Глава 47

ОТРУЄННЯ ПРОДУКТАМИ, ТОКСИЧНИМИ ®

ЗА СВОЄЮ ПРИРОДОЮ "^{; ;}'

Отруєння токсичними за своєю природою продуктами поділяються на отруєння отруйними рослинними продуктами і отруйними тваринни­ми тканинами.

До І групи належать отруєння отруйними грибами, отруйними'яго­дами, кореневищами, листками і насінням рослин, бур'янами злакових культур з отруйним насінням тощо.

ОТРУЄННЯ ОТРУЙНИМИ ГРИБАМИ

Серед отруєнь продуктами рослинного походження найчастіше спо­стерігаються отруєння грибами. На Землі росте близько 6,5 тис. видів великих грибів (макроміцетів), з яких близько 200 видів потенційно от­руйні, причому половина з них безумовно отруйні.

Найнебезпечніші і найчастіші отруєння блідою поганкою і умовно-їстівними грибами.

«Бліда поганка» — назва збірна, вона об'єднує зелену, жовту і білу поганку. Ці гриби ростуть з липня до жовтняТУ^^пнї'йЯйінтенсивніше вегетують. Характерними розпізнавальними ознаками блідої поганки є бульбоподібне стовщення і комірець (залишки загального покривала) у нижній частині ніжки. Пластинки гриба до старості білі, спори безбарвні. Найподібніші до блідої поганки молоді печериці і деякі види сироїжок. Але в останніх немає кільця на ніжці і комірця біля основи.

Отрута блідої поганки (аматоксин) стійка до нагрівання і не руйнує­ться під впливом травних ферментів. Особливо отруйні сирі гриби, які поряд з аматоксином містять^шлотоксин — найсильнішу клітинну отру­ту, котра у процесі термічної обробки швидко інактивується. У літерату­рі описане смертельне отруєння дванадцятирічного підлітка, який зів 1/3 шляпки блідої поганки.

Характерною є клініка отруєння блідою поганкою. Після вживан­ня грибної страви самопочуття протягом тривалого часу (у середньо­му 12 год) добре. Захворювання починається раптово, частіше вночі. З'являються різкий біль у животі, частий пронос і неспинне блювання. Унаслідок великої втрати води з'являється невгамовна нестерпна спрага, але уся випита вода втрачається з блювотними масами. Хворі скаржаться на головний біль і запаморочення. Більше ніж у 50% спо­стережень хвороба закінчується смертю за збережених свідомості і пам'яті, частіше на 2—3-й день. В інших випадках після короткочас­ного поліпшення кольки і пронос відновлюються, з'являється жовтя­ниця, летальний кінець настає на 9—10-й день. У разі сприятливого перебігу симптоми слабішають поступово, одужання відбувається по­вільно.

^Поо^іактика^ отруєнь блідою поганкою грунтується на загальних принципахТспрямована на попередження потрапляння отруйних гри­бів у їжу. У зв'язку з виключною небезпекою отруєння блідою поган­кою заборонений продаж на ринках сушених пластинчастих грибів і і грибної ікри. Свіжі гриби дозволяється продавати тільки цілими (з ніжками), щоб можна було швидко виявити бліду поганку.

Сморжі за отруйністю займають'друге місце після блідої поганки. Смерть у разі отруєнь сморжами спостерігають приблизно у 25% випад­ків. Майже половина всіх отруєнь грибами відбувається після вживання сморжів. Характерною є виражена сезонність отруєнь — вони спостері­гаються тільки весною (кінець квїтня^гравень і початок червня) після вживання страв із свіжих грибів. Отруєнь консервованими, сушеними і маринованими сморжами не описано.

Сморжі часто плутають з їстівними весняними грибами зморшками. На відміну від зморшків у сморжів шляпка безформна з хвилястою або звивистою поверхнею, краї її лише частково зростаються з циліндрич­ною, іноді дуже короткою ніжкою. У зморшків шляпка правильної коні­чної або круглої форми з сітчасто-пористою поверхнею. У тих та інших шляпка коричневого кольору.

