13. Гематопіноз свиней.

Хвороба свиней, спричинюється вошами Наеmatopinus suis родини Haematopinidae і характеризується свербежем, дерматитом, гіперкератозом, схудненням тварин.

Збудник. Свиняча воша — найбільша серед інших видів, самки розміром 4,6 – 5,1 мм, самці — 3,9 – 4,3 мм. Тіло видовжено-овальне, сплющене в дорсо-вентральному напрямку. Голова вужча за груди, очі відсутні. Ротовий апарат

колючо-сисного типу. Груди короткі. Лапки мають великі кігтики. Черевце овальне. Задній кінець тіла у самок має виїмку, у самців — округлий.

Цикл розвитку. Самки живляться кров’ю до трьох разів за добу і відкладають 1 – 2 яйця, приклеюючи їх до волосся. Через 12 – 14 діб з яєць виходять личинки, які тричі линяють і перетворюються на імаго.

Воші живуть 1 – 1,5 міс, у зовнішньому середовищі — 3 – 7 діб.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена всюди. Джерелом інвазії є хворі свині. Збудник може передаватися при контакті хворих тварин зі здоровими, а також через предмети догляду. Воші можуть переносити збудників чуми, бешихи, сибірки та ін.

Патогенез. Слина вошей має токсичний і алергічний вплив на організм свиней, внаслідок чого виникає сильний свербіж, запалення шкіри. У крові збільшується кількість еозинофілів, лейкоцитів.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою є свербіж. Свині занепокоєні, чухаються об загорожу, виснажені. Шкіра з часом вкривається лусками, розвивається дерматит.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, під час обстеження свиней на їхній шкірі виявляють вошей, личинок і гнид.

Лікування. Свиней купають або обприскують розчинами, емульсіями та аерозолями інсектицидних препаратів. Ефективними є аплікації форми проксима (себацил), фосмета (горект), амітраз (амідин) та інших інсектицидів.

Застосовують макроліди у вигляді ін’єкцій, а також згодовують івомек-премікс. Обробку повторюють у теплу пору року через 8 – 12, в холодну — через 12 – 16 днів.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять механічне очищення і дезінсекцію приміщення. Годівниці та напувалки обшпарюють окропом. Тварин, що надходять у господарство, оглядають і карантинують. У разі виявлення хворих усю групу тварин, а також приміщення обробляють інсектицидними препаратами. Свиноматок піддають дезінсекції за 2 – 3 тижні до опоросу, підсвинків — за потреби, кнурів — двічі на рік.

14. Гіардіоз (лямбліоз) м’ясоїдних.

Лямбліоз - паразитарне захворювання тонкого відділу кишечника собак, кішок і людини і гризунів, що викликається найпростішими Giardia canis.

Поширення збудника від тварини до тварини відбувається фекально-оральним шляхом, як правило, при питті води або поїданні фекалій зараженої тварини, що містить цисти лямблій. Паразити мешкають переважно в тонкому відділі кишечника, що і обумовлює характерну клінічну картину. Лямблій виділяють у 10% клінічно здорових собак, і у більш половини тварин, в розплідниках собак. У кішок зустрічається набагато рідше.

Паразит може бути присутнім в організмі як у вигляді цисти, так і у вигляді активного одноклітинного організму. У першому випадку лямблії тривалий час може існувати в організмі в неактивному стані. Симптоми захворювання звичайно з’являються при ослабленні кишечнику собаки. Для розмноження паразита потрібно прохолодна волога середовище. Цисти виводяться з організму тварини, після чого заражають воду і повітря. Проникаючи в травну систему тварини, паразити втрачають захисну мембрану. З цисти виходять 2 трофозоїта, які з часом стають повноцінними паразитичними організмами.

Лямблії – найпростіший одноклітинний організм. Лямблії оснащуються двома ядрами і двома наборами органоїдів, завдяки чому можуть розмножуватися способом поздовжнього поділу на дві частини. На нижній поверхні організму розташований присмоктувальний диск, з допомогою якого він кріпиться до стінки кишечника.

Розрізняють дві форми лямблій:

Трофозоїд. Перебуваючи в цій формі, організм засвоює поживні речовини з кишечника хазяїна і розмножується. Процес ділення однієї лямблії триває від п’ятнадцяти до двадцяти хвилин. У сприятливих умовах трофозид буде продовжувати харчуватися і розмножуватися до тих пір, поки живий господар. В іншому випадку він перетворюється в цисту.

Циста. Ця форма лямблії має захисну оболонку, яка дозволяє їй виживати за кілька місяців поза кишечника хазяїна. Зараження нового організму відбувається саме внаслідок попадання в нього цист.

