1.6. Питання для поточного контролю і самоперевірки засвоєння розділу 1

1. Що включає за змістом поняття “держава”?

2. Назвіть основні функції держави.

3. Яка з функцій визначає економічну роль держави?

4. Через які функції реалізується економічна роль держави?

5. Чи різниться роль держави в економіці залежно від виду економічної системи?

6. У чому полягає зміст регулюючої функції держави?

7. У чому полягає зміст перерозподільної функції держави?

8. Розтлумачте зміст соціальної функції держави.

9. Охарактеризуйте контрольну функцію держави.

10. Чи можна називати економіку окремої країни системою?

11. Які елементи відображають взаємозалежність між видами діяльності в економіці країни?

12. На що спрямовується функціонування економічної системи?

13. Як різняться економічні системи за способом організації господарської діяльності?

14. Розкрийте зміст традиційної економіки.

15. Назвіть характерні ознаки планової економіки.

16. Чи існують підвиди планової економіки?

17. Що є основою ринкової економіки?

18. Чи є характеристикою економічної системи міра втручання держави в економіку?

19. Розкладіть комплексну соціально-економічну функцію держави на агреговані складові.

20. Охарактеризуйте механізм і міру втручання держави в економіку в центрально-керованій економіці

21. Охарактеризуйте механізм і міру втручання держави в економіку в ринковій економіці.

22. Наведіть схему міри втручання держави в економіку в різних системах господарювання.

23. Чи еволюціонують економічні системи?

24. Чи існує поняття “змішаної економіки” і в чому його зміст?

25. У чому полягає зміст “перехідної економіки”?

26. У чому полягає сутність відносної присутності держави у змішаній економіці?

27. Як формується природно-еволюційна економіка?

28. Як формується реформаторсько-еволюційна перехідна економіка?

29. Як називається тип економіки переходу від адміністративно-командної системи до ринкової?

30. Чи існує і які ознаки має соціально-орієнтована ринкова економіка?

31. Назвіть особливості реалізації економічної функції держави в національній економіці.

32. Яку економічну систему має можливість сформувати Україна в результаті здійснюваних трансформаційних заходів?

33. Назвіть основні заходи державного регулювання економіки.

34. Що становить зміст адміністративних засобів державного регулювання економіки?

35. Що є основою економічних заходів регулювання економіки?

Розділ 2

ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ УКРАЇНИ

2.1. Сутність понять “фінанси” та “фінансова система”.

2. Сутність і функції державних фінансів.

3. Склад і структура державних фінансів.

4. Правові і організаційні засади державних фінансів.

5. Фінансова політика держави.

2.1. Сутність понять “фінанси” та “фінансова система”

Фінанси як історична категорія виникли в процесі розвитку держави і її потреб у ресурсах. Як соціально-економічна категорія фінанси відображають економічні відносини, за допомогою яких у грошовій формі здійснюються процеси розподілу національного доходу шляхом формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів.

Фінанси являють собою економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей. Проте вони не тотожні використанню грошей у всіх функціях.

Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за виконуваними функціями. Гроші є загальним еквівалентом, або товаром, у якому відтворюється вартість усіх інших товарів. На відміну від грошей, фінанси виступають економічним інструментом розподілу і перерозподілу ВВП, засобом контролю за створенням і використанням фондів грошових коштів.

Оскільки в умовах товарно-грошових відносин розподіл створеного суспільного продукту у натурально-речовій формі неможливий, то задоволення потреб відтворення здійснюється за допомогою грошей шляхом їх акумуляції у відповідних сферах та ланках господарського організму, а саме: у державі, бюджетній системі, позабюджетних фондах, на підприємствах, в органах страхування, у населення і т.д. Завдяки цьому і формуються підвалини різнопланових економіко-грошових відносин, сутність яких розкрита на рис. 2.1.

