовлюючи інтоксикацію та нервові розлади.

Імунітет достатньо не вивчений.

Клінічні ознаки. У разі низької інтенсивності зараження (1 – 15 паразитів) перебіг хвороби с у б к л і н і ч н и й. У разі високої інтенсивності інвазії спостерігають схуднення, що може доходити до кахексії, сповільнення росту і розвитку тварин. Слизові оболонки стають блідими й ціанотичними. Хребет у

хворих свиней дугоподібно вигинається. Апетит знижується, іноді спотворений (тварини гризуть дерев’яні предмети, поїдають фекалії). Перистальтика кишок посилюється, з’являються пронос, коліки, фекалії часто з домішками крові. Свині лежать з підігнутими під себе кінцівками, набувають пози сидячого собаки. Клінічні ознаки посилюються в разі формування в місцях прикріплення паразитів абсцесів або перфорації кишкової стінки. Температура тіла підвищується до 41 ºС, тварини відмовляються від корму, лежать, черевна стінка при пальпації болюча, при явищах гострого перитоніту вони гинуть.

Патологоанатомічні зміни. Трупи тварин виснажені, слизові оболонки анемічні. Найхарактерніші зміни відмічають у тонких кишках. Серозна оболонка вкрита сіро-жовтими, іноді темно-червоними горбками завбільшки з горошину. Слизова оболонка кишок бліда, сірувато-білого кольору, потовщена, вкрита в’язким слизом, місцями некротизована. До її поверхні по ходу брижі прикріплені паразити. У разі перфорації кишкової стінки в черевній порожнині утворюються абсцес і фібринозний перитоніт, ексудат зеленувато-жовтого кольору. Очеревина темно-червоного кольору, шершава.

Діагностика. При діагностиці макраканторинхозу свиней враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані, результати патологоанатомічного дослідження. За життя тварин діагноз підтверджують дослідженням проб фекалій методом послідовного промивання чи методом Щербовича з використанням насиченого розчину гіпосульфіту натрію. В препаратах виявляють характерні яйця збудника.

Лікування розроблено недостатньо. Рекомендуються оральні форми івер- мектину, які дають з кормом у добовій дозі 0,2 мг/кг упродовж 7 днів. Гранульований комбікорм з вмістом 0,1 % фенбендазолу з розрахунку 1 кг на тварину щодня впродовж 5 днів.

Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах практикують цілорічне стійлове утримання свиней у сухих приміщеннях, на підлозі з твердим покриттям. Вигульні майданчики також мають бути з твердим покриттям. Дотримуються повноцінної годівлі, фекалії щодня прибирають і біотермічно знезаражують.