Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Змістовий модуль 6.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
358.91 Кб
Скачать

122. Види водних об'єктів

Усі водні об'єкти поділяються ст. 5 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року і ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року на два види, кожен із яких має відповідний правовий режим: водні об'єкти загальнодержав­ного і місцевого значення. До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

— внутрішні морські води та територіальне море;

— підземні води, що є джерелом централізованого водопостачання;

— поверхневі води, що розташовані на території більш як однієї об­ласті, а також їх притоки всіх порядків;

— водні об'єкти у межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Інші водні об'єкти належать до водних об'єктів місцевого значення. Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів міс­цевого значення, затверджений наказом Держводгоспу України від З

червня 1997 року № 41.

Поділ водних об'єктів на водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення визначає порядок управління цими об'єктами; на загальнодер­жавному чи місцевому рівні, а також можливість оренди водних об'єктів.

123. Правовий режим підземних вод

Підземні води мають особливий правовий режим; вони входять до складу водного фонду України згідно зі ст. 5 Водного кодексу України від - 6 червня 1995 року, але водночас вони є складовою частиною надр згідно з Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року. Тобто підземні води мають подвійний правовий режим. Разом із тим згідно з ч. З ст. 2 ВКУ гір­ничі відносини, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України, тобто КУН.

Слід розрізняти правовий режим прісних підземних вод і правовий режим мінеральних, термальних, промислових вод. Згідно з п. 1.5 Інструк­ції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин у редакції наказу Мінєкоресурсів, Мінфіну, ДПА, Мінпраці від 13 червня 2000 року №51/128/307/128, збір за спеціальне використання надр не справляється за видобуті прісні підземні води, позаяк у цьому випадку справляється збір за спеціальне використання водних ресурсів. Отже, при здійсненні видобутку прісних підземних вод необхідно керуватися водним законодавством для сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, а при видобуванні мінеральних, термальних, промислових вод - законодавством про надра для сплати збору за спеціальне використання надр.

Отримання дозволу на спеціальне використання підземних вод здій­снюється згідно з КУН відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року.

124. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання вод

Водний кодекс України від 6 червня 1995 року у статтях 47 і 48 ви­значає фактичні ознаки розмежування загального і спеціального ви­користання водних ресурсів. Загальне використання водних ресурсів характеризується незначним навантаженням на екосистему: забір води здійснюється без спеціальних технічних пристроїв, а забруднюючі речови­ни у водні об'єкти не скидаються. Прикладами загального використання водних ресурсів є купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій сільськогосподарських тварин тощо. До спеціаль­ного використання водних ресурсів належать забір води із застосуван­ням спеціальних технічних пристроїв і скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. На такі види використання водних ресурсів необхідно оформити відповідний дозвіл і сплатити відповідний збір.

Загальне використання водних ресурсів може здійснюватися і на вод­них об'єктах приватної власності чи наданих у користування. Відповідно до ст. 47 ВКУ, якщо власник чи користувач водного об'єкта не встановив видимих знаків обмежень, що забороняють чи обмежують загальне вико­ристання цього об'єкта, загальне використання такого об'єкта вважається дозволеним без обмежень. Якщо ж власник чи користувач водного об'єкту встановили зазначені знаки обмежень, загальне використання водних ресурсів на таких водних об'єктах обмежується волею власника.