38. Парафілярози тварин.

КОНІ

Хвороба спричинюється нематодою Parafilaria multipapillosa родини Filariidae підряду Filariata. Гельмінти паразитують у підшкірній клітковині та міжм’язовій сполучній тканині коней і ослів.

Збудник. Парафілярія — ниткоподібна нематода білого кольору. Самки мають довжину 4 – 7 см, самці — до 2,8 см. На передньому кінці тіла розміщені кутикулярні виступи, якими паразити травмують шкіру. Вульва у самки відкривається поряд із ротовим отвором. У самця дві добре виражені неоднакові спікули (0,68 – 0,72 та 0,13 – 0,14 мм).

Самки відкладають дрібні, (0,052...0,058) × (0,024...0,033) мм, зрілі (всередині знаходиться рухлива личинка) яйця овальної форми. В організмі хворих тварин з яєць через деякий час виходять світло-сірого кольору личинки завдовжки 0,18 – 0,22 мм і завширшки 0,009 – 0,011 мм. Їхній передній кінець заокруглений, хвостовий — тупо загострений і короткий.

Цикл розвитку. Паразити — біогельмінти. Проміжними хазяями є кровосисні комахи — кінські жигалки Haematobia artripalpis. Статевозріла самка гельмінта головним кінцем пробуравлює товщу шкіри і травмує кровоносні судини. На місці ран з’являються краплі крові, в які самка виділяє яйця. Залежно від температури повітря з них через кілька хвилин (годин) виходять личинки.

Проміжні хазяї разом з кров’ю заковтують личинок або яйця парафілярій. В організмі мух личинки двічі линяють.

Через 10 – 15 діб вони стають інвазійними і проникають у хоботок комахи.

Зараження коней відбувається під час нападу на них мух. Через хоботок комах інвазійні личинки проникають у кров дефінітивних хазяїв. Статевої зрілості парафілярії досягають через один рік.

Епізоотологічні дані. Коні заражаються в теплу пору року в період масового нападу на тварин для кровоссання мух-жигалок. Клінічні ознаки парафіляріозу виявляються з квітня по жовтень. Максимуму інвазія досягає в липні — серпні. Чим вища температура повітря, тим чіткіший прояв хвороби. Максимальна кількість коней заражається при тривалому перебуванні на пасовищах (табунне утримання). Хворіють переважно дорослі тварини (віком понад три роки).

Хворобу зареєстровано в Азії, Африці, Європі та Південній Америці.

Яйця паразитів, що проникають у ранки, швидко гинуть. Личинки в кровоносних капілярах шкіри зберігаються до 12 год.

Патогенез та імунітет. Гельмінти в літню спекотну погоду активно травмують шкіру однокопитних тварин і спричинюють запальні процеси. В цих місцях з’являються численні вузлики розміром від горошини до квасолини.

Максимальна їх кількість спостерігається на холці та лопатках, у ділянці шиї, спини, ребер. Згодом в сонячну погоду, особливо опівдні, у вузликах виникають отвори та з’являються кровоточиві ранки. Цей процес триває кілька годин. Вночі кровотеча припиняється. У разі високої інтенсивності інвазії тварини втрачають значну кількість крові.

Перебіг інвазії супроводжується еозинофілією, зменшенням кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну.

Клінічні ознаки хвороби досить характерні. В місцях локалізації дорослих паразитів на шкірі тварин з’являються вузлики. Згодом удень, в сонячну погоду вони починають кровоточити. Через деякий час ранки нібито заживають і вузлики зникають. Кровотечі спостерігаються щодня впродовж весняно-літньо-осіннього сезону. На тілі хворого коня може з’являтися до 120 – 170 ран, що кровоточать. У похмуру погоду кількість ран зменшується. У хворих тварин з’являється свербіж. Вони розчухують уражені паразитами ділянки тіла. Ці ознаки називають «січенням шкіри». В місцях ураження спостерігається випадання волосся, слизові оболонки стають анемічними.

При дотику хомута або сідла до ран на шкірі у коней з’являються так звані «нагніти», або флегмони.

