115. Правове регулювання укладення угод про розподіл продукції

Укладення угод про розподіл продукції регулюється Законом України «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 року.

Згідно зі ст. 4 Закону відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона - Україна, доручає іншій стороні - інвестору на визначений тер­мін проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних із угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик із подальшою компенсацією витрат і отриманням плати (ви­нагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Від України угоду укладає Кабінет Міністрів України або орган місце­вого самоврядування. Державна реєстрація угоди про розподіл продукції здійснюється Міжвідомчою комісією з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції згідно з Порядком реєстрації проектів уго­ди про розподіл продукції та державної реєстрації угоди про розподіл продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1756.

Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надава­тися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року №308.

116. Правове становище гірничого підприємства

Правове становище гірничого підприємства визначається Гірничим законом України від 6 жовтня 1999 року. Згідно зі ст. 1 Гірничого закону, гірниче підприємство — цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Розділ III Гірничого закону визначає порядок будівництва гірничих підприємств. Гірничі підприємства будуються на підставі спеціальних проектів, що пройшли екологічну та інші види експертиз. Проекти гірничих підприємств є актами локального регулювання, які визначають вимоги до організації діяльності гірничого підприємства.

Ст. 24 Гірничого закону визначає, що гірниче підприємство при про­веденні гірничих робіт повинно мати:

— спеціальний дозвіл на користування надрами;

— акт про надання гірничого відводу;

— технічний проект, погоджений і затверджений у встановленому порядку;

— геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну до­кументацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Закон визначає вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки гірничого підприємства. Припинення діяльності гірничого підприємства здійснюється шляхом його ліквідації, реорганізації або консервації (при­пинення використання із приведенням обладнання в екологічно безпеч­ний стан). Ліквідація або консервація гірничих підприємств здійснюється за спеціальним проектом.

117. Правове регулювання видобутку коштовностей

Особливості видобування коштовностей в Україні регулюються За­коном України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року.

Коштовними металами, згідно зі ст. 1 зазначеного Закону, визнаються золото, срібло, платина і метали платинової групи. Закон визначає також перелік мінералів, що належать до коштовного каміння, коштовного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння.

Ст. 4 зазначеного Закону, а також п. 6 ст. 9 Закону України «Про ліцен­зування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року передбачають ліцензування господарської діяльності щодо видобутку коштовностей. Отже, для видобування коштовностей потрібно отрима­ти ліцензію Державної геологічної служби Мінприроди, але не потрібно отримувати спеціального дозволу на користування надрами згідно зі ст. 16 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння затверджені наказом Держпідприємництва і Держпромполітики України від 26 квітня 2001 року № 68/178.

Діяльність щодо видобутку коштовностей здійснюється на підставі техніко-економічного обґрунтування та проекта здійснення видо­бутку, який повинен передбачати повноту вилучення та комплексний раціональний видобуток корисних компонентів. На підставі проекту здій­снення видобутку гірниче підприємство має розробити технологічний регламент видобутку, який затверджується наказом його керівника. Технологічний регламент повинен містити вимоги до рівня технології, комплексу технологічного обладнання, умов ефективної та безпечної його експлуатації, якості вихідної продукції, кваліфікації персоналу, техніки безпеки та охорони довкілля. Крім технологічного регламенту, гірниче підприємство повинно розробити:

— схеми руху коштовностей на виробничих дільницях та місцях зберігання;

— технічно та економічно обґрунтовані норми вилучення;

— норми втрат коштовностей при Здійсненні робіт.

Закон передбачає ведення обліку видобутих коштовностей згідно з Інструкцією про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженою наказом Мінфіну України від 6 квітня 1998 року № 84.

Видобуті з надр коштовності є власністю суб'єктів видобування, якщо інше не встановлено договором. Гірничі підприємства, що здійснюють видобуток коштовностей, зобов'язані забезпечити їх належну охорону. Частина третя ст. 4 Закону «Про державне регулювання видобутку, ви­робництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» передбачає, що видобуті коштовні метали та інші продукти збагачення передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, які мають ліцензію на виробництво коштовних металів.

Ст. 6 зазначеного Закону для забезпечення перспективних потреб держави у коштовностях передбачає формування державного резерва розвіданих родовищ коштовних металів і коштовного каміння, який є складовою частиною державного фонду надр України і містить дані про розвідані родовища коштовностей. До нього включаються всі попередньо оцінені родовища коштовностей. Державний резерв формується Мінприроди.

Державний контроль за якістю коштовних металів здійснює Мінфін України, а за якістю коштовного каміння-Державний гемологічний центр Мінфіну України.