12.5. Розгляд звіту про виконання закону про Державний бюджет України

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України.

Верховна Рада України розглядає звіт про виконання закону про Державний бюджет України у двотижневий термін з дня отримання висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України. Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України про виконання закону про Державний бюджет України представляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може заслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодо використання ними бюджетних коштів. З доповіддю про виконання закону про Державний бюджет України виступають Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету та Голова Рахункової палати. За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

12.6. Питання для поточного контролю і самоперевірки засвоєння розділу 12

1. Які види звітності складаються щодо виконання Державного бюджету України?

2. Хто встановлює форми звітності про виконання закону про Державний бюджет України?

3. На який орган покладено зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України?

4. Який порядок подання місячної звітності про виконання Державного бюджету України?

5. Яким є порядок подання квартальної звітності про виконання Державного бюджету України?

6. Яким є порядок подання річного звіту про виконання Державного бюджету України?

7. Які складові включають річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України?

8. Охарактеризуйте порядок розгляду звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

2. Термінологічний словник

А

Авізо (Avise) – повідомлення про видачу однією особою або установою іншій переказного квитка чи наказу, тобто документа, за яким ця інша особа повинна сплатити встановлену суму в зазначений в авізо строк.

Автаркія – політика економічного відособлення, що проводиться країною, регіоном.

Автономність бюджету – незалежність відповідних органів влади й управління в процесі формування та виконання бюджету даного рівня від органів влади й управління вищого рівня. Грунтується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розподілом доходів і видатків між бюджетами.

Авторизація – отримання дозволу від банку – емітента банківської платіжної картки (БПК) на здійснення операцій з використанням БПК.

Адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.

Адміністрація Президента України – постійно діючий орган, що утворюється Президентом України відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як Глави держави.

Активи – ресурси, що контролюються установою як результат минулих подій, які в майбутньому дадуть економічну вигоду, яка приведе до притоку коштів для установи.

Акцепт тендерної пропозиції – прийняття замовником тендерної пропозиції та надання згоди на її оплату. Тендерна пропозиція вважається акцептованою, якщо замовником в установлений у тендерних документах строк не надано письмової відмови виконавцю в акцепті тендерної пропозиції після визначення його переможцем торгів.

Акцизний збір – непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів та сплачується покупцем.

Алокаційна функція держави – дії держави, спрямовані на забезпечення випуску невигідних суспільних благ, товарів і послуг.

Альтернативна тендерна пропозиція – пропозиція, яка може бути надана виконавцем замовнику додатково у складі тендерної пропозиції, якщо це передбачено процедурою закупівлі, і відрізняється від пропозиції, розробленої відповідно до умов, передбачених тендерною документацією.

Ануїтет – (щорічний платіж) – один із видів державної позики, за якою щорічно сплачуються відсотки і погашається частина боргу.

Апарат органів виконавчої влади – організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, призначених для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.

Ареал – область (територія), у межах якої спостерігаються явища, не властиві іншим поруч розташованим регіонам.

Аудит – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська перевірка – система засобів перевірки документів інформаційної системи, облікових записів, статистичних матеріалів, а також контроль за достовірністю виконання необхідних процедур.

Б

Баланс – кількісне співвідношення, що складається з двох частин, які повинні дорівнювати одна одній.

Баланс виконання бюджету – форма бюджетної звітності, яка характе­ризує стан виконання бюджету на відповідну дату. Баланс складається на основі поточ­ного обліку виконання бюджету. Баланс складається у фінансових органах на по­чаток кожного місяця. Баланс складається з двох частин: активу і пасиву. В активі відображається склад, розміщення й витрачання бюджетних коштів, а в пасиві – джерела утворення коштів бюджету. Баланс виконання бюджету характеризує процес касового виконання бюджету на певну дату з початку року, стан його коштів на рахунках у банках та в розрахунках.

Балансовий метод – метод остаточного узгодження дохідної та видаткової частин бюджету. Балансовий метод є основою бюджетного планування.

Баланс фінансових ресурсів – комплексний прогнозний розрахунок, у якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки держави.

Баланс фінансових ресурсів території – система показників, яка включає джерела формування, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці за певний час (як правило, за рік).

Банки – установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банківське регулювання – одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд – система контролю та активних упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками у процесі їх діяльності законодавства України і встановлення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Банківська система касового виконання бюджету – система касового виконання державного і місцевих бюджетів. Забезпечується банківськими установами. Касове виконання державного бюджету при цій системі покладається на центральний банк, місцевих бюджетів – на уповноважені банківські установи.

Банківські реквізити – номер банківського рахунка, назва установи банку, її код (МФО).

Безнадійна заборгованість – заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість із зобов’язань, за якими минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого в заставу як гаранта забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно зниклими, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Безнадійні кредити – кредити, надані позичальникам з неліквідним балансом, позичальникам - “псевдобанкрутам” або позичальникам, які були оголошені банкрутами в установленому порядку, які мають недостатність власних оборотних коштів та збитки; позички, надані під опротестовані векселі, а також умови, коли позичальник допустив тривалу прострочену заборгованість більше 180 днів, та уразі відсутності достовірної інформації про позичальника і гарантії погашення кредиту.

