150. Правосуб'єктність тварин

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист тварин від жорстоко­го поводження» від 21 лютого 2006 року тварин визнано суб'єктами права, які мають природні права. Закон цей спрямований на захист природних прав тварин, як диких, так і свійських.

Під тваринами ст. 1 Закону «Про захист тварин від жорстокого по­водження» розуміє біологічні об'єкти, що відносяться до фауни. До фа­уни, як відомо, відносяться і найпростіші одноклітинні організми, але не відносяться бактерії і віруси. Враховуючи, що ст. З Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року до об'єктів тваринного світу від­носить також безхребетних тварин: членистоногих, молюсків, голкош­кірих тощо у всьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо) можна стверджувати, що правосуб'єктність тварин поширюється і на найпростіших, комах (у тому числі комарів, тарганів, павуків), мишей, пацюків тощо. Моментом виникнення правосуб'єктності тварин, з огляду наст. З Закону «Про тва­ринний світ», є момент відокремлення відповідного об'єкту тваринного світу від материнського організму: ікри, яєць, приплоду тощо. Інакше кажучи, у той момент, як курка відклала яєчко, воно одразу набуло прав згідно з Законом «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Тварини, однак, є особливими суб'єктами права, і зміст їх правосуб'єк­тності не є тотожним змісту правосуб'єктності людини. Поза сумнівом, правосуб'єктність тварин передбачає тільки правоздатність, але не пе­редбачає дієздатності. Отже, коли йдеться про права тварин, реалізація їх може здійснюватися тільки через відповідних людей: власників цих тварин, їх опікунів чи інших зацікавлених осіб. Крім того, тварини не можуть мати обов'язків і не можуть бути притягнуті до правової відповідальності.

Правосуб'єктність тварин можна назвати спеціальною за аналогією зі спеціальною правосуб'єктністю юридичних осіб, яка існувала до мо­менту набуття чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року. Спеціальна правосуб'єктність тварин передбачає їх можливість мати тільки такі права, які передбачені Законом «Про захист тварин від жорстокого поводження»:

— право на забезпечення належних умов життя (включаючи годування, сон, життєвий простір для пересування тощо);

— право на спілкування з собі подібними;

— право на гуманне ставлення до себе;

— право на захист від жорстокого поводження;

— право на безпеку;

— право на ветеринарну допомогу;

— право на евтаназію.

151. Правове регулювання охорони та використання рибних ресурсів

Охорона рибних ресурсів регулюється Законами України «Про тва­ринний світ» від 13 грудня 2001 року, «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 року, Загальнодержавною програмою розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, затвердженою Законом України від 19 лютого 2004 року тощо. Органом управління у цій царині є Держкомрибгосп України.

Ст. 1 Закону «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» визначає водні живі ресурси як організми, життя яких неможливе без перебування у воді. Позаяк рибні ресурси є різновидом об'єктів тва­ринного світу, на них поширюються положення Законів «Про тваринний світ» і «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року щодо охорони тварин. Разом із тим законодавство визначає особливості охорони рибних ресурсів при здійсненні рибальства.

Відповідно до ст. 25 Закону «Про тваринний світ» рибальством вважа­ється добування риби та водних безхребетних. На території України може здійснюватися промислове, любительське і спортивне рибальство.

Промислове рибальство передбачає промисел водних живих ресурсів на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів. Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 року №552: Чорне та Азовське моря, басейни річок Дніпро, Дністро, Сіверський Донець, Південний Буг, Західний Буг, Дунай, технічні водойми та озера. Згідно зі ст. З Закону «Про рибу, інші водні живі ресур­си та харчову продукцію з них», спеціальне використання водних живих ресурсів здійснюється за спеціальними дозволами у межах встановлених лімітів (квот) та за наявності позитивних ветеринарно-санітарних оцінок стану промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів загаль­нодержавного значення і показників безпеки водних живих ресурсів. Промислове рибальство здійснюється зі сплатою збору з отриманням дозволу на спеціальне використання і виділення квот вилову на підставі затверджених Мінприроди лімітів, Відповідно до п. 60 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з промисловим ви­ловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств. Ліцензійні умови провадження такої діяльності затверджені наказом Держкомпідприємництва і Мінагрополітики України від 14 листопада 2001 року № 132/336.

У порядку загального використання дозволяється любительське і спор­тивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у водних об'єктах загального користування (тобто не наданих на праві спеціального використання жодним суб'єктам) за умови дотримання встановлених правил рибальства, зокрема, норм безоплатного вилову. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюється на праві спеціального використання. Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року № 1126. Любительське рибальство визначається як лов (добування) водних живих ресурсів для особистих потреб знаряддями лову, передба­ченими правилами рибальства. Спортивне рибальство - вид любитель­ського рибальства з установленням певних вимог за умовами проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів.

Порядок встановлює, зокрема, такі обмеження при здійснені люби­тельського і спортивного рибальства:

— підводне полювання має здійснюватися без автономних дихаль­них пристроїв;

— забороняється миття у рибогосподарських водоймах чи у прибережних смугах транспортних засобів;

— забороняється лов водних живих ресурсів, занесених до Червоної книги України;

— забороняється використання вибухових і отруйних речовин, струму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного плавання), сітей, загачування, спускання води тощо.

Більш детальні вимоги визначають Правила любительського, і спор­тивного рибальства, затверджені наказом Держкомрибгоспу України від 15 лютого 1999 року № 19. Дозволяється одній особі вилов за одну добу перебування на водоймі риби: не більше 3 кг, раків - не більше 30 штук, мідій - не більше 5 кг, рапана - не більше 10 штук, креветки - не більше 1 кг. Забороняється любительський лов дельфінів, тюленів, осетрових, лосося, камбали-калкан, форелі, крабів, устриць та інших видів, занесених до Червоної книги України. Забороняється лов риби і водних безхребетних, менших за розміри, зазначені у додатку до зазначених Правил. Заборо­няється ловити бичків у Чорному морі з 1 травня по 15 червня, креветок -з 1 червня по 31 серпня, мідій - з 1 червня по 30 серпня.

Загальний порядок рибальства визначений Тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1192. Видача дозволів і розподіл квот між суб'єктами спеціального викорис­тання водних живих ресурсів здійснюється згідно з Інструкцією про по­рядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів, затвердженою наказом Мінагрополітики та Мінприроди України від 11 листопада 2005 року № 623/404. Контроль за дотриманням цих правил здійснюють органи рибоохорони Держкомрибгоспу, а також громадські інспектори рибоохорони, які діють на підставі Положення про громад­ських інспекторів рибоохорони, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 9 жовтня 2002 року № 324.