Відтворені економіко-грошові відносини можливо детермінувати на сфери централізованих і децентралізованих фінансів, приватних і державних фінансів, а також фінансів підприємств, населення, держави і неофіційної економіки. Сукупність різних сфер фінансових відносин утворює фінансову систему (див. рис. 2.2). Складові частини фінансової системи тісно взаємопов’язані між собою і взаємообумовлюють одна одну. Фінансовий стан кожної сфери і їх складових, з одного боку, залежить, а з іншого впливає на потенціал інших.

Загальнодержавні фінанси забезпечують потреби розширеного відтворення на макрорівні. Фінанси господарюючих суб’єктів спрямовуються на забезпечення відтворювального процесу грошовими коштами на мікрорівні. Фінанси домогосподарств або населення слугують основою споживання створеного продукту, відтворення особистісного трудового потенціалу і інвестиційних спроможностей населення на ринку товарів і послуг.

У забезпеченні достатніх темпів розвитку галузей господарського комплексу, перерозподілі фінансових ресурсів між галузями економіки і регіонами країни, формами власності, окремими групами і прошарками населення провідна роль належить державним, тобто централізованим фінансам. Загальнодержавні фінанси органічно поєднані з фінансами підприємств і домогосподарств. Процес розширеного відтворення здійснюється не лише за рахунок власних коштів суб’єктів економіки, але й із залученням загальнодержавного фонду грошових коштів у формі бюджетних асигнувань, кредитів, субсидій, субвенцій і т.д.

За своїм матеріальним змістом фінанси як цільові фонди грошових коштів являють собою фінансові ресурси країни. Самі по собі фінансові ресурси не визначають сутності фінансів, оскільки не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Тому фінанси і фінансові ресурси не є тотожними поняттями. Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає у відтворенні джерел надходження фінансових ресурсів та секторів і сегментів їх використання.

Фінанси сприяють досягненню загальних цілей економічного і соціального розвитку, тому потребують своєї оптимальної організації.

Будь-яка країна рано чи пізно стикається з проблемою нелегального господарювання. Фахівці визначають цю сферу фінансів різними термінами: “shadow economy” (тіньова економіка), hidden economy (прихована економіка), black economy (чорна економіка), informal economy (неофіційна економіка), parallel economy (паралельна економіка), underground economy ( підпільна економіка), irregular economy (неупорядкована економіка), subterranean economy (таємна економіка), secondary economy (вторинна економіка) і т. і.

				Фінанси
			економічні, грошові відносини
	м іж підприємствами					придбання товарно-матеріальних цінностей реалізація продукції (товарів, послуг)
	м іж державою і вищестоящими організаціями					створення централізованих фондів грошових коштів розподіл грошових коштів
	м іж державою і підприємствами					сплата податків в бюджетну систему фінансування видатків
	м іж державою і громадянами					внесення податків і обов’язкових платежів внесення добровільних платежів
	м іж підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами					внесення платежів отримання ресурсів
	м іж ланками бюджетної системи					між бюджетні трансферти, дотації, субвенції
	м іж органами страхування, підприємствами і населенням					сплата страхових внесків відшкодування втрат
	в середині підприємств					кругообіг фондів підприємства

Рис. 2.1. Економічні відносини, що відтворюють сутність фінансів

Існує взаємозв'язок між розвитком легальної і нелегальної економіки. В країнах, де швидко зростає офіційна економіка, спостерігається помірне зростання неофіційних форм господарювання і навіть скорочення. Нелегальна економіка у ВВП США коливається в межах 8 – 12%, у Канаді і Франції – 5 – 8%, у Норвегії і Швеції – 6 –17 %. Інтерес до роботи в легальній економіці послаблюють високі податки. За результатами досліджень, до 40% населення високорозвинених країн свідомо чи не свідомо пов'язані з тіньовою економікою як продавці або покупці. Щодо розвитку тіньової економіки в Україні існують суперечливі погляди, за якими офіційні установи і окремі фахівці визначають її обсяги у 60 – 100 % від легальної сфери.

Рис. 2.2 Фінансова система соціально-орієнтованої ринкової економіки