20. Дирофіляріоз собак.

Хвороба спричинюється нематодами родини Filariidae підряду Filariata. Статевозрілі паразити виду Dirofilaria immitis локалізуються в серці, легеневій артерії, інших кровоносних судинах, а D. repens — у підшкірній клітковині організму собак, котів, лисиць, диких м’ясоїдних (вовки, тигри, леопарди), а також людини.

Збудники. Гельмінти досить великих розмірів, світло-жовтого кольору. Довжина самця D. immitis становить 12 – 18 см, ширина — 1,1 – 1,2 мм. Хвостовий кінець загострений, має конічну форму, і вузькі бічні крила, прианальні сосочки та дві неоднакові спікули. Самка завдовжки 25 – 30 см, завширшки 0,7 – 1,5 мм, живородна. Вульва відкривається в передній частині тіла.

Личинки (мікродирофілярії) досягають у довжину 0,22 – 0,3 мм, в ширину — 0,005 – 0,007 мм.

Цикл розвитку. Збудники — біогельмінти. Проміжними хазяями є комарі родів Anopheles, Aedes, Culex. За даними деяких дослідників мікродирофілярії розвиваються також в організмі бліх. Під час кровоссання на м’ясоїдних тваринах проміжні хазяї заковтують мікродирофілярій з кров’ю. В організмі комара вони двічі линяють і досягають інвазійної стадії впродовж 8 – 14 діб. Після цього личинки проникають у ротовий апарат комахи, розривають губи та пальпи і під час кровоссання потрапляють в організм дефінітивного хазяїна. В подальшому личинки мігрують лімфогенним і гематогенним шляхами до місця локалізації дорослих гельмінтів. Паразитичні черви стають статевозрілими через 6 – 9 міс і живуть в організмі дефінітивного хазяїна впродовж 2 – 3 років.

Епізоотологічні дані. Хвороба має значне поширення, особливо в країнах з

тропічним та субтропічним кліматом. Основне джерело поширення інвазії —

хворі м’ясоїдні тварини. Масове їх ураження гельмінтами спостерігається в

період льоту кровосисних комарів (весна й перша половина літа). Після зараження личинки нематод циркулюють у крові близько 80 – 120 діб.

В організмі хворих м’ясоїдних тварин самки нематод народжують мікродирофілярій, максимальна кількість яких з’являється в периферичних кровоносних судинах, як правило, ввечері та вранці. У цей час самки комарів

виявляють найбільшу активність і найчастіше нападають на тварин та людей для кровоссання. Як правило, хворіють собаки віком понад два роки, рідко — до одного року. D. repens нерідко паразитує в підшкірній клітковині організму людини.

Патогенез та імунітет. Патогенний вплив на організм тварин виявляється

в основному механічною дією статевозрілих паразитів. Вони спричинюють

значні зміни в серці, кровоносних судинах і є причиною виникнення запальних процесів, зокрема хронічного ендокардиту.

Для цієї інвазії характерна недостатня імунна відповідь організму тварин на паразитуючих збудників.

Клінічні ознаки. У разі високої інтенсивності ураження D. immitis у хворих тварин спостерігають пригнічення, розлад серцевої діяльності, схуднення, прискорення дихання, набряки кінцівок. Можуть виникати гемоглобінурія та жовтяничність слизових оболонок. Нерідко розвивається асфіксія і тварина гине.

При дирофіляріозі, спричиненому D. repens, прояву характерних ознак хвороби, як правило, немає. Якщо уражена шкіра голови та лап, виникає папульозний дерматоз, з’являється пригнічений сухий кашель, виснаження.

Внаслідок ушкодження периферичної нервової системи спостерігаються стійке викривлення шиї вбік і парези кінцівок. Собаки гинуть після фізичного

навантаження.

Патологоанатомічні зміни. При розтині трупа звертають увагу на збільшення печінки та селезінки. Відмічають ендокардит, асцит. Слизові оболонки жовтяничні. Шкіра в ділянці голови та нижньої частини кінцівок гіперемійована, на ній виявляють папули, заповнені серозним або гнійним вмістом з личинками дирофілярій. Часто спостерігають набряки міжщелепового простору. В уражених органах знаходять статевозрілих дирофілярій.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних та клінічних ознак хвороби. Вирішальним у встановленні діагнозу є виявлення мікродирофілярій у крові м’ясоїдних тварин. З цією метою ввечері або вранці беруть периферичну кров, розбавляють її фізіологічним розчином (1 : 2) і досліджують під мікроскопом. Можна досліджувати товсті

мазки крові, забарвлені фарбою Гімзе за методом Романовського.

Застосовують також імунодіагностичні тести, які дають змогу виявити хворобу в тому разі, коли в крові знайти личинок неможливо. Найефективнішою виявилася реакція ELISA.

Під час рентгенографії грудної клітки у собак, уражених D. immitis, спостерігають збільшення правого шлуночка серця й діаметра артерій правої краніальної частини легенів.

Посмертно діагноз установлюють на основі гельмінтологічного розтину органів і тканин, виявлення паразитичних червів у місцях їх локалізації і характерних патологоанатомічних змін.

Лікування. Хворим собакам призначають внутрішньовенно тіацетарсамід

натрію в дозі 2,2 мг/кг двічі на добу впродовж 3 днів для знищення дорослих

гельмінтів. Проте цей антигельмінтик слід застосовувати обережно у зв’язку з можливістю появи токсичних реакцій та виникнення емболії внаслідок загибелі гельмінтів.

На мікродирофілярій згубно діє дитразин йодид у дозі 4,4 мг/кг або препарати левамізолу в дозі 10 – 15 мг/кг. Антигельмінтики задають перорально впродовж 10 – 14 днів. Високоефективні також препарати макроциклічних лактонів. При застосуванні цих препаратів є ризик виникнення побічних реакцій організму собаки на загиблі личинки.

Поряд з уведенням специфічних антигельмінтиків потрібно також проводити й симптоматичне лікування хворих тварин, зокрема використовувати серцеві засоби.

Профілактика та заходи боротьби. Виникненню хвороби в ендемічних районах запобігає застосування діетилкарбамазину. Його вводять цуценятам 2 – 3-місячного віку щодня перорально в дозі 5,5 мг/кг. У тропічних регіонах земної кулі антигельмінтик використовують з профілактичною метою впродовж усього року. В країнах з помірним кліматом лікування розпочинають за один місяць до нападу комарів для кровоссання і припиняють через 2 міс після його закінчення. З цією метою можна застосовувати також препарати з групи авермектинів.

Для захисту тварин від нападу кровосисних комах використовують інсектициди.