Отруйна основа сморжів — гельвелова кислота, яка міститься у гри­бах у концентрації від 0,2 до 0,4%, і гіромітрин.

Інкубаційний період у разі отруєння складає у середньому 8—10 год, але може коливатися від 3 до 20 год. Явища отруєння звичайно розвиваються повільно. З'являється відчуття повноти і тиску у ділянці шлунка, яке змінюється болем і різзю. Одночасно виникає нудота, яка переходить у блювання. Блювання часте, воно не припиняється протя­гом 1—2 днів. Пронос спостерігається рідко. У разі важкого отруєння уже на 2-й день з'являється жовтяниця. Отрута сморжів справляє ви­ражену гепатотропну дію, нерідко відзначається субфебрильна темпе­ратура. Видужання настає на 4—7-й день. Смерть у разі отруєнь смо­ржами частіше настає на 3—4-й день з явищами серцевої слабкості і здебільшого у коматозному стані. Пізніше 5-го дня після отруєння смертельних випадків не спостерігалося.

Сморжі вважають умовно-їстівними грибами. Їх можна використову­вати для приготування страв тільки після попереднього відварювання протягом 7 хв, видалення відвару і наступного старанного промивання у холодній воді. Гельвелова кислота добре розчиняється у воді, вона пов­ністю вимивається із грибів у процесі їх відварювання і разом з відваром видаляється.

Гіромітрин — стійкіша і сильніша отрута, вона не переходить у від­вар навіть у разі тривалого кип'ятіння. Тому ставиться питання про від­несення сморжів до групи неїстівних отруйних грибів.

Мухомори легко відрізняються від їстівних грибів, тому отруєння ними дуже рідкі.

З інших грибів, які можуть спричинити порушення стану здоров'я, слід указати на несправжні опеньки, сироїжки, гриби-молочники, гриби виду іноцибе, ентолома, клітоцибе тощо.

Несправжні опеньки (несправжня сіра опенька, несправжня цегель­но-червона опенька) вважаються отруйними. Їх плутають зі справжніми осінніми опеньками (шляпка вохряного, коричнево-жовтого кольору, споровий порошок білого кольору).

Сироїжки пекучо-ідка, вохриста і валуй містять шкідливі речовини гіркого смаку. Для попередження отруєнь їх слід перед уживанням від­варювати і видаляти відвар або тривалий час вимочувати. Інші види си­роїжок можна вживати у їжу без попередньої обробки.

Гриби-молочники перед засолюванням необхідно обов'язково від­варювати або вимочувати 2—3 доби із щоденною зміною води. Інакше у разі вживання в їжу вони спричиняють розлади травлення.

У лісах росте багато інших видів отруйних грибів: іноцибе (плутають з печерицями), ентолома, рядовка, клітоцибе, павутинник оранжево-червоний, гебелена клейка, отруйні види печериць (темно-лускова і бу­ріюча), клаварія бліда, або козоріжка бліда, дощовик неїстівний та інші.

Профілактика грибних отруєнь має включати упорядкування збору грибів, їх переробки і продажу. Збирати можна тільки їстівні гриби. На заготівельних грибних пунктах від збирачів слід приймати сортовані гриби. Переробку грибів і виготовлення грибних напівфабрикатів на державних підприємствах необ­хідно проводити за затвердженими стандартами і правилами. Пластинчасті гриби не можна сушити і виготовляти з них ікру; їх використовують тільки для засолювання і маринування з попереднім відварюванням у підсоле­ній воді протягом 5—7 хв і промиванням у проточній воді.

На ринках для торгівлі грибами слід виділити спеціальне місце. Не можна допускати розміщення продавців грибами за різними столами і у різних рядах. Забороняється продаж суміші грибів, вони мають бути роз­сортовані за видами. Пластинчасті гриби продаються тільки з цілою ніж­кою, інакше важко визначити належність їх до окремих видів. Не можна продавати грибні салати, ікру та інші грибні продукти у подрібненому стані. Весняні гриби продають зі сповіщальними аншлагами про необ­хідність їх попереднього відварювання і промивання.

