136. Дозвіл на рівні впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарних джерел на стан атмосферного повітря

Стаття 13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року визначає, що дозволи на рівні впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарних джерел на стан атмосфер­ного повітря видаються згідно з Порядком видачі дозволів на експлуата­цію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних чинників на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 432.

До фізичних чинників, згідно зі ст. 54 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, на­лежать, зокрема: шум (включаючи ультразвук та інфразвук), вібрація, теплове забруднення, сморід, електромагнітні та інші шкідливі випромі­нювання. До біологічних чинників, згідно зі ст. 53 зазначеного Закону, належать, зокрема: вплив мікроорганізмів, грибків, біологічно активних речовин, предметів біотехнології, виділення тварин чи рослин.

Необхідно звернути увагу на те, що Закон «Про охорону атмосферного повітря» не передбачає обов'язку суб'єктів господарювання отримувати дозволи на вплив фізичних чи біологічних чинників стаціонарних дже­рел на стан атмосферного повітря: це їхнє право, а не обов'язок. Вони лише зобов'язані вживати необхідних заходів для запобігання та недо­пущення перевищення встановлених нормативів ГДР впливу фізичних та біологічних чинників на стан атмосферного повітря (частина третя ст. 13 Закону).

Якщо ж суб'єкти господарювання з власної ініціативи забажають отри­мати такий дозвіл, то він видається місцевими органами Мінприроди за погодженням з органами Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ терміном не менш, як на 5 років.

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання:

— оформлює заявку;

— розробляє нормативи ГДР впливу фізичних та біологічних чинни­ків, які затверджуються територіальним органом Мінприроди;

— розробляє план заходів щодо здійснення контролю за дотриман­ням встановлених нормативів ГДР впливу та/або умов дозволу;

— готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до вимог Оргуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 5 червня 1998 року, ратифікованої Законом України від 6 липня 1999 року.

Тема 27: правова охорона клімату

137. Поняття клімату як природного ресурсу

Кліматична програма України, затверджена постановою Кабінету Мі­ністрів України від 28 червня 1997 року № 650, проголосила клімат одним із основних природних ресурсів. Клімат - це багаторічний режим погоди на певній території. Погода ж- це стан атмосфери, що характеризується певними метеорологічними ознаками: температура, вологість, атмос­ферний тиск, кількість опадів, напрями і сила вітрів тощо. У цілому по Україні помірний клімат, а на південному березі Криму - субтропічний.

Клімат необхідно відрізняти від атмосферного повітря: повітря є ма­теріальним об'єктом, речовиною, яка займає повітряний простір, а клімат є станом атмосферного повітря, він не може займати повітряний простір, а відтак - бути об'єктом права власності: ні приватної, ні державної.