Глава 52

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИЙ НАГЛЯД ЗА СТАНОМ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

«Стан харчування» — поняття збірне, воно включає показники фак­тичного стану харчування і харчового статусу організму.

ОЦІНКА ФАКТИЧНОГО СТАНУ ХАРЧУВАННЯ

і (

Під час оцінки фактичного стану харчування визначають показники, які характеризують харчовий раціон, режим і умови харчування. Вивчення фактичного харчування проводять соціально-гігієнічними і соціально-економічними методами.

Соціально-гігієнічні основи харчування вивчають анкетним, опиту-вально-ваговим, ваговим, статистичним і лабораторним методами. Сі­мейне та індивідуальне харчування оцінюють анкетним, опитувально-ваговим і ваговим методами. Анкетним методом (за спеціально складе­ною анкетою) за короткий час можна опитати значну кількість людей і одержати цінні дані про фактичний стан харчування певної групи насе­лення. У разі опитувально-вагового методу, поряд з інтерв'юванням, зважують споживані сім'єю або окремою особою продукти добового ра­ціону. Ваговий метод найбільш трудомісткий.

Харчування в колективах вивчають статистичним (за звітами і меню-розкладками) і лабораторним методами. Вибірку меню-розкладок прово­дять за кілька днів підряд за сезонами або з певними інтервалами. Лабо­раторний метод — найточніший для оцінки енергетичної цінності і хімі­чного складу їжі, що споживається.

Для одержання повної інформації про фактичний стан харчування певної групи населення необхідний правильний вибір методів оцінки. Вони залежать від поставленого завдання і форми організації харчування (громадське раціонне харчування, харчування у їдальні з вільним вибо­ром страв, домашнє харчування тощо).

Соціально-економічні основи харчування населення статистичні управління і плануючі органи вивчають балансовим і бюджетним мето­дами. Балансовим методом визначають середньоособовий рівень спожи­вання ХП у динаміці за роками у цілому по країні і містах, районах, на­селених пунктах. Бюджетним методом аналізують споживання продуктів в окремих сім'ях, котрі належать до певних груп населення. Матеріали балансових і бюджетних обстежень, що використовуються державою для І планування виробництва і розподілу ХП, є цінними для гігієністів під час і розробки питань раціоналізації харчування населення.

! У разі контролю харчування організованих колективів основним є метод і статистичної обробки меню-розкладок. Для одержання найповнішого уяв-; лення про стан харчування необхідно обстежити не менше ніж 3—5 харчо­вих об'єктів. Вибірку меню-розкладок можна проводити: а) за сезонами;

б) через рівні терміни; в) за кілька днів підряд. За рік з одного об'єкта по­винно бути не менше ніж 72—80 меню-розкладок (18—20 за сезон). Термі­ни вибірки меню-розкладок у разі першого варіанта: зимовий сезон (3-тя декада січня — 1-ша декада лютого); весняний (3-тя декада квітня — 1-ша декада травня); літній (3-тя декада липня — 1-ша декада серпня); осінній (3-тя декада жовтня — 1-ша декада листопада). Для вивчення харчування протя­гом року вибірки меню-розкладок краще проводити за другим варіантом — з інтервалами 4 дні (5, 10, 15, 20,25 і 30-го числа кожного місяця). Це скла­дає 6 меню-розкладок за місяць, 18 — за сезон і 72 — за рік. Для вивчення стану харчування за сезон вибірку меню-розкладок проводять за всі парні або непарні числа, тобто через день. У разі характеристики харчування за місяць або короткий термін проводять суцільну вибірку меню-розкладок, бо тільки у цьому випадку дані будуть вірогідними. У вилучених меню-розкладках повинна бути зазначена точна і повна назва продуктів.

Дані меню-розкладок аналізують з позицій компенсації енергетич­них, пластичних та інших витрат організму, здатності нормалізувати во­дно-сольовий обмін за умов високих температур, забезпечення високої специфічної стійкості організму до можливих несприятливих чинників навколишнього середовища, засвоюваності і легкотравності, нормальної роботи травного апарату, різноманітності страв, задоволення позитивних смакових звичок, здатності викликати почуття насичення. Для одержан­ня відповіді на ці питання оцінюють правильність складання меню, набір продуктів, енергетичну цінність і вміст поживних речовин в окремі при­йоми їжі і в раціоні у цілому.

