- •Амебна дизентерія свиней.
- •Анаплазмоз худоби.
- •Аскаридіоз та гетеракідоз птахів. Аскаридіоз
- •Гетеракоз
- •Аскаридоз (аскароз) свиней.
- •Бабезіоз коней.
- •Бабезіоз собак.
- •Бабезіози худоби.
- •Балантидіоз свиней.
- •Балантидіоз свиней
- •Визначення та зміст глобальної паразитології.
- •Вплив паразитів на організм хазяїна.
- •Гастрофільоз коней.
- •Гельмінтологічні методи дослідження об’єктів довкілля.
- •Гематопіноз свиней.
- •Гіардіоз (лямбліоз) м’ясоїдних.
- •Гіпобоскоз коней.
- •Гістомоноз птахів.
- •Демодекоз собак.
- •Демодекоз худоби.
- •Дипілідіоз м’ясоїдних.
- •Дирофіляріоз собак.
- •Дифілоботріоз м’ясоїдних.
- •Дрепанідотеніоз гусей
- •Езофагостомоз свиней.
- •Еймеріоз худоби.
- •Еймеріоз, ізоспороз свиней.
- •Енцефалітозооноз кролів.
- •Естроз овець.
- •Ехінококоз ларвальний.
- •Ізоспороз м’ясоїдних
- •Криптоспоридіоз жуйних.
- •Лабораторні методи діагностики акарозів.
- •Вітальні методи виявлення коростяних кліщів
- •Мортальні методи виявлення коростяних кліщів
- •Лабораторні методи діагностики гельмінтозів.
- •Гельмінтоовоскопія
- •Гельмінтоларвоскопія
- •Лабораторні методи діагностики протозоозів.
- •Лейкоцитозооз птахів.
- •Лістрофороз кролів.
- •Макраканторинхоз свиней
- •Опісторхоз м’ясоїдних.
- •Парафілярози тварин.
- •Поліморфоз та філікольоз птахів.
- •Простогонімоз птахів
- •Псороптози тварин.
- •Ринестроз коней.
- •Саркоцистоз худоби
- •Саркоцистози м’ясоїдних.
- •Сингамоз птахів
- •Сирингофільоз птахів.
- •Сучасні антипротозойні лікувальні препарати та лікоопірність паразитів.
- •Сучасні лікувальні препарати за гельмінтозів та лікоопірність паразитів.
- •Сучасні лікувальні препарати за ектопаразитозів та лікоопірність паразитів.
- •Сучасні методи дослідження проміжних та резервуарних хазяїв.
- •Тейлеріози жуйних.
- •Токсоплазмоз м’ясоїдних
- •Трипаносомоз однокопитних.
- •Трихінельози – зооантропонози (діагностика).
- •Трихуроз свиней.
- •Хейлетіоз кролів.
- •Хоріоптози тварин.
- •58. Цистицеркоз бовісний.
- •Цистицеркоз целюлозний.
Езофагостомоз свиней.
Інвазія спричинюється нематодами з родини Trichonematidae, підряду Strongylata. Характеризується ураженням товстих кишок, клінічно проявляється проносом, зниженням апетиту, схудненням тварин. Зареєстровано 6 видів езофагостом, які трапляються у свиней: Oesophagostomum dentatum — поширений повсюди; O. longicaudatum — зареєстрований у Північній Африці, Новій Гвінеї та Росії; O. georgianum — у США; O. Brevicaudatum — у США та Індії; O. maplestonei — в Індії; O. quadrispinulatum — у Новій Гвінеї.
Збудники. Найпоширенішим є вид O. dentatum. Це дрібні, товсті нематоди
білого кольору. Головний кінець оточений кутикулярною везикулою, яка відділяється на вентральному боці поперечною борозенкою, утворюючи так званий вентральний жолоб. Циліндрична ротова капсула переходить у стравохід, що поступово розширюється в задній своїй частині. Самці завдовжки 5,8 – 9,6 мм. На хвостовому кінці мають добре розвинену трилопатеву бурсу та дві однакові спікули. Самки завдовжки від 6,4 до 13,4 мм, хвостовий кінець дуже витягнутий і має шилоподібну форму.
