Індивідуальні індекси:

Щодо отримання показника соціального статусу члена групи, існує 3 формули. Вони дозволяють вираховувати 3 типи соціального статусу: загальний соціометричний, позитивний та негативний. Максимальний показник статусу дорівнює 1 (чим ближче до 1, тим вищий соціальний статус має член групи). Проте, визначаючи соціальний статус людини, слід порівнювати отриманий індекс не лише з максимальним значенням (1), але й з індексами інших членів групи.

Індекс загального соціального статусу (ІЗСС) вираховується за формулою:

∑ отр. «+ / –»

ІЗСС = --------------------

n - 1

де ∑ отр. «+ / –» - кількість всіх (позитивних і негативних) виборів, отриманих членом групи, а n – кількість членів групи

Для прикладу вирахуємо ІЗСС для трьох членів групи – А.Алексєєва, Ж.Волкової та С.Петрова:

4 + 2

ІЗСС Алексєєва = --------- = 0,67.

9

3 + 0

ІЗСС Волкової = --------- = 0,33.

9

0 + 5

ІЗСС Петрова = --------- = 0,56.

9

Тут прослідковується цікава ситуація – індекс С.Петрова, який є очевидним аутсайдером групи (5 негативних виборів – див. соціоматрицю), є вищим, ніж у Ж.Волкової (3 позитивних вибори). Отже, показник ІЗСС відображає загальне емоційне ставлення групи до конкретного її члена (наскільки він є значущим в позитивному або негативному аспекті, наскільки сильні емоції викликає його особистість). Таким чином, ІЗСС не відображає соціальний статус людини в його вузькому значенні – для цього вираховуються показники позитивного (ІПСС) та негативного (ІНСС) соціального статусів.

∑ отр. «+»

ІПСС = ----------------

n - 1

де ∑ отр. «+» - кількість позитивних виборів, отриманих членом групи

n – кількість членів групи

∑ отр. «–»

ІНСС = ----------------

n - 1

де ∑ отр. «–» - кількість негативних виборів, отриманих членом групи

n – кількість членів групи

Вирахуємо позитивний та негативний статуси вищезгаданих членів групи (А.Алексєєва, Ж.Волкової та С.Петрова):

4

ІПСС Алексєєва = --------- = 0,44.

9

2

ІНСС Алексєєва = --------- = 0,22.

9

3

ІПСС Волкової = --------- = 0,33.

9

0

ІНСС Волкової = --------- = 0,00.

9

0

ІПСС Петрова = --------- = 0,00.

9

5

ІНСС Петрова = --------- = 0,56.

9

Вираховують як індекс загальної експансивності (ЗІІЕ), так і індекси позитивної (ІПІЕ) та негативної (ІНІЕ) експансивності члена групи. Для цього застосовують наступні формули:

∑ зробл. «+ / –»

ЗІІЕ = -----------------------

n - 1

де ∑ зробл. «+ / –» - кількість всіх (позитивних і негативних) виборів, зроблених членом групи, а n – кількість членів групи

∑ зробл. «+»

ІПІЕ = -------------------

n - 1

де ∑ зробл. «+» - кількість позитивних виборів, зроблених членом групи

n – кількість членів групи

∑ зробл. «–»

ІНІЕ = -----------------------

n - 1

де ∑ зробл. « –» - кількість негативних виборів, зроблених членом групи

n – кількість членів групи

Так, загальний індекс індивідуальної експансивності К.Котенко складає:

2 + 2

ЗІІЕ Котенко = ---------- = 0,44.

9

3-й етап обробки даних – побудова соціограми. Соціограма – графічна «карта-схема» внутрішньогрупових стосунків.

Умовні позначення:

- позитивний вибір

- негативний вибір

- взаємний позитивний вибір

- взаємний негативний вибір

- член групи чоловічої статі

- член групи жіночої статі

Рис. 1. Соціограма досліджуваної групи

4-й етап обробки даних – складання соціально-психологічної характеристики групи та (при необхідності) рекомендації.

Приклад соціально-психологічної характеристики групи:

Досліджувана група (клас, команда тощо) складається з 10 осіб, серед них 5 юнаків та 5 дівчат. Результати соціометричного дослідження показали, що група має відносно низький рівень згуртованості (індекс групової згуртованості за стандартною формулою = 11%; за показником згуртованості згідно з А.Реаном – 16%). У групі відсутня особа із загальновизнаним лідерським статусом. Показник групової експансивності є вищим за середній (3,2). При цьому, показник позитивної експансивності (1,9) дещо перевищує індекс негативної експансивності (1,3). Останнє, з одного боку, є свідченням позитивних тенденцій у внутрішньогрупових стосунках (спрямованість на розвиток міжособистісних стосунків перевищує спрямованість на конфліктну взаємодію).