Під час аналізу меню враховують частоту повторюваності страв, ку­лінарну різноманітність продуктів, додержання співвідношень між пер­шими та другими стравами, круп'яними (макаронними) і овочевими гар­нірами, ступінь сумісності інгредієнтів кожної страви за смаковими властивостями, взаємодоповнюваність хімічного складу, правильність розподілу протягом дня окремих страв.

За допомогою аналізу продуктових наборів меню-розкладок з'ясову­ють рівномірність постачання їдалень окремими продуктами за сезона-

ми, переважання якоїсь груп» продуктів над іншими, раціональність асортименту продуктів усередині кожної групи.

Енергетичну цінність раціонів, вміст у них окремих харчових речо­вин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей) визначають за таблицями хімічного складу харчових продуктів.

Для одержання вірогідніших даних про смакові позитивні якості і фактичної харчової цінності раціонів харчування і окремих страв паралель­но зі статистичною обробкою меню-розкладок проводять лабораторне дослідження їжі. Чим більше страв і добових раціонів буде досліджено в лабораторії, тим точніші дані будуть одержані.

Велике значення має правильний відбір проб для лабораторних досліджень. Відбір проб проводять, не попереджуючи заздалегідь ад­міністрацію досліджуваного підприємства. Залежно від мети дослі­дження проби відбирають безпосередньо зі столу людей, що харчую­ться, з роздачі або з котла. Пробу беруть у кількості добового раціону або його частини (сніданку, обіду, вечері). Вірогідніші дані одержу­ють у разі вилучення проби з котла. Аналіз вилучених проб (метод розділення, перелік досліджуваних показників, методики аналізу то­що) проводять залежно від поставленого завдання і можливостей ла­бораторії.

Стан громадського харчування з вільним вибором страв контролю­ють методами обстеження, аналізу копій планів меню і копій складу обо­роту продукції, що реалізується, анкетного опитування, лабораторного.

Методом обстеження з'ясовують відповідність числа місць у їдальні нормативу, санітарно-технічний стан об'єктів, їх обладнання і оснащен­ня, якість і форми організації дієтичного харчування, умови прийому їжі тощо.

Методом аналізу копій планів-меню і копій складу обороту ПХ, що реалізують, установлюють структуру продуктових наборів, асортимент страв, що реалізуються, ступінь їх різноманітності тощо. Розрахунковим або статистичним методом визначають хімічний склад продуктових на­борів і оцінюють ступінь збалансованості харчування за окремими хар­човими інгредієнтами.

Методом анкетного опитування одержують дані про режим харчу­вання, склад страв, що споживаються, за сезонами тощо.

Лабораторним методом визначають органолептичні показники і фак­тичну поживну цінність їжі, яка виготовляється на підприємствах гро­мадського харчування.

ОЦІНКА ХАРЧОВОГО СТАТУСУ' ^!^ ; ^

Під харчовим статусом розуміють стан організму, який визначається харчуванням у даних умовах середовища мешкання. За харчовим стату­сом оцінюють стан здоров'я населення (див. схему 12).

Харчовий статус уключає показники функції харчування, ознаки неаде­кватності харчування і рівні аліментарної захворюваності. Під функцією харчування розуміють систему обмінних процесів, нейрогуморальна регу­ляція яких забезпечує гомеостаз внутрішнього середовища організму. У цьому^разі розрізняють функції зовнішнього (травлення і усмоктування) і внутрішнього харчування (проміжний обмін і асиміляція).

Стан функції харчування оцінюють за показниками, які характери­зують процеси травлення, обміну речовин (білковий, жироліпідний, вуг­леводний, вітамінний, мінеральний, водний) та імунітету.