Яйця овальні, середнього розміру, (0,06...0,08) × (0,035...0,045) мм, оболонка
гладенька, всередині знаходиться 6 – 18 бластомерів сірого кольору.
Цикл розвитку. Збудники — геогельмінти. З фекаліями хворих свиней у
зовнішнє середовище виділяються яйця. За температури + 23 ºС приблизно
через добу з них виходять рухливі личинки завдовжки 0,29 – 0,42 мм. Через
3 доби личинки линяють уперше і досягають довжини 0,51 мм, а ще через 3 доби линяють удруге, виростають до 0,55 мм, стають інвазійними й дуже рухливими. Залежно від температури личинки досягають інвазійної стадії через 7 – 10 діб.
Свині заражаються в свинарниках або на вигулах при заковтуванні інвазійних личинок. Потрапивши в травний канал, вони активно проникають у товщу слизової оболонки товстих кишок і через 48 год утворюють вузлики
(вузликова хвороба). Третє линяння відбувається у вузликах. Там вони знаходяться 23 доби, після чого виходять у просвіт кишок і линяють учетверте. Формування яєць починається на 15-ту добу після виходу личинок з вузликів. Яйцевідкладання у самок відбувається на 43 – 49-ту добу після зараження. Тривалість життя паразитичних червів у кишках свиней становить 8 – 10 міс.
Епізоотологічні дані. Езофагостомоз свиней надзвичайно поширений в усіх
регіонах, у тому числі й в Україні. Джерелом інвазії є хворі тварини та гельмінтоносії. В гною личинки не розвиваються. При езофагостомозі сезонна динаміка не виражена. Наростання екстенсивності інвазії прямо пропорційне віку тварин. Ураження збудниками свиноматок і кнурів може сягати 100 %.
Яйця езофагостом не стійкі до дії високих температур і висушування. Зниження температури до + 3 ºС затримує їх розвиток, а при + 45 ºС вони гинуть.
Короткочасне висушування також діє на них згубно. Не стійкі вони і до дії дезінфектантів. Личинки, що вийшли з яєць, нестійкі до висихання, зате інвазійні витримують його досить довго. На паперовому фільтрі личинки гинуть тільки через місяць. У воді вони залишаються життєздатними до 708 діб.
Патогенез та імунітет. Найбільш виражена механічна та інокуляторна дія
езофагостом у личинковій стадії. Вони травмують слизову оболонку товстих
кишок, порушують цілісність дрібних судин і нервів, відкривають ворота для
секундарної інфекції. Вузлики навколо личинок нагноюються, відкриваються
в просвіт кишок, а іноді в черевну порожнину, спричинюючи перитоніт. Нормальне функціонування кишок порушується, посилюється їх перистальтика.
Локалізація личинок у їхній стінці та явища перитоніту зумовлюють больовий синдром. Дорослі гельмінти травмують слизову оболонку ротовою капсулою.
Імунітет не вивчено.
Клінічні ознаки. Тяжко хворіють тварини в молодому віці. У дорослих свиней перебіг хвороби с у б к л і н і ч н и й. Езофагостоми найпатогенніші в
період виходу личинок з вузликів. При цьому спостерігають підвищення температури тіла, зниження або відсутність апетиту, пронос, схуднення. Живіт підтягнутий, при пальпації болісний. У разі ускладнень з розвитком гнійного перитоніту тварини гинуть.
Патологоанатомічні зміни. Трупи свиней виснажені. Слизова оболонка
товстих кишок геморагічно запалена, всіяна численними вузликами розміром від головки шпильки до горошини або виразками від 1 до 3 мм у діаметрі. Поверхня її нерівна, вкрита сірувато-жовтими аморфними масами, що свідчить про гнійно-некротичний коліт. У просвіті кишок багато збудників. Зміни в інших органах і тканинах нехарактерні.
Діагностика. Враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані. Імагінальна
форма інвазії підтверджується за життя тварин виявленням яєць у фекаліях за методом Фюллеборна. Яйця стронгілідного типу. Ларвальний езофагостомоз (вузликова хвороба) діагностується посмертно при виявленні характерних патологоанатомічних змін та вузликів у товщі кишкової стінки.
Лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при аскарозі
свиней. Проте препарати піперазину не завжди достатньо ефективні при цьоцьому гельмінтозі.