Велике значення має профілактика грибних отруєнь серед дітей. Мі­сця прогулянок та ігр дітей у дитячих яслах і садках, дитячих будинках, школах-інтернатах тощо необхідно щоденно ранком оглядати. Під час прогулянок у ліс старанно наглядати за дітьми. Гриби, зібрані дітьми, слід відсортувати і видалити усі неїстівні і невідомі. ''

ОТРУЄННЯ ОТРУЙНИМИ РОСЛИНАМИ ,

Друге місце серед отруєнь рослинними продуктами, не їстівними для людини, займають отруєння отруйними рослинами.

Отруєння отруйними рослинами спостерігаються в основному у ді­тей, котрі знаходяться у сім'ях (до 95%). Приблизно у 90% випадків от­руєнь зі смертельними випадками страждають діти у віці від 1 року до 5—6 років (особливо часто 3—4 років).

Для правильної організації профілактичних заходів важливо знати потенційно небезпечні рослини. Відомо більше ніж 100 дикорослих і культурних рослин, які можуть спричиняти отруєння. Найпоширеніши­

ми є блекота чорна, дурман, вех отруйний, болиголов плямистий, собача петрушка, аконіт, чемериця біла, мордовник. переступінь білий (дикий виноград), чорнокорінь лікарський, мак польовий, вовче лико (боровик), олеандр, беладона (красавка), бавовник, рицина тощо.

Ознаки отруєння отруйними рослинами різноманітні. Хворобливий процес уражає майже всі системи організму. Загальним для всіх отруєнь є дуже короткий інкубаційний період, оскільки отруйні речовини швидко всмоктуються з травного каналу в кров. Залежно від діючої основи клінічна картина отруєнь окремими отруйними рослинами має свої особливості.

Профілактика отруєнь спрямована на захист дітей від можливості вживання ними отруйних рослин. На земляних ділянках дитячих закладів і постійних місць прогулянок не повинно бути отруйних рослин. Для цього треба перекопувати грунт, скошувати і виривати отруйні рослини з наступним їх знищенням. Ділянки дитячих закладів рекомендується 2—З рази за тиждень оглядати і очищати від отруйних рослин.

ОТРУЄННЯ БУР'ЯНАМИ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР З ОТРУЙНИМ НАСІННЯМ (БУР'ЯНОВІ ТОКСИКОЗИ) . -

До бур'янових токсикозів належать геліотропний токсикоз, триходе-смотоксикоз і отруєння пажитницею п'янкою.

Геліотропний токсикоз — харчове отруєння, що виникає внаслідок уживання в їжу виробів із зерна, засміченого насінням геліотропа опу-шеноплідного.

Ця рослина зустрічається у Казахстані, Узбекистані, Туркменії, Та­джикистані тощо. Насіння геліотропа отруйне за рахунок вмісту у ньому комплексу алкалоїдів (циноглосин, що спричиняє у тварин ураження нервової системи — паралічі, геліотрин і лазіокарпін, які справляють виражену гепатотропну дію). Захворювання розвивається поступово. Однак уже через 8—10 днів виявляють збільшення печінки і початкові прояви жовтяниці (забарвлення склер). У подальшому приєднується ас­цит. Захворювання перебігає тривало (кілька місяців), функції печінки і загальний стан організму відновлюються повільно. Кожному із трьох періодів хвороби відповідають певна клінічна картина і особливості па­тогенезу. Летальний кінець — у 20—30% випадків. Майже всі хворі від­значають використання в їжу борошна, яке мало гіркий смак.

Профілактика геліотропних токсикозів. Звільнення зерна від насін­ня геліотропа. Домішка насіння геліотропа до зерна продовольчих куль­тур не дозволяється. Виняток зроблений для дрібнозернового проса — в ньому допустимо не більше ніж 0,002% насіння геліотропа.

