29. Природа, визначення та класифікація бар’єрів

Завдання створення бар'єрів полягає у тому, щоб при збільшенні різниці між ціною та середніми витратами вартість входження зросла на стільки, щоб не припустити входження нових фірм (кількість фірм у галузі залишилася незмінною).

Піонером у дослідженні бар'єрів входженні на ринок став Дж. Бейн, який визначив бар'єри як "міру, якою у довготривалій перспективі наявні фірми здатні підвищувати свої ціни продажу понад мінімальні середні витрати на виробництво і збут продукції ... не викликаючи при цьому припливу у галузь нових потенційних учасників"' Таким чином він визначив сутність бар'єрів через їх наслідки. На думку Дж.Бейна, усунення бар'єра входження не завжди означає підвищення суспільного добробуту.

По-іншому визначив бар'єри Дж.Стиглер: "Бар'єр для входження в ринок можна визначити як виробничі витрати (для певного або будь-якого обсягу виробництва), котрі змушені нести фірми що прагнуть увійти в ринок певної галузі, й котрі не доводиться нести фірмам, що вже працюють на цьому ринку."

Врешті решт, визначимо, що: під бар'єрами входження розуміють ті фактори об'єктивного чи суб'єктивного характеру, що перешкоджають новим фірмам організовувати прибуткове вир-во у галузі. Бар'єри входження можуть мати структурний характер, обумовлений особливостями даної галузі (технологія виробництва, стартові, поточні витрати, обсяг попиту, розвиненість ринку, тип конкуренції) або визначатися поведінкою господарюючих суб'єктів. Особливе місце займають бар'єри, що викликані діями органів влади (ліцензування, оподаткування, фіксація цін, державна допомога окремим суб'єктам)

Під бар'єрами виходу розуміють всі фактори об'єктивного чи суб'єктивного характеру, що перешкоджають фірмі без істотних втрат вийти з галузі. Вони пов'язані із неповерненими витратами.

Джо Бейн запропонував наступну класифікацію галузей в залежності від висоти бар’єрів входження: галузі з вільним входженням (Р-МС); галузі з неефективними бар'єрами (бар'єри існують, але мають короткостроковий характер, у довгостроковому періоді можливим є входження нових фірм); галузі із ефективними бар'єрами (повільний вхід нових фірм у галузь, навіть у довгостроковому періоді може увійти лише певна частина фірм); галузі із блокованим входженням (кількість фірм у галузі є стабільною)

Бар'єри поділяють: Не стратегічні - створюються фундаментальними умовами галузі, факторами об'єктивного характеру і зазвичай не залежать від діяльності фірм галузі. Стратегічні - створюються фірмами, мають суб'єктивний характер, пов"язані із політикою фірм на ринку.

Значення аналізу входження на ринок: 1)визначає кількість фірм на ринку, що впливає на концентрацію; 2) визначає інтенсивність потенційної конкуренції, оскільки загроза входження спонукає до більш сильної конкуренції.

Вхідні бар’єри можна створювати такими способами: економія за рахунок масштабів – означає зменшення витрат на одиницю продукції в міру зростання абсолютного обсягу продукції за період. Така економія перешкоджає входженню, змушуючи нову фірму збільшувати обсяги виробництва і ризикувати одержати відсіч від існуючих фірм, або розпочинати з невеликих обсягів виробництва і зазнавати збитків; тов диференціація – означає, що вже існуючі фірми користуються ідентифікацією марки та прихильністю покупців завдяки проведеній рекламній кампанії, організації сервісу, відмінності товарів або просто по праву лідера в галузі. вимога інвестувань – необхідність вкладати значні фінансові ресурси для забезпечення необхідного конкурентного рівня; перехідні витрати – разові витрати фірми-покупця на перехід від товару одного постачальника до товару іншого (вартість підготовки персоналу, нового допоміжного устаткування тощо); доступ до каналів розподілу – нова фірма мусить переконати осіб, що займаються розподілом, прийняти її товар, пропонуючи цінові знижки та інші заходи, що зменшують прибутки; відносні перевитрати незалежно від масштабу – існуючі фірми мають можливість економії на витратах завдяки запатентованій технологій виробництва, доступу до сировини, сприятливому розташуванню, урядовим субсидіям, наявності певного досвіду; урядова політика – обмеження шляхом ліцензування та обмеження доступу до сировини.