45. Регулювання ринків прир монополії.

Природна монополія - стан тов ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технол особливостей вир-ва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат вир-ва на одиницю товару в міру збільшення обсягів вир-ва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами прир монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит па цьому тов ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари)

Практичний досвід підтверджує необхідність спеціального регулювання ринків природної монополії за допомогою поєднання організайно-правових та економі­чних методів з виключно адміністративними. Мета — забезпечити отримання таких результатів, які за інших умов досягаються "природним" шляхом під дією конку­рентного механізму.

Сьогодні в Укр формуєть­ся певна сис-ма законва з питань регулювання д-ті суб'єктів прир монополій. Разом з тим, практичний досвід переконує, що вона ще не досяг­ла своєї довершеності. Правова база, що функціонує на цей момент, є нестабільною, часто суперечить політ та ек реаліям сьогодення і потребує системного та докорінного удосконалення.

Регулювання д-ті суб'єктів прир монополій у сферахздійснюється нац комісіями регулювання прир монополій.

Регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах:

-транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

-транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

-транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

-передачі та розподілу електричної енергії;

-користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфрастр-ри, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

-управління повітряним рухом;

-зв'язку загального користування;

-централізованого водопостачання та водовідведення;

-централізованого постачання теплової енергії;

-спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, що визначається КМУ.

Предметом регулювання д-ті суб'єктів прир монополій є:

-ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами прир монополій;

-доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами прир монополій;

-інші умови здійснення під-цької д-ті у випадках, передбачених закон-вом.

Головні інструменти регулювання природних монополій в Україні:

1.Цінове регулювання (але виважене): встановлення фіксованого рівня цін і граничного рівня рентабельності

2.Цінова дискримінація

3.Перехресне субсидіювання

4.Законодавство

5.Ліцензування

6.Зменшення податкового тиску

7.Роздержавлення та приватизація

46. Вертикальна інтеграція та її наслідки

Вертикальна iнтеграцiя - це посилення вертикальних стосункiв мiж покупцем (споживачем) та продавцем (постачальником) шляхом злиття або внутрiшнього розвитку. На вiдмiну вiд iнших видiв вертикальних зв'язкiв, таких як мережi та ринковi структури, вертикальна iнтеграцiя являє собою ексклюзивний тип стосункiв мiж виробником та його постачальником. Рiзнi ступенi вертикальних стосункiв можуть досягатися використанням кiлькох органiзацiйних пiдходiв на зразок прямого злиття чи викупу, постiйних контрактiв та перехресного володiння акцiями. Особливо слiд вiдмiтити, що у перехiдних економiках слабке iнституцiйне середовище та м'якi бюджетнi обмеження посилюють стимули пiдприємства до вертикальної iнтеграцiї через такi причини. По-перше, погане виконання та захист контрактiв законодавчою системою збiльшує невизначенiсть стосовно вчасностi поставок сировини та матерiалiв, а також оплати кiнцевого продукту i тому пiдвищує витрати, пов'язанi з ненадiйним торговельним партнером, якого важко покарати за збитки. По-друге, проблема нестабiльного постачання матерiалiв може бути особливо серйозною на раннiх стадiях реформування через ефект "дезорганiзацiї", коли старi виробничi зв'язки, значною мiрою, розiрванi, а вартiсть встановлення нових виробничих стосункiв є надто високою. По-третє, за умови недорозвинених фiнансових ринкiв обмеження лiквiдностi є додатковим стимулом для вертикальної iнтеграцiї. По-четверте, у перехiдних економiках великi пiдприємства (зокрема тi, в яких держава володiє значним пакетом акцiй) часто стають предметом м'яких бюджетних обмежень.

Негативнi ефекти вертикальної iнтеграцiї для економiки в цiлому, пов'язанi зi зменшенням конкуренцiї на сумiжних ринках та збiльшенням бар'єрiв на шляху входження. Зменшення конкуренцiї на сумiжних ринках виникає тодi, коли вертикальна iнтеграцiя призводить до звуження пропозицiї чи попиту для решти ринкових агентiв. Щоб подолати такi бар'єри, нове пiдприємство повинно вкласти значнi iнвестицiї для створення власної вертикально iнтегрованої структури з метою захисту вiд небажаної монопольної влади iснуючого конкурента.

Для України як для країни з перехідною економікою характерна так звана квазіінтеграція - контроль над поведінкою без контролю над власністю. Можна виділити 2 особливих типи квазіінтеграціі, властивих економіці Україні. 1й тип - давальницькі відносини. Передбачають збереження права власності постачальника проміжної продукції на кінцевий продукт за умови оплати доданої вартості його виробнику. 2й тип - використання альтернативних форм розрахунків: бартер, розрахунок готівкою, векселями різних емітентів, казначейськими зобов'язаннями та іншими фінансовими інструментами. Подібні розрахунки були покликані пом'якшити проблему неплатоспроможності підприємств, а також виникли в силу відсутності механізму банківського комерційного кредитування і вексельного обігу. Негативні моменти даної системи - дозволяє ухилятися від податків, а також накладення обмежень на підприємство у виборі каналу збуту і постачання, що знижує конкуренцію.