Харчову адекватність оцінюють на підставі виявлення ознак недо­статності, надмірності і незбалансованості харчування. Визначають показники фізичного розвитку (зріст, масу, масово-ростовий показ­ник, креатиніновий коефіцієнт тощо), обміну речовин (кінцеві проду­кти обміну у сечі, вміст специфічних метаболітів у крові, активність ферментів тощо), функціонального стану організму (нервової, трав­ної, серцево-судинної та інших систем і органів) і виявляють ранні симптоми неадекватності харчування.

Захворюваність тісно пов'язана з харчовим статусом. Під ча<? вивчен­ня рівня і структури захворюваності у першу чергу враховують специфі-

чну аліментарну захворюваність (зумовлену неадекватністю харчування потребам організму).

Цінні непрямі дані про стан харчування можна одержати під час ана­лізу неспецифічної захворюваності. Зокрема, режим харчування корелює із захворюваннями травної системи.

Інфекційна захворюваність також тісно пов'язана з харчовим статусом:

стан харчування і виникнення інфекцій синергідні. Доведено, що аліментар­на недостатність знижує здатність макроорганізму продукувати специфічні антитіла, неспецифічну резистентність організму до бактеріальних токсинів, фагоцитарну активність мікро- і макрофагів, порушує утворення неспецифі­чних білків, склад нормальної мікрофлори, послаблює запальну реакцію, затримує процес загоювання ран і утворення колагену тощо.

Харчовий статус обстежених залежить від стану фактичного харчу­вання і може бути звичайним, оптимальним, надмірним і недостатнім. У разі звичайного харчового статусу habitus і функції організму не поруше­ні, адаптаційні резерви високі. Оптимальний харчовий статус дозволяє фун­кціонувати організму у стресових ситуаціях без помітних зсувів у гомеоста­зі. У разі надмірного і недостатнього харчового статусу погіршуються функції, змінюється habitus, знижуються адаптаційні резерви. Надмірний і недостатній харчові статуси поділяють на 3 ступені (І, II і III).

Вибір методів оцінки харчового статусу залежить від завдань дослі­джень, можливостей лабораторії і контингента, котрий обстежують. ;

ЛІТЕРАТУРА ;'¹ '^ll?''¹^⁷«'^l:й^^

ДжеллиффД. Б. Оценка состояния пигания населення.—Женева: ВОЗ, 1967.—311 с. Руководство по изучению питания й здоровья населения / Под.ред. А.А. Покровского.—М.: Медицина, 1964.—280с. ,,

Глава 53 а,^',- '^и^ м^^! САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ^г Я'Щї'-^І ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ г:'^;: W''V^

Санітарно-епідеміологічне розслідування харчового отруєння прово­дять з метою з'ясування причин і обставин його виникнення, розроблен­ня і запровадження заходів з ліквідації і профілактики захворювань ана­логічного характеру.

У розслідуванні харчового отруєння умовно можна виділити 5 етапів:

1) підтвердження попереднього епідеміологічного діагнозу харчового отруєння і з'ясування його характеру; 2) установлення причини харчово­го отруєння; 3) розшифровка механізму набуття продуктом (кулінарним виробом) патогенних і токсичних властивостей; 4) розробка заходів з ліквідації харчового отруєння; 5) складання акта розслідування (див. схему 13).

Акт розслідування харчового отруєння складається з 5 частин: 1) па­спортної; 2) констатаційної; 3) висновку; 4) профілактичних заходів;

5) санкцій саннагляду.

Паспортна частина. Дані про осіб, котрі прямо або побічно беруть участь у розслідуванні спалаху: місце роботи, прізвище, ініціали і посада санітарного лікаря, дата складання акта, прізвища, ініціали, посади учас­ників розслідування.

Констатацінна частина. Дата, докладний опис початку захворюван­ня, кількість постраждалих протягом перших 3—4 год, потім у наступні години і дні; обов'язково вказати, чи не було аналогічних захворювань у попередні дні. Опис клінічної картини, важкості захворювання. Вказати попередній діагноз; загальну кількість осіб, які вживали у їжу підозрілий продукт, кількість постраждалих (поіменно — прізвище, ім'я, по батько­ві, стать, вік), госпіталізованих, померлих (поіменно — прізвище, ім'я, по батькові, вік). Зазначити усі обставини, пов'язані із виникненням харчо­вого отруєння.

