5. Бабезіоз коней.

Гостра або підгостра трансмісивна хвороба непарнокопитних тварин (коней, ослів, мулів), що характеризується пригніченням, пропасницею, анемією, жовтяничністю видимих слизових оболонок, розладом функцій органів травлення, нервової та серцево-судинної систем.

Збудники. Babesia caballi (син. Piroplasma caballi, тому раніше в довідковій

літературі захворювання описувалось як піроплазмоз). В еритроцитах збудник може мати овальну, кулясту, амебоподібну, грушоподібну форми. Типова форма парногрушоподібна: паразити з’єднуються загостреними кінцями під гострим кутом, розміщуються в центрі еритроцита, їхні розміри — 2,5 – 4 мкм, тобто більші за радіус еритроцита (див. вкл., рис. 85). В одному еритроциті буває 1 – 2 паразити. Їх ураженість сягає 6 – 10 %.

B. equi (син. Nuttallia equi, а захворювання відповідно мало назву нуталіоз). Збудник має великий поліморфізм. В еритроцитах трапляються округлі, кільцеподібні, грушоподібні форми, однак характерною є хрестоподібна, що

нагадує «мальтійський хрест», який утворюється при поділі збудника брунькуванням. Розміри бабезій коливаються в межах від 1 до 4 мкм. Наявність великих форм збудника (більших за радіус еритроцита) свідчить про гострий перебіг хвороби. В міру одужання тварин одноклітинні організми стають усе меншими, а при паразитоносійстві в крові виявляють дрібні їх форми. Збудником хвороби уражується 30 – 60% еритроцитів.

Цикл розвитку. Бабезії розвиваються за участю двох хазяїв — коней та іксодових кліщів. В еритроцитах непарнокопитних вони розмножуються простим поділом або брунькуванням. В організмі кліщів-переносників паразити розмножуються шляхом мерогонії. Зараження коней відбувається під час нападу кровосисних членистоногих та інокуляції збудників з їхньою слиною в кров сприйнятливих тварин. Бабезії передаються від самок кліщів потомству трансоваріально впродовж багатьох поколінь. В організмі непарнокопитних вони зберігаються впродовж 1 – 2 років. Передавання B. equi може відбуватися трансфазно.

Епізоотологічні дані. У молодому віці коні хворіють на бабезіоз у легкій формі. Тяжкий клінічний перебіг спостерігається у тварин віком понад 2 – 3

роки. Біологічними переносниками збудників у зонах Полісся та Лісостепу

України є кліщі Dermacentor pictus і D. marginatus. Спалахи хвороби найчастіше спостерігаються навесні та восени, у період масового нападу на тварин для кровоссання іксодових кліщів. У південних областях бабезії непарнокопитних передаються кліщами Hyalomma plumbeum, H. scupense, Rhipicephalus bursa. Тут хворобу реєструють переважно влітку.

Патогенез такий самий, як і при бабезіозі інших тварин.

Імунітет нестерильний (премуніція) і підтримується наявністю збудників в організмі перехворілої тварини. Напруженість імунітету послаблюється внаслідок підвищеної експлуатації коней або появи у них інших хвороб. В разі відсутності реінвазії коні залишаються імунними впродовж 1 – 2 років. При послабленні імунітету вони можуть повторно захворіти вже через 10 міс.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1 – 2 тижні. Перебіг хвороби частіше г о с т р и й, у разі інвазії збудником B. equi може бути підгострий та

хронічний. Першими ознаками бабезіозу є підвищення температури тіла до

41 – 42 °С. Порушується діяльність серцево-судинної системи (пульс 80 –100 ударів за хвилину, серцевий поштовх посилений), прискорюється дихання.

Тварини стають пригніченими, швидко втомлюються, у них різко знижується

апетит. Видимі слизові оболонки гіперемійовані, згодом стають анемічними

та жовтяничними, зі смугастими й плямистими крововиливами. Порушується

діяльність травного каналу, що супроводжується метеоризмом і кольками.

Гемоглобінурія спостерігається рідко, однак сеча набуває темно-жовтого кольору, стає каламутною. У кобил можливі аборти. Різко зменшується кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну. При наростанні клінічних ознак тварини гинуть упродовж першого тижня хвороби. Летальність коней може досягати 30 – 40 %.

За п і д г о с т р о г о та х р о н і ч н о г о перебігу бабезіозу клінічна картина

менш виражена. Інкубаційний період триває близько 1 міс. Температура тіла

не піднімається вище 40 °С. Апетит часто зберігається. Хвороба триває від 1

до 3 міс і при поліпшенні умов утримання та годівлі закінчується одужанням.

Патологоанатомічні зміни подібні до тих, що спостерігаються при бабезіозі

великої рогатої худоби. Вони більш характерні для гострого перебігу хвороби.

Діагностика. Діагноз на бабезіоз установлюють комплексно, з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів мікроскопії мазків крові з виявленням характерних форм бабезій. Високоефективними вважають серологічні методи діагностики (РЗК,

РТЗК, РІФ, ELISA). Бабезіоз непарнокопитних потрібно диференціювати від

інфекційної анемії.

Лікування. Хворих на бабезіоз коней ізолюють, звільняють від усіх видів робіт. Зі специфічних засобів застосовують препарати диміназен ацетурату в дозі 3,5 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово; імідокарбу в дозі 2 мг/кг, а з метою повної стерилізації організму від збудників — 4 мг/кг маси тіла. Хіміопрепарати вводять повторно через 24 год. Одночасно хворим тваринам призначають симптоматичне лікування: серцеві (кофеїн, камфору), послаблювальні засоби, дієтичну годівлю.

Профілактика та заходи боротьби. Заходи профілактики бабезіозу коней

мають бути спрямовані передусім на розрив ланцюга: інвазований кліщ-переносник — сприйнятлива тварина. З цією метою проводять комплекс організаційно-господарських та агротехнічних заходів, спрямованих на знищення біотопів кліщів-переносників, організацію культурних пасовищ, вільних від членистоногих, та випасання на них коней. З метою знищення іксодових кліщів на тваринах у період їх масового нападу коней один раз на тиждень обприскують або обтирають водними емульсіями акарицидів на основі піретроїдів. Норма витрат цих препаратів становить 2 – 2,5 л на одну тварину. У разі появи перших випадків захворювання для хіміопрофілактики застосовують препарати диміназен ацетурату.