Існують різні способи зараження кішок. Хвороба може розвинутися після вживання тваринам забрудненої води або їжі. Кішки часто заражаються хворобою після «вмивання». Ще один спосіб зараження – облизування лап після перебування в лотку.

Етіологія та патогенез. Зараження відбувається через ґрунт, воду і їжу. Тому слід ретельно спостерігати за поведінкою вихованця під час прогулянок і купання. Заражені випорожнення можуть бути з’їдені собакою. Джерелами інфекції можуть стати і загальні іграшки тварин, що живуть в одному дворі. Собака стає небезпечною для людини і інших собак через 2 тижні після потрапляння цист в її організм. Потрапляючи в кишечник, лямблії закріплюються на слизових оболонках і починають виробляти токсичні продукти життєдіяльності, що отруюють організм тварини.

Цисти, після проковтування, потрапляють в шлунок. Шлунковий сік не здатний знищити чужорідний організм. Він сильно ушкоджує оболонку цисти, але не настільки, щоб постраждав сам мікроорганізм.

Після шлунка, лямблії, що знаходиться у формі цисти, потрапляє в кишечник. Тут вона перетворюється в трофозоїд, який почне харчуватися за рахунок організму нового господаря. Попутно буде відбуватися процес розмноження, збільшує число паразитів в кишечнику.

Лямбліоз у кішок і собак сприяє порушенню оновлення слизових оболонок кишечника. Уражені паразитами ділянки замінюються незрілими клітинами, нездатними брати участь у процесах травлення. Це призводить до порушення всмоктування поживних речовин. Через пошкоджені лямбліями кишкові стінки проникають антигени, що сприяють розвитку алергічних реакцій. При масивної атаки паразитів можуть розвиватися тяжкі порушення травлення з виснаженням організму тварини. У деяких випадках лямбліоз у собак протікає в безсимптомній формі.

Клінічні ознаки. Лямблії у кішок і собак можуть виявитися тільки на пізніх стадіях, що призводить до поразки всього кишечника. Захворювання може проявлятися такими ознаками, як млявість, порушення травлення, зміна поведінки тварини. Паразитування лямблій в кишечнику призводить до появи симптомів коліту, що супроводжується тривалими проносами. Паразитарні захворювання здатні призводити і до дуоденіту, при якому різко знижується вага тварини без втрати апетиту. Стінки кишечника руйнуються, засвоєння вітамінів та поживних речовин припиняється. Виявити захворювання на підставі зазначених вище симптомів неможливо. Яких-небудь домішок в калових масах при лямбліозі не виявляється. Можливо здуття живота і напади блювоти.

• Діарея.

• Поява слизових фекальних виділень.

• Блювота.

• Знижена активність.

• Зниження ваги при нормальному або підвищеному апетиті.

Діагностика. Остаточний діагноз ставиться на підставі аналізу калу тварини на наявність цист. Додатковим методом обстеження є ендоскопія кишечника і взяття мазка із заднього проходу тварини. Зразок розбавляють особливим розчином. Таким чином можна спровокувати вихід трофозоїдів з цист і виявити паразита.

Лікування. Фенбендазол. Ефективний і безпечний препарат, що не викликає побічних ефектів. Курс лікування – не більше п’яти днів.

Альбендазол. Ефективний засіб, але може негативно впливати на печінку тварини і його кістковий мозок. Тому використовується рідко. Курс лікування – не більше п’яти днів.

Празиквантел, Пірантел, Фебантел. Одночасний прийом всіх трьох препаратів повинен тривати три дні. При комбінованому використанні спостерігається синергетичний ефект.

Метронідазол. Ефективний препарат, який в шістдесяти п’яти відсотках випадків успішно справляється зі своїм завданням. Але іноді викликає ряд побічних ефектів. Курс лікування – не більше п’яти днів.

Профілактика. Для профілактики захворювання необхідно поводити постійну дезінфекцію поверхонь, з якими контактує тварина. Лоток, при заміні, слід обробляти окропом. То ж необхідно проробляти з мисками. Приміщення, в яких часто буває кішка, потрібно постійно прибирати, робити сушку.

Ймовірність прояви захворювання нижче у здорових тварин. Необхідно стежити за станом домашнього вихованця, при необхідності, давати йому вітаміни.

Велике значення має правильно підібраний раціон.

Якщо кіт хворий, всі його фекалії необхідно спалювати. Предмети, з якими він контактує, слід обробляти дезінфікуючими розчинами, парою, окропом. Хворого кота необхідно часто мити, звертаючи особливу увагу на область анального отвору.