Розділ 2. Основні теоретичні та практичні заходи психодіагностичної практики

1. Психодіагностична робота в процесі практики соціометрія д.Морено та метод соціометрії

Термін соціометрія походить з лат. «socius” (друг, товариш) і “metrium” (вимірювання) – тобто це метричне вимірювання емоційно-психологічних зв’язків між людьми. Техніка соціометричних вимірювань була розроблена американським психіатром і психологом Дж.Морено у 1930-1940-х рр. і була опублікована у його головній праці «Соціометрія, експериментальний метод і наука про суспільство. Підхід до нової політичної орієнтації» (1951). Під терміном «соціометрія» Дж.Морено розумів як теорію малих груп (яка на сьогоднішній день втратила своє значення), так і методику вимірювання внутрішньогрупових стосунків (симпатії та антипатій членів групи).

Мета соціометричних вимірювань:

– діагностика емоційних зв’язків (взаємних симпатій) між членами групи;

• вивчення психологічної атмосфери в групі;

• вивчення рівня згуртованості групи;

• дослідження «соціометричних позицій», тобто авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії;

• виявлення групової структури (підгруп).

Процедура соціометричного дослідження складається з декількох етапів:

1. складання соціометричної анкети;

2. проведення анкетування в групі;

3. обробка первинних результатів і побудова соціоматриці (спеціальної таблиці);

4. вирахування соціометричних індексів;

5. побудова соціограми – графічної «карти-схеми» внутрішньогрупових стосунків.

Складання анкети та опитування. Проведення соціометричного дослідження починається з підготовки анкети для членів групи, яка дозволить виявити їх симпатії та антипатії. Питання (завдання) у даній анкеті називаються критеріями вибору. Від успішності формулювання цих критеріїв залежить валідність отриманих результатів.

Всі критерії умовно можна поділити на сильні (загальні) і слабкі (специфічні). Сильні критерії виявляють глибокі і відносно стійкі людські стосунки, у той час як специфічні критерії – ситуативні. Міра сили критерію вибору обумовлюється мірою важливості для людини діяльності, для якої здійснюється вибір партнера. Наприклад, для учня запитання «З ким ти хочеш сидіти за однією партою?» є важливішим за питання «З ким ти сьогодні хотів би піти в кіно?».

За змістом критерії поділяються на формальні та неформальні; за оцінкою – на позитивні та негативні. Формальні виявляють особливості міжособистісних стосунків, які формуються під впливом навчальних або ділових контактів, орієнтації на завдання групи. Наприклад, «З ким би ти хотів навчатися в одному класі?» – позитивний критерій, який демонструє перевагу у виборі партнера. «З ким би ти не хотів навчатися в одному класі?» – негативний критерій, який показує негативне ставлення досліджуваного до інших членів групи. Неформальні виявляють особливості міжособистісних стосунків, які формуються під впливом емоційних контактів, що не пов’язані з діловими стосунками і містять заряд симпатій та антипатій. Наприклад:«З ким би ти хотів товаришувати?». Для соціометрії важливим є те, що неформальні стосунки позначаються на ділових і впливають на згуртованість групи.

Приклади питань:

1. Для дошкільників:

«Діти! Уявіть, що кожен з вас є капітаном космічного корабля, який летить на іншу планету. Для цього з ваших товаришів вам треба набрати команду. Кого б ви обрали до своєї команди? Кого б ви не стали обирати?».

2. Для молодших школярів:

«Діти! В наступній чверті вчитель хоче посадити вас за парти, враховуючи ваші бажання. Щоб дізнатися про них, напишіть спочатку прізвище того, з ким ви хочете сидіти в першу чергу; потім – прізвище того, з ким би ви хотіли сидіти, якщо з першим не вийде; потім – прізвище того, з ким би ви хотіли сидіти, якщо не вдасться посадити вас ні з першим, ні з другим учнем».

3. Для учнів старших класів (підлітків):

“Уяви, що в тебе сьогодні день народження. Напиши, кого зі своїх однокласників ти б запросив (-ла) на своє свято і кого б ти з тих чи інших причин не запросив” (на вивчення неформальних стосунків – сильний критерій для даного віку).

“Уяви, що тобі доручили розв’язати складне навчальне завдання. Для цього тобі потрібна команда радників. Кого зі своїх однокласників ти б включив до цієї команди, а кого б ніколи не запросив” – (на вивчення формальних стосунків – слабкий критерій для даного віку).

Соціометрична процедура може мати непараметричний і параметричний характер. У першому випадку досліджуваний може зробити необмежену кількість виборів (від 1 до n-1). У другому випадку дослідник обмежує число виборів залежно від кількості осіб в групі. Нижче наведені величини обмежень соціометричних виборів у залежності від чисельності групи:

Кількість членів групи	Обмеження вибору
5-7	1
8-11	2
12-16	3
17-21	4
22-26	5
27-31	6
32-36	7

У більшості випадків при проведенні соціометричних досліджень у навчальних групах (шкільний клас, студентська академічна група тощо) кількість виборів обмежують п’ятьма.