3. Господарська система України після проголошення незалежності і становлення економічних функцій держави

Після проголошення незалежності Україна поставила завдання побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки за реформаторсько-інверсійним типом. В країні набрав стійкого характеру процес становлення її державних інститутів, формування їх основних функцій.

Але реалізація економічної функції має в Україні свої особливості:

• домінує негативне ставлення до приватної власності;

• покладається велика надія на державу і державний сектор;

• існує ілюзія щодо побудови саморегульованої господарської системи;

• має місце руйнування соціально-економічного потенціалу, що дістався у спадщину від колишнього СРСР;

• склалася визначальна думка щодо плинності реформаційних заходів;

• реанімуються сили, які прагнуть повернути країну до системи з низькою соціальною результативністю.

Тому для країни особливе значення в запровадженні адекватних економічних функцій мають:

• структурна перебудова економіки;

• завершення формування національної фінансової, грошово-кредитної, банківської, бюджетної, митної, валютної, податкової систем;

• створення національного законодавства;

• формування національної моделі державного сектора економіки, ринку та ринкової інфраструктури;

• подолання монополізму і розвиток конкуренції;

• забезпечення ефективної зайнятості і господарювання;

• покладення державою на себе основного тягаря по наданню суспільних послуг;

• трансформація усіх суспільних відносин;

• запровадження гарантованих соціальних стандартів життя;

• запровадження соціального бюджету;

• забезпечення територіального верховенства в економічній і фінансовій системах;

• захист інтересів національної економіки;

• інтеграціоналізація господарських зв’язків.

Україна має можливість сформувати таку економічну систему змішаного типу з активним державним регулюванням економіки, яка повною мірою враховувала б історичні реалії і сучасний світовий досвід.

3. Засоби державного регулювання економіки

Державне регулювання здійснюється за допомогою адміністративних і економічних засобів.

До адміністративних належать: заборона певних видів діяльності, видача дозволів на ведення деяких видів економічної діяльності, ввіз та вивіз товарів та застосування мір покарання за порушення суб'єктами господарювання встановлених норм і правил.

Основою економічних засобів вважаються грошово-кредитна і бюджетно-фінансова політика.

Щодо грошово-кредитного регулювання, то його зміст полягає у формуванні механізмів грошового обігу і кредиту в напрямку сприяння останніми економічному зростанню, стримуванні інфляції, забезпеченню зайнятості і вирівнюванню платіжного балансу.

Бюджетно-фінансова політика зводиться до цілеспрямованої діяльності держави по використанню фінансового потенціалу для реалізації соціальних цілей розвитку. Вона залежить від стратегії економічного розвитку і передбачає перерозподіл національного багатства через бюджет, більший чи менший рівень централізації фінансових ресурсів в самій бюджетній системі і т.д.

У сучасних соціально орієнтованих економіках державне регулювання здійснюється переважно на основі економічних засобів, суттєву питому вагу в яких займають державні фінанси.