Патологоанатомічні зміни. При розтині трупа на шкірі в ділянці холки, лопаток, спини виявляють запальні процеси й припухлості. На уражених ділянках тіла волосяний покрив відсутній. Слизові оболонки бліді.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, епізоотологічних даних та досліджень крові, що витікає з ран, або зрізів шкіри з метою виявлення мікропарафілярій та яєць з рухливою личинкою всередині.

Для підтвердження діагнозу беруть одну краплю крові, вміщують її на предметне скло, розбавляють дистильованою водою (1 : 10) і досліджують під

мікроскопом. Кров можна набрати також у пробірку, розбавити водою (1 : 10) і

центрифугувати. Після цього верхній шар рідини зливають, а осад розглядають під мікроскопом.

Лікування. Ефективними є препарати з групи макроциклічних лактонів. Є дані про ефективність фенбендазолу в дозі 15 мг на 1 кг маси тіла щодня

впродовж п’яти днів.

Профілактика та заходи боротьби. Для профілактики парафіляріозу коней

слід застосовувати інсектициди з метою знищення імаго мух-жигалок та їхніх

личинок. У період масового нападу кровосисних комах на тварин рекомендується утримувати їх у приміщеннях або під накриттям. По можливості організовують нічне випасання коней.

ВРХ

Хвороба жуйних тварин, спричинювана нематодою Parafilaria bovicola родини Filariidae, характеризується появою на шкірі тварин горбків і кровотеч у

літню пору.

Збудник світло-жовтого кольору, на головному кінці має поперечні кутикулярні гребені. Самець завдовжки 1,7 – 2,6 см. Спікули неоднакові: розмір правої 0,28 мм, лівої — 0,14 мм. Хвостовий кінець округлий з парою кутикулярних крил по боках. На ньому є дві пари преанальних і шість пар постанальних сосочків. Самка завдовжки 4,2 – 5,7 мм. Вульва розміщена на відстані 0,06 – 0,09 мм від головного кінця. Самки парафілярій виділяють яйця з тонкою оболонкою розміром (0,04…0,05) × (0,027…0,032) мм, в яких знаходяться сформовані личинки. Довжина личинок, які вийшли з яєць, — (0,16…0,19) × (0,005…0,006) мм. Паразитують гельмінти в підшкірній клітковині та міжм’язовій сполучній тканині.

Цикл розвитку. Розвиток паразитів відбувається за участю проміжних хазяїв — кровосисних мух гематобій.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена в тропічних країнах і рідко реєструється в Україні. Трапляється у пасовищний період. Джерелом інвазії є хворі тварини. Частіше заражаються нетелі, бики та молоді корови.

Клінічні ознаки. На шкірі великої рогатої худоби з’являються тверді безболісні горбки завбільшки від горошини до квасолини. З часом вони збільшуються в розмірі, стають болючими. В спекотні сонячні дні на їх місці виникають ранки, з яких краплями виділяється кров, а інколи розвиваються сильні кровотечі впродовж 3 – 5 днів. Іноді тварини лижуть уражені місця, і ранки ще більше кровоточать. У похмуру погоду їх кількість зменшується. Ранки затягуються тромбами. Внаслідок втрати крові у тварин спостерігаються загальна слабкість, анемія, схуднення та зниження продуктивності.

Патологоанатомічні зміни. На шкірі в ділянці шиї, лопаток, боків помітна припухлість. У підшкірній клітковині знаходять статевозрілих парафілярій.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз можна встановити за клінічними ознаками та результатам дослідження крові. Свіжу краплю крові, що витікає з горбків, уміщують на предметне скло, добавляють кілька крапель дистильованої води, змішують і розглядають препарат під мікроскопом. Зскрібок шкіри з місця ураження досліджують на наявність яєць та личинок гельмінтів.

Лікування. Застосовують препарати групи макроциклічних лактонів у дозі 1 мл на 50 кг маси тіла двічі з тижневим інтервалом; фенбендазол — 20 мг/кг з кормом щодня впродовж 5 днів; левамізол — 10 мг/кг впродовж 5 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Велику рогату худобу обприскують ін- сектицидами та репелентами. Коровам до вух прикріплюють бирки, оброблені піретроїдами. Практикують випасання тварин у нічний час, а вдень їх утримують і підгодовують у приміщенні.