Далі вказати, від яких хворих і які матеріали узяли (промивні води, блю­вотні, калові маси, кров тощо) і куди направлені для лабораторного дослі­дження. Потім ідуть відомості про місце споживання або придбання харчо­вого продукту, докладне меню за 48 год до отруєння, а також меню не постраждалих осіб, але котрі харчувалися з ними одночасно у тій самій їдальні, буфеті тощо; через який час після прийому їжі з'явилися ознаки за­хворювання. Далі йде попередній висновок про продукт, який спричинив харчове отруєння, причину токсичності продукту, власні доведення.

Зі слів хворого наводиться оцінка органолептичних властивостей продукту, що спричинив отруєння, яку кількість продукту було зїдено тощо. Викладаються дані про місце і час одержання цього продукту, на­явність сертифікатів, ветеринарного посвідчення, накладних, шляхів ру­ху продукту, його санітарна характеристика у момент розслідування.

Дається характеристика санітарного стану підприємства, яке вигото­вило продукт, детально освітлюються технологічний процес, санітарні умови виготовлення продукту, умови зберігання, реалізації, транспорту­вання, зберігання сировини (докладний акт санітарного стану об'єкта додається окремо). Зазначається, які продукти і куди направлені на лабо­раторне дослідження.

Наводяться лабораторні дані хімічного і бактеріологічного аналізу, а у випадку смерті — результати патоморфологічного дослідження труп­ного матеріалу.

Висновок. Викладаються обгрунтування, які підтверджують харчове отруєння: який продукт був причиною харчового отруєння, етіологія (мі­кроб, яка отрута тощо), джерело, причини, які сприяли виникненню спа­лаху, тощо.

Профілактичні заходи. Перераховуються оперативні (проведені на об'єкті) і перспективні заходи для попередження подібних захворювань у подальшому.

Санкції санітарного нагляду. Приписи відносно підприємства і

винних осіб, які сприяли виникненнюснаяаху харчового отруєння. '

ЛІТЕРАТУРА ^^.^•ї-^;"-¹-^ 'лл^ У'-Щ

Будагян Ф.Е. Методика расследований пищевьіх стравлений // Гигиена питання / Под ред. К.С. Петровского. — М.: Медицина, 1971. — С. 468—479.

Ванханен В.Д., Артемое А.А.. Грачева Г.В., Влазнева Б.Л. Санитарно-зпидемиологическое расследование пищевьіх стравлений. В кн.: Гигиена питання / В.Д. Ванханен, П.Н. Майструк, А.И. Столмакова й др. — К.: Здоров'я, 1980. — С. 196—211. .і- , - >

Глава 54 -^11\ ..•--rw^.aib-a;!?,;,^:.;: ' •.-A-.^iT.:-'--^¹^

МОНІТОРИНГ КСЕНОБІОТИКІВ У ХАРЧОВИХ . ^... „;^Ї ПРОДУКТАХ 1 РАЦІОНАХ ХАРЧУВАННЯ ^? і "1; ^

Терміном «моніторинг ксенобіотиків» у сучасній гігієні позначають систематичне спостереження за вмістом ксенобіотиків у навколишньому середовищі (хімічний моніторинг) і в організмі людини (біологічний мо­ніторинг) для прогнозування або безпосереднього вивчення їх впливу на здоров'я населення. Оскільки їжа — основне джерело ксенобіотиків для населення, моніторинг ксенобіотиків у харчових продуктах і раціонах є головною складовою частиною хімічного моніторингу.