З іншого боку, занепокоєння викликають особливості існуючої групової структури. Її основу складають два угруповання, сформованих за статевою ознакою. До першої підгрупи входять 3 юнаки (А.Алексєєв, О.Борисенко та В.Жаров) та 1 дівчина (О.Артеменко). Неформальним лідером угруповання є А.Алексєєв (загальний соціальний статус = 0,67, позитивний статус = 0,44, негативний статус = 0,22, індекс індивідуальної експансивності = 0,44).

Другу підгрупу утворюють 3 дівчат (Ж.Волкова, К.Котенко та Л.Носенко). Неформальний лідер тут К.Котенко (загальний соціальний статус = 0,55, позитивний статус = 0,44, негативний статус = 0,11, індекс індивідуальної експансивності = 0,44).

Слід відзначити, що між членами цих двох угруповань відсутні позитивні вибори, а їх лідерів пов’язує взаємна антипатія.

Крім того, у групі є 3 члени, які не входять до цих угруповань: І.Дяченко, Д.Кущ та С.Петров. Якщо перші дві особи мають відносно невисокий соціальний статус, то С.Петров є явним аутсайдером групи (індекс позитивного статусу = 0, негативного статусу = 0,56).

Враховуючи вищезазначені особливості досліджуваної групи, вважаємо за доцільне надати наступні рекомендації:

1. Провести дослідження (із використанням методів бесіди, анкетування, тестування – методики Кеттелла (або ІТО Л.Собчик, ПДО А.Лічко), Лірі, «Ціннісні орієнтації» Рокіча тощо), спрямовані на виявлення: а) причин низького соціального статусу С.Петрова (його індивідуально-типологічні особливості та ін.); б) причин взаємної антипатії лідерів двох угруповань (А.Алексєєва та К.Котенко); в) індивідуально- та соціально-психологічних особливостей всіх членів групи (з метою з’ясування рівня їх міжособистісної сумісності); г) потенційних сфер спільної діяльності членів двох угруповань.

2. Провести консультативну та (при необхідності) психокорекційну роботу з С.Петровим. За умови невдалого результату розглянути питання про переведення С.Петрова до іншої групи.

3. Провести одночасно з А.Алексєєвим та К.Котенко бесіду щодо можливості їх особистої співпраці та проведення спільних групових заходів для об’єднання групи. За наявності небажання співпрацювати розглянути питання про переведення одного чи обох осіб до іншої групи.

4. Організувати заходи із залученням всієї групи.

5. За необхідності провести в групі соціально-психологічний тренінг на розвиток комунікативних навичок.

Література:

1. Волков И. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. – Л.,1970.

2. Рабочая книга социолога / Ред. Г.В.Осипов. – М.,1976.

3. Реан А., Коломенский Я. Социальная педагогическая психология. – СПб.,1999.

Референтометрія

Призначення тесту. Референтометрія – методика, що дозволяє з'ясувати ступінь значущості кожного члена групи для його товаришів, виявити, з одного боку, тих, на чию думку в даній спільноті орієнтована більшість її членів, а з іншого – тих, чия позиція з того чи іншого питання байдужа решті групи. Тобто, референтна група – це коло значущих оточуючих, чия думка є визначальною для особи і з якими вона, і в прямому контакті, і в думках співвідносить свої оцінки, дії і вчинки. Визначення референтного кола є дуже важливим у плані збору інформації про відносини, що є значущими для людини.

Таким чином, референтометрична методика так само, як і соціометрія, спрямована на аналіз специфічних міжособових переваг. У той же час сфера міжособових відносин, характер яких виявляється за допомогою референтометричної процедури, якісно відрізняється від тієї, яка є предметом аналізу соціометричної методики. Так, якщо, використовуючи останню, ми досліджуємо систему відносин типу "симпатія — антипатія", то сукупність референтометричних виборів по групі дозволяє нам аналізувати значно більш глибинну сферу міжособових відносин, опосередкованих метою, завданнями і змістом групової діяльності, міжіндивідуального спілкування, тобто ціннісними чинниками.

Характер процедури і її змістовна спрямованість визначаються завданням дослідження. Наведемо один з прикладів застосування референтометрії – визначення референтного кола респондента.

Опитуваним пропонуються питання-ситуації (1-А) та список людей, які їх оточують (1-Б).