4.3. Дефіцит та профіцит бюджету

Державний бюджет являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік. За матеріальним змістом він є кошторисом (розписом) доходів та видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону.

Природно, що бюджету якостей плану надають такі економічні форми, як доходи й видатки. Саме вони виражають етапність створення й перерозподілу вартості суспільного продукту, можливість і фактичний рівень виконання державою покладених на неї функцій. Доходи є фінансовою базою діяльності держави, а видатки – задоволенню загальнодержавних потреб. Тому співвідносність бюджетних видатків і доходів виступає досить важливим параметром бюджету, який має три стани:

• збалансований бюджет

• дефіцитний бюджет

• профіцитний бюджет

Якщо бюджет збалансований, його видатки дорівнюють доходам. Дефіцитний бюджет характеризується перевищенням бюджетних видатків над доходами. Бюджетний дефіцит не є виключним явищем. У сучасному світі не віднайти жодної держави, яка б не стикалися з проблемою дефіциту бюджету в певні періоди свого розвитку. У борг жили і продовжують жити економічно розвинені держави. Важливим є не обсяг, а якість дефіциту. Існує кілька видів бюджетного дефіциту (рис. 4.7).

За формою прояву		Відкритий (офіційно визнаний)
		прихований (завищення доходів та включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту)
За причинами виникнення		вимушений (обмеженість фінансових ресурсів країни)
		Свідомий (цілеспрямоване зменшення податкового тиску і збільшення державних витрат)
За напрямками фінансування		активний (спрямування коштів на інвестування економіки)
		пасивний (покриття поточних видатків)

Рис. 4.7. Види бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит як фінансове явище викликано такими причинами:

• необхідністю здійснення великих державних вкладень;

• виникненням надзвичайних обставин;

• неспроможністю уряду контролювати фінансову ситуацію в країні;

• непослідовністю ринкового реформування;

• домінуванням політики патерналізму;

• неефективним функціонуванням державного сектору;

• завищенням обсягу дотацій для підтримки деяких галузей економіки і підприємств;

• стимулюючою податковою політикою.

Прийняття Державного бюджету України на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється в разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Джерелами фінансування дефіцитного бюджету є державні внутрішні та зовнішні запозичення (рис. 4.8).

Джерела фінансування дефіциту бюджету

внутрішні

зовнішні

кредити Національного банку України; випуск державних цінних паперів; отримання позик від позабюджетних державних фондів; отримання позик від бюджетів інших рівнів; підвищення частки позик у небанківському секторі.

кредити міжнародних фінансових організацій; кредити урядів іноземних держав; кредити зарубіжних комерційних банків і фірм.

Рис. 4.8. Види джерел фінансування дефіциту бюджету

Бюджет не обов’язково має балансуватися щорічно. Достатньо, щоб він був збалансований на економічний цикл. Бюджетний дефіцит не повинен перевищувати максимально допустимий за світовим досвідом розмір - 2-3 % від ВВП.

Якщо бюджет профіцитний доходи перевищують видатки. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.