У рамках Програми 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП) функціонує Глобальна система моніторингу (ГЕМС). Програми ГЕМС охоплюють усі основні категорії пріоритетних ксенобіотиків. В Україні функціонує 2 уніфіковані системи гігієнічного контролю — за залишко­вими кількостями пестицидів у харчових продуктах і об'єктах навколиш­нього середовища (з 1982 p.) і вмістом нітратів у харчових продуктах (з 1988 p.). Як варіанти хімічного моніторингу ці системи є найбільш до­сконалими формами організації гігієнічного контролю. Вони передбача­ють здійснення єдиних програм моніторингу, уніфікацію правил відбору зразків для лабораторного аналізу, методів дослідження і критеріїв оцін­ки одержаних результатів, стандартизацію форм первинної медичної до­кументації, створення банків даних і застосування спеціалізованих про­грам обробки інформації, яка надходить на ЕОМ. У роботі обох систем беруть участь СЕС усіх рівнів під загальним керівництвом Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України. Наукове забезпе­чення системи моніторингу пестицидів здійснює УкрНДІГІНТОКС, нітратів — НДІ харчування.

Ці системи дають змогу регулярно одержувати об'єктивну і зіставлю-вальну інформацію про фактичний вміст пестицидів і нітратів у продо­вольчій сировині і харчових продуктах; аналізувати, виявляти тенденції і прогнозувати динаміку рівнів контамінації; виявляти причини і джерела

забруднення; розробляти і проводити заходи зі зниження забрудненості і контролювати їх ефективність; забороняти реалізацію продуктів з під­вищеним вмістом агрохімікатів; використовувати дані хімічного моніто­рингу для виявлення причинно-наслідкових зв'язків під час проведення епідеміологічних досліджень.

Аналогічну мету переслідує і обов'язковий гігієнічний контроль за вмістом інших ксенобіотиків у продовольчій сировині і харчових проду­ктах (токсичних елементів, антибіотиків, гормональних препаратів то­що). Гігієнічний контроль є вибірковим і поділяється на плановий і поза­плановий.

Позаплановий контроль проводиться у разі розслідування хар­чових отруєнь хімічної і можливо хімічної природи, порушень умов виробничої практики і аварійних викидів ксенобіотиків у навколишнє середовище.

Плановий контроль може бути 5 рівнів: 1 раз за рік (1-й рівень), 1 раз за квартал (2-й), 1 раз за місяць (3-й), 1 раз за 10 днів (4-й) і за спе­ціальними показаннями (5-й рівень). Залежно від одержаних результатів можливий перехід до посиленого або послабленого контролю.

Найбільшу увагу приділяють продуктам дитячого і дієтичного харчування (як правило, здійснюється 3-й рівень контролю) і тим ви­дам продуктів, які є основними джерелами певних ксенобіотиків. Так, для нітратів передбачається 4-й рівень контролю у картоплі, капусті, моркві, столових буряках, продуктах дитячого харчування (включаю­чи коров'яче молоко для дитячих молочних кухонь), 3-й рівень — у молоці, томатах, огірках, зеленій цибулі, баклажанах, зелених культу­рах, редисці, редьці, кабачках, солодкому перці, динях, кавунах, 2-й рівень — у ріпчастій цибулі, яблуках, грушах, винограді столових сортів. Особливо необхідний контроль за вмістом важких металів:

ртуті — у рибі, рибопродуктах, зернових і молочних продуктах; свин­цю і кадмію — у молочних, рослинних і рибних продуктах; свинцю і олова — у консервах у збірній жерстяній тарі. Важливий контроль за вмістом антибіотиків і гормональних препаратів у молоці і м'ясі; коіу-чена риба, пиво, ковбасні вироби, особливо копчені, підлягають перт шочерговому контролю на вміст N-нітрозамінів тощо.

Мета планового гігієнічного контролю визначається наглядовими функціями санітарно-епідеміологічної служби і зводяться до оцінки можливостей виробника харчової продукції гарантувати її відповід­ність нормативам типу ГДК. Відповідальність за якість продукції не­суть її виробники, які повинні пред'явити свою продукцію для конт­ролю і сертифікації у відповідно атестовані лабораторії або здійснити відомчий контроль за вмістом ксенобіотиків у сировині і продуктах. У цьому разі контроль за спеціальними показаннями (5-й рівень) пере­міщується на 6-те місце, а 5-й рівень займає відомчий контроль кож­ної партії продукції (наприклад, продуктів дитячого харчування на вміст токсичних елементів).