Триходесмотоксикоз виникає у разі використання в їжу виробів із зер­на, засміченого навіть невеликою домішкою насіння сивої триходесми. Три-ходесма сива (Trichodesma incanum) — багаторічна рослина родини огіроч-никових, поширена у Середній Азії, росте у передгірних районах на

богарних землях. Насіння триходесми сивої містить алкалоїди інканін, три-ходесмін, оксид інканіну тощо, котрі справляють нейротропну дію.

Для триходесмотоксикозу характерне ураження центральної нервової системи, що проявляється симптомами енцефаліту або менінгоенцефалі-ту. У 40-ві роки у селищі Джалангар (Узбекистан) виникло захворюван­ня, котре за симптоматикою було віднесене до вірусного енцефаліту. Звідси і було дано назву — «джалангарський енцефаліт вірусної етіоло­гії». Коли з'ясували справжню причину, захворювання віднесли до алі­ментарних токсикозів — триходесмотоксикозу.

Захворювання починається з явищ енцефаліту або менінгоенцефаліту. Не­рідко виникають порушення з боку травної системи — блювання, пронос. У подальшому розвиваються зміни і порушення у різних системах організму:

найчастіше повільно прогресуюча гіпохромна анемія, що важко піддається лі­куванню, іноді порушення функцій печінки і явища серцево-судинної недостат­ності. У разі важких форм отруєння летальний кінець настає у 35% випадків.

Профілактика триходесмотоксикозу. Очищення зерна від насіння цієї рослини і промивання його з частою заміною води для видалення соку триходесми, котрим просякається поверхня зерна.

Пажитниця п'янка (Zolium temulentum) — бур'ян із родини злакових, який засмічує посіви продовольчих культур (пшениці, жита, ячменю, вівса тощо). Токсичні властивості зумовлені наявністю у його насінні алкалоїду темуліну (до 0,06%). Поряд з цим не виключено, що токсичні властивості рослини залежать від мікроскопічного гриба Stromatinia temulenta, який постійно паразитує (до 96%) у її насінні. У разі отруєння відзначаються ну­дота, блювання, похитування під час ходьби та інші ознаки, подібні до таких у разі алкогольного сп'яніння. Борошно, одержане із зерна з пажитницею, має неприємний присмак. Отруєння пажитницею п'янкою нині відбувають­ся рідко і будь-якого значення у структурі харчових отруєнь не мають.

ОТРУЄННЯ ТОКСИЧНИМИ ТКАНИНАМИ РИБ

Відомі отруєння рибою маринкою, поширеною у Середній Азії в озе­рах Балхаш та Іссик-Куль тощо. М'ясо (м'язи) маринки нешкідливі, от­руйні ікра і молочко, за деякими даними, і очеревина. Крім маринки, от­руйні властивості ікои і молочка мають когак, або севанська хромуля, вусач, зрослощелепні риби — голкочеревні тощо. Хімічна природа і ха-'рактерГ токсичної основи ікри і молочка цих риб не з'ясовані.

ОТРУЄННЯ ЗАЛОЗАМИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦН

Небезпеку являють страви з надниркових-задоз і підшлункової залози забійних тварин — у них велика концентрація речовин високої оюлопч-ної активності. Інші ендокринні залози (сім'яники, зобна залоза) їстівні.

ЛІТЕРАТУРА < . .

Даниленко ВС., Родионое її В. Острьіе отравления растениями. 3-є изд. — К.:

Здоров'я, 1986—112с Кашкин П Н, Хохряков МК, Кашкин А.П. Определитель патогенних, токсигенньїх й

вредньїх для человека грибов. — Л." Медицина, 1979. — 272 с. Орлов Н Й. Сьедобньїе й ядовитьіе грибьі. 2-е изд. — М.: Медицина, 1972. — 112 с. Пигулевский С.В. Ядовитьіе животньїе. —Л.: Медицина, 1975. — 375 с.