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) – товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті..

Безповоротна фінансова допомога – сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягненою після закінчення строку позовної давності; кредит або депозит, наданий платнику без встановлення строків повернення його основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах.

Боргові зобов’язання Уряду України – випущені цінні папери або інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. До складу боргових зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов’язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – план утворення й використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Бюджет автоматичний – автоматичне перенесення бюджету минулого року на новий бюджетний рік у випадку несвоєчасного прийняття нового бюджету.

Бюджет додатковий – бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли у поточному році вже після затвердження основного бюджету.

Бюджет консолідований – об’єднаний бюджет адміністративно-територіальних одиниць, регіонів, що входять до складу автономії чи держави.

Бюджет місцевий – бюджет адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, селища, села). Бюджет місцевий області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування; бюджет місцевий району – районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Бюджет поточний – форма подання показників поточного чи оперативного плану фінансового забезпечення операційної (виробничо-комерційної) діяльності.

Бюджет області – сукупність доходів і витрат обласного бюджету, а також бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району – сукупність доходів і витрат районного бюджету, а також бюджетів міст районного підпорядкування, сільських і селищних рад.

Бюджет селищної та сільської ради – бюджет, що складається затверджується й виконується органами селищного та сільського самоуправління.

Бюджет територіальної громади – сукупність бюджетів міста, села, селища або добровільного об’єднання кількох сіл в одну громаду.

Бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування – повноваження на прийняття зобов’язань та здійснення платежів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення.

Бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законодавством.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуг чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний розпис – документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою й адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетна децентралізація – процес передачі частини прав, компетенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком бюджетної децентралізації є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.

Бюджетна дотація (від лат. dotatio – дарунок, пожертва) – кошти, що безповоротно передаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.

Бюджетна позичка – короткострокова позичка, що її надають з вищестоящого бюджету бюджету нижчого рівня для покриття тимчасового касового розриву в бюджеті у зв’язку з перевищенням видатків над доходами в окремі періоди року. Бюджетні позички повертають у межах поточного року.

Бюджетна позичка – кошти, що надаються на принципах строковості і поворотності з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Бюджетна субсидія (від лат. subsidium – допомога, підтримка) – кошти, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Бюджетне право – сукупність фінансово-правових норм, що регулюють бюджетні відносини.

Бюджетна звітність – звітність головних розпорядників коштів, розпорядників коштів другого і третього ступенів і відповідних фінансових органів за одержані та використані бюджетні кошти, а також кошти, які надійшли до бюджету. Бюджетна звітність поділяється за призначенням (зовнішня, внутрішня), за обсягом показників (первинна, зведена), за терміном складання і подання (періодична, річна).

Бюджетне самофінансування – спосіб забезпечення дохідної частини бюджету за рахунок власних доходів відповідної території.

Бюджетна субвенція (вид субсидії) – грошова допомога, що надається вищестоящим бюджетом бюджету нижчого рівня з метою забезпечення ними реалізації конкретних цілей і обумовлена вкладанням коштів з боку отримувача; при нецільовому використанні кошти підлягають поверненню. Згідно з міжнародною визнаною термінологією це зв’язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається при певній участі у фінансуванні з боку отримувача.

Бюджетне планування – комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів у ході їх складання, розгляду і затвердження. Бюджетне планування здійснюється, виходячи з таких принципів: організаційний взаємозв’язок з економічним та соціальним плануванням; центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування; цільовий характер призначення; єдність планів; збалансування доходів та видатків; науковість. При бюджетному плануванні використовують методи прямого рахунку, аналітичний та нормативний.

Бюджетне регулювання – вирівнювання можливих доходів і фінансування видатків за рахунок загальнодержавних доходів і рівного фінансування. Застосовується при формуванні місцевих бюджетів. Методи регулювання: нормативний, податковий, методи коефіцієнтів, дотацій, субсидій, субвенцій, перерозподілу.

Бюджетне фінансування – перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства, у межах, визначених у фінансових планах та кошторисах і затверджених у бюджеті. Бюджетне фінансування базується на двох основних принципах: плановості та цільового характеру використання.

Бюджетний регламент – документ, в якому визначені порядок і терміни складання, розгляду і затвердження бюджетів, а також організація їх влади й управління; встановлює всю документацію, необхідну для функціонування бюджетного процесу; визначає особливий порядок виконання бюджету в разі його несвоєчасного затвердження, відповідальність сторін за його порушення.

Бюджетний період – законодавчо затверджений період часу, протягом якого функціонує бюджет. В Україні діє річний бюджетний період, при цьому бюджетний рік збігається з календарним роком: він починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Бюджетні кошти – грошові ресурси, призначені для утримання бюджетних установ, організацій та проведення заходів, передбачених у затвердженому бюджеті.

Бюджетні рахунки – рахунки з обліку доходів та видатків бюджету, що відкриваються в установах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, платежі та надходження з інших джерел, і з яких здійснюється перерахування коштів на видатки, затверджені в бюджеті.

Бюджетні трансферти – спеціальна бюджетна підтримка місцевих органів влади шляхом