І Таблиця 52 Результати моніторингу пестицидів у сільськогосподарській продукції і харчових продуктах

Рік	Кількість			%проб
	пестицидів	продуктів	аналізів (тис)	позитивних	зрівнем пести­цидів, щопере-вшцуєЩР
На території колишнього СРСР*
1986	64	195	452	4,0	1,4
1987	126	250	614	5,3	1,8
1988	152	262	729	7,7	2,7
1989	154	262	775	7,9	2,8
На терито			нї України**
1988	—	—	—	6,2	2,3
1989	127	224	225	7,1	2,6
1990	142	234	229	6,3	1,8
За Ю А. Кучаком і співавторами (1991)
"ЗаТ.М.Ткаченко(1990)

Як випливає з табл. 52, до 1990 p. відзначена загальна тенденція під­вищення рівня контамінації продуктів. Причинами цього стали пору­шення технології і термінів очікування, а також застосування пестицидів не за призначенням. У наступні роки тенденція до стабілізації показників пов'язана, очевидно, з кризовими явищами в економіці, зокрема, зі змен­шенням об'ємів застосування пестицидів. Аналогічна ситуація і відносно нітратів. До 1990 p. вміст нітратів у 15% проб рослинної сільськогоспо­дарської продукції був вищий за допустимий, а, наприклад, у редисці, столових буряках, редьці — у 40—50% проб. У 1990—1992 pp. відсоток таких проб знизився майже у 2 рази, але по окремих овочевих культурах коливався від 8 до 35. За даними гігієнічного контролю, у період 1988—-1992 pp. перевищення ГДК важких металів (свинець, кадмій, ртуть) було у 2—3% проб, антибіотиків у м'ясі і молоці — приблизно в 10% проб.

Система моніторингу пестицидів не передбачає розрахунку добового надходження з їжею конкретних препаратів. У проведених епідеміологі­чних дослідженнях виходили з сумарного річного територіального на­вантаження пестицидів у кілограмах на 1 га оброблених площ. У разі такого спрощеного підходу навантаження пестицидів більше ніж 5 кг/га вважається чинником ризику для здоров'я населення.

Фактичне надходження ксенобіотиків з добовим раціоном харчуван­ня можна оцінити двома способами: 1) аналітичним визначенням препа­рату в окремих продуктах з наступним розрахунком його вмісту у раціо-s ні (метод складеного раціону) і 2) безпосереднім визначенням ^і ксенобіотика у дублікатах фактичних раціонів. Варіантами складених раціонів є статистичне середньоподушне споживання продуктів, фактич-, ний «споживчий кошик» (визначається анкетоопитувальним методом),

нормований середньодобовий продуктовий набір (за меню-розкладками). У будь-якому випадку враховують концентрацію ксенобіотика у кожно­му продукті; масу їстівної частини продуктів (масу нетто) і ступінь утра­ти речовини у процесі кулінарної обробки. Однак практично у складених раціонах вміст ксенобіотиків на 20—30% вищий, ніж у дублікатах раціо­нів. Залежно від мети дослідження у складений раціон уключають або не включають питну соду; в епідеміологічних дослідженнях ураховують вміст ксенобіотиків у повітрі. Ксенобіотики у пробах визначають офіцій­но рекомендованими методами — хроматографічним, полярографічним, спектрофотометричним, іонометричним, атомно-абсорбційним тощо.

Система моніторингу нітратів передбачає розрахунок їх середньодо­бового надходження з основними рослинними продуктами (виходячи із середньоподушного споживання цих продуктів). До 1990 p. у такому складеному добовому раціоні жителя України вміст нітратів коливався від 150 до 250 мг (залежно від сезону; середньорічний рівень близько 180 мг), але за період 1990—1992 pp. цей рівень знизився до 35 мг у добовому раціоні. Вважаємо, однак, необхідним ураховувати вміст нітратів у мо­лоці (у Вінницькій області, наприклад, він знизився до ГДК і нижче лише у 1992 p.) і, ймовірно, у м'ясі, оскільки для корів і свиней допустимі рівні надходження нітратів на порядок вищі, ніж для людини. Те саме стосується і вмісту нітратів у воді, це особливо важливо для дітей, котрі знаходяться на штучному вигодовуванні. У Полтавській області отруєн­ня дітей раннього віку були спричинені перевищенням ГДК нітратів у колодязній воді — від 100 до 500 мг/л.

