40. Сутність та типи продуктової диференціації, її вплив на структуру ринку.

Д-я товару-відокремлення продукту окремої фірми в очах споживача від інших продуктів даного класу; - це форма нецінової конкуренції.фактори продук-ї деф=ї можуть бути як зовнішні. Так і внутрішні.Д=я має місце до тих пір, доки самі споживачі розцінюють товарні морки,як недосконалі замінники; у пеаному вигляді прод-ва д-я є суб’єктивною хар-ю поведінки покупців.Види:1)за місцем розташування фірми. Що випускає продукт;2) за фіз.-ми розбіжностями;3)за обслуговуванням;4)за суб’єктивним іміджем фірми,що створюється перед споживачами. Типи:- горизонтальна д-я – порівняння товарів.що потребують рівну кіль-ть ресурсів для вир-ва але різні за характеристиками; - вертикальна – порівняння товарів, які упорядковані у відповідності з певними якісними параметрами.

Структура ринку - сукупність усіх елементів ринку, що формують основні напрямки його діяльності.(Вплив придумай сам!); - сукупність елементів ринку, що взаємодіючи між собою, визначають основні напрями його функціонування; сукупність окремих ринків у межах нац.ек-ки або внутр.ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними .

Наслідки монопольної влади на галузевому ринку. У першу чергу, якщо галузь стала монопольною, страждають споживачі: раніше вони купували більшу кількість товару за нижчою ціною; їх споживчий надлишок становив велику величину. Тепер їм доводиться платити дорожче за меншу кількість товару; споживчий надлишок скорочується. Величина різниці споживчих надлишків при вільній конкуренції та при монополії являє собою сукупні втрати споживачів від монополії. При цьому частина споживчого надлишку трансформується в монопольний прибуток, а інша частина являє собою чисті втрати споживачів від монополії. Освіта монополії призводить до витіснення з ринку конкурентів. Раніше виробники в галузі отримували премію за виробництво з більш низькими, ніж рівноважна величина, витратами виробництва. Тепер частина цього надлишку дістається монополії, а інша частина являє собою чисті втрати виробників від монополії. Таким чином, сукупні чисті втрати від монополії складаються із сум, які не дісталися виробникам і споживачам в результаті скорочення випуску галузі, пов'язаного з монополією. Ця величина зветься''чистих втрат'', оскільки вона не дістається нікому: ні монополії, ні державі в разі регулювання, ні споживачам, ні виробникам. Це чистий недопроизведенного продукт галузі. Х-неефективність. Лібенстін припустив, що монополія є технічно менш ефективною, ніж конкуренція, оскільки наявність бар'єрів для входу захищає фірму-монополіста від конкурентного тиску, що підриває стимули мінімізувати витрати і випускати максимальний обсяг виробництва при даних ресурсах. Так як монополіст може використовувати ресурси галузі неефективно, його витрати для виробництва кожного обсягу випуску вище відповідних витрат фірми-конкурента. Різниця між ефективним рівнем витрат в галузі та реальним рівнем витрат монополіста становить Х-неефективність виробництва. Х-ефективність. З іншого боку можлива і зворотна ситуація: витрати виробництва в умовах монополії нижче, ніж в умови конкуренції. Таке відбувається там, де монополізація галузі Поваляєв фірмі використовувати переваги економіки на масштабах виробництва, рухаючись вправо вздовж кривої знижуються середніх витрат, тобто обсяг випуску монополіста хоча і скорочується в порівнянні з випуском галузі в цілому, але залишається вище, ніж обсяг виробництва окремої фірми- конкурента. Інноваційна активність монополіста може бути вище, ніж конкурента, що також сприяє зниженню витрат галузі. У даних умовах монополії буде спостерігатися Х-ефективність, і економіка тільки виграє від монополії.