- •1. Виникнення і розвиток теорії егр.
- •2. Предмет і завдання егр.
- •4. Парадигма “стр-ра – поведінка - результат”
- •6. Методологія досліджень егр.
- •7. Ефективність конкурентних ринків.
- •8. Наслідки монополізації та їх оцінка
- •9. Стан та напрямки розвитку конкурентних відносин в України.
- •11. Галузева політика, її типи.
- •12. Проблеми ефективності д-ті галуз ринків Укр.
- •13. Аналіз конкурентного сер-ща на товарних ринках
- •14. Визначення меж ринків: теорія та практика Укр
- •16. Критерії виміру та показники концентрації продавців на ринку
- •17. Монопольна влада фірми на ринку: шляхи набуття та утримання. Вимір монопольної влади.
- •18. Монопольні ціни та методика їх визначення.
- •19. Інституціональна теорія про розмір фірм та їх кількість на ринку (Найт, Коуз, Сатон)
- •20. Стратегічні концепції фірми
- •21. Вплив держави на стр-ру ринку.
- •24. Загальна хар-ка процесів злиття і поглинання.
- •25.Злиття та поглинання: історичний ракурс.
- •26. Мотиви злиття і поглинань.
- •27. Наслідки злиття компаній
- •28. Політика уряду щодо процесів злиття і поглинання.
- •29. Природа, визначення та класифікація бар’єрів
- •30. Нестратегічні бар’єри входження фірм на ринки
- •31. Стратегічні бар’єри входження на ринок
- •32. Моделі домінантної фірми.
- •1. (Статична модель Форхаймера)
- •(Динамічна модель Гаскінсона)
- •33. Стратегічна конкуренція.
- •34. Основні бар’єри входження на ринки товарів і послуг України
- •35. Суть та види цінової дискримінації.
- •36. Суть та види цінової дискримінації.
- •37. Вплив цінової дискримінації на добробут та напрямки регулювання
- •38. Хиж ціноутв-ня.
- •39. Узгоджені дії суб’єктів господарювання: сутність та напрямки регулювання.
- •40. Сутність та типи продуктової диференціації, її вплив на структуру ринку.
- •41. Моделі ринку монополістичної конкуренції
- •42. Вертикальна диференціація
- •43. Роль реклами.
- •44. Моделі регулювання ціноутворення на ринку природніх монополій.
- •45. Регулювання ринків прир монополії.
- •46. Вертикальна інтеграція та її наслідки
- •47Вертикальні обмеження.
- •48.Особливості вертикальних відносин в Україні.
- •49. Дослідження, розробки, інновації та стр-ра ринку.
- •50. Інноваційна діяльність українських підприємств
50. Інноваційна діяльність українських підприємств
iнновацiйне пiдприємство — пiдприємство, що розробляє, виробляє i реалiзує iнновацiйнi продукти i/або продукцiю чи послуги, обсяг яких у грошовому вимiрi перевищує 70% його загального обсягу продукцiї i/або послуг). А особливо мале інноваційне підприємництво як ланка, що спроможна подолати розрив інноваційного процесу, який виникає між стадією наукових досліджень та використанням їхніх результатів у практичній діяльності. Високий рівень чутливості процесів розвитку сектора малого підприємництва та реалізації його інноваційного потенціалу до створення полегшених умов доступу до ресурсів є основним мотивом винайдення та запровадження ефективних інституційних інструментів вирішення проблем ресурсного забезпечення малого підприємництва.
На жаль, сучасний розвиток малого підприємництва в Україні характеризується відсутністю сформованого прошарку інноваційно орієнтованого малого підприємництва та низьким рівнем залученості традиційного малого підприємництва до інноваційних процесів, що мають місце в економіці, відсутністю усталених форм взаємодії між великими корпоративними структурами та малим бізнесом в інноваційній сфері.
Попри значну кількість законодавчих актів, які стосуються науково-технологічної та інноваційної сфер, цілісної системи законодавчого забезпечення цієї діяльності в Україні досі не створено. Існуючі закони є неузгодженими і суперечать один одному. Занизькими є темпи розгляду та затвердження нових нормативних актів, серед яких проекти законів "Про загальні засади створення і функціонування інвестиційних парків", "Про державну підтримку розвитку високих технологій в Україні", "Про стимулювання виробництва наукоємної та високотехнологічної продукції АПК та послуг", "Про засади відродження та розвитку електронної промисловості в Україні" та ін. Вкрай недосконалою є система державних інституцій, що покликана регулювати та стимулювати інноваційний розвиток. Наявні структури дублюють одна одну (Українська державна інноваційна компанія та Державне агентство з інвестицій та інновацій), тоді як багато з напрямів стимулювання НДіДКР залишаються неохопленими.
Позитивним прикладом концентрації наукових, промислових і фінансових ресурсів є формування мережі технологічних парків ( - форма територіальної інтеграції науки, освіти й виробництва у вигляді об'єднання наукових організацій, проектно-конструкторських бюро, навчальних закладів, виробничих підприємств або їх підрозділів з метою прискорення розробки і застосування науковотех-нічних і техніко-технологічних досягнень). Створення цих установ забезпечило впровадження високотехнологічних розробок у виробництво і стало свідченням можливості перетворити науково-технологічні розробки на об'єкти економічних відносин та отримати від цього економічний зиск. Зарубіжний досвід доводить, що саме технопарки створюють реальну можливість забезпечення прийнятного рівня економічного зростання в країні, спричиненого інноваційними чинниками.
Нечисленні українські технопарки (їхня чисельність наприкінці 2004 року становила 17, хоча не всі із створених технопарків перетворилися на діючі одиниці) працюють у найперспективніших напрямах, серед яких: виробництво сучасної компресорної техніки, розробка і впровадження наукоємних приладів, матеріалів та лікарських препаратів для охорони здоров'я, нано- та біотехнології, електроніка, радіаційне приладобудування, енергозберігаючі технології, розробка нових матеріалів, охорона навколишнього середовища та ін. Більшість з них всі етапи виробництва, від розробки до випуску кінцевого продукту, здійснюють в межах України. Продукція, що виготовляється, призначена не лише для внутрішнього ринку, а є експортоорієнтованою.
Дієвим елементом світової інноваційної інфраструктури, поки що слабко представленим в Україні, є бізнес-інкубатори
Підприємства можуть здійснювати ДіР одноосібно чи колегіально. Переваги, що отримують фірми-новатори, які самостійно здійснюють ДіР: 1) конкурентні переваги перед іншими господарюючими суб’єктами ринку; отримання монопольного доходу протягом певного періоду. 2) споживачі асоціюють новатора з виробництвом товарів більш високої якості і мають бажання платити більше за торгову марку підприємства – новатора.
Причини об’єднання фірм в проведенні ДіР: 1) ринкова невизначеність: невідомо як швидко і чи взагалі знайдуть новинку конкуренти; 2) технологічна невизначеність: невідомо як швидко і чи взагалі знайде новинку сама фірма.