Таким чином, функціонуючі системи моніторингу пестицидів і нітра­тів дають важливу, хоч поки що не вичерпну інформацію. Потенційні можливості обох систем і передумови моніторингу важких металів, які є, дають змогу розраховувати на їх успішний розвиток, взаємодію і по­дальше удосконалення відповідно до начальних і перспективних завдань гігієнічної науки і санітарної практики. Стосовно хімічного моніторингу до таких належать: а) систематизація нормативної бази з урахуванням інтересів хімічної безпеки дітей раннього і дошкільного віку; б) поглиб­лення і можлива регіоналізація моніторингу пріоритетних ксенобіотиків і їх комбінацій у добових раціонах; в) необхідність зв'язку з фактичним хар­чуванням різних субпопуляцій, особливо — груп підвищеного ризику.

Двома іншими ланками гігієнічного моніторингу є біомоніторинг і епідеміологічні дослідження на його основі. Поряд із визначенням конт­рольованих ксенобіотиків (метаболітів) і у біосередовищах людини не­обхідне виявлення характерних ефектів окремих речовин або груп речо­вин (наприклад, рівнів метгемоглобіну або активності холінестерази крові у разі впливу нітросполук або ФОП). Особливе значення мають дослідження жіночого молока, яке є продуктом харчування найбільш уразливої групи ризику (наприклад, вміст у ньому нітратів не повинен перевищувати 10 мг/л). В епідеміологічних дослідженнях орієнтуються на діагностику дозозалежних проявів вибіркової токсичності глобальних

забруднювачів (важких металів, ПХБ тощо) і моніторинг здоров'я у суб-популяціях, які зазнають впливу речовин тератогенних, мутагенних і ка­нцерогенних для людини або експериментальних тварин.

ЛІТЕРАТУРА

Габович РД, Селюченко А Й. Мониторинг ксенобиотиков в пищевьіх продуктах й

суточньгх рационах (обзор) // Гигиена й санитария — 1990. — № 7. — С. 26—32. Гигиенический мониторинг в пищевьіх продуктах / О.И Цьіганенко, Н.Л. Емченко,

B.C. Лапченко й др. // Гигиена й санитария. — 1990. — № 9. — С. 42—44. Кучак Ю А, Иеанова Л Н, Волощенко 3 Л. Автоматизированная система контроля за

содержанием пестицидов в окружающей среде. — К.- Здоров'я, 1985. — 80 с Мониторинг содержания пестицидов в продуктах питання в СССР / Ю.А. Кучак, З.Л.

Волощенко, Л Н. Иванова, А.В. Болотний // Вопросьі питання. — 1991. — № 6. —

С.27—30. Организация работьі санитарно-зпидемиологических учреждений Министерства

здравоохранения Украинской ССР по проведенню гигиенического контроля

пищевьіх продуктов на содержание нитратов- Временньїе метод, указания — К.,

1988.—29с. Порядок й периодичность контроля за содержанием чужеродньїх веществ в

продуктах питання й продовольственном сьірье учреждениями санитарно-

зпидемиологической службьг Метод указания № 5175-90. — М., 1990. — 36 с. Проблема безопасности пищевьіх продуктов в России / А А. Монисов, В.А. Тутельян,

С.А Хотимченко, Л.П. Терешкова // Вопр. питання. —1994. — № 3. — С. 33—39 Селиванова Л В. Влияние пестицидов на качество пищевьіх продуктов й здоровье

населення // Вопр. питання. — 1991. — № 6. — С. 6—12. Циганенко О І. Еколого-гігієнічна система охорони здоров'я населення України від

негативного впливу нітратів харчових продуктів: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук.

—К., 1994.—37с.