135. Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Стаття 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року передбачає регулювання викидів забруднюючих речовин, що входять до Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1598. Найбільш поширені речовини, що входять до Переліку: окиси азоту, бензапірен, сполуки сірки, окис вуглецю, озон, свинець, формальдегід тощо. Небезпечні забруднюючі речовини, що входять до Переліку: метали, органічні аміни, леткі та стійкі органічні сполуки, хлор, бром, фтор, ціаніди, фреони, арсен тощо. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові переліки забруднюючих речовин, що підлягають регулюванню на їх території.

Регулювання викидів зазначених речовин в атмосферне повітря здійснюється шляхом встановлення нормативів ГДК, видачі дозволів на викиди цих речовин стаціонарними джерелами із затвердженими нор­мативами ГДВ. Викиди усіх інших речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не підлягають регулюванню і можуть здійснюватися без отримання дозволу.

Дозволи на викиди стаціонарними джерелами забруднюючих речо­вин, що підлягають регулюванню, видаються органами Мінприроди за погодженням з органами МОЗ не менш як на 5 років. Порядок проведення

та оплати робіт, пов'язаних із видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку під­приємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302. Відповідно до ст. 10,11 Закону «Про охорону атмосферного повітря», а також згідно із зазначеним Порядком, дозволи на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами зобов'язані отримати тільки юридичні особи і фізичні особи - підприємці. Фізичні особи, що не є підприємцями, можуть здійснювати такі викиди без отримання будь-яких дозволів.

Для отримання дозволу зацікавлена особа:

— оформлює заяву;

— готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруд­нюючих речовин, згідно з Інструкцією про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, затвердженою наказом Мінприроди України від 9 березня 2006 року № 108 (замовляє їх підготовку організації, що має реєстраційне свідоцтво Мінприроди згідно з Порядком реєстрації установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що об­ґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим наказом Мінекоресурсів України від 13 грудня 2001 року № 465);

— проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання згідно з Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 10 лютого 1995 року № 7 (замовляє її проведення організації, що має реєстраційне сві­доцтво Мінприроди згідно з Порядком реєстрації та постановки на облік організацій, що займаються інвентаризацією викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженим наказом Мінекобезпеки України від 9 вересня 1997 року № 143);

— проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;

— розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів ГДВ забруднюючих речовин і запобігання їх перевищенню; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних екологічних ситуацій; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів ГДВ та умов дозволу на викиди;

— обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173, проводить оцінку витрат, пов'язаних із реалізацією заходів щодо їх створення;

— проводить оцінку та аналіз витрат, запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря;

— готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до вимог Оргуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 5 червня 1998 року, ратифікованої Законом України від 6 липня 1999 року.

Термін дії дозволу на викиди може бути переглянутий органом Мінпри­роди у разі забрудненості атмосферного повітря у відповідній місцевості понад встановлені нормативи ГДК, а також у разі необхідності переходу підприємства на нові екологічно безпечні технології. У разі перевищення нормативів ГДК в атмосферному повітрі органи Мінприроди за пого­дженням з органами МОЗ приймають рішення про поетапне зниження нормативів ГДВ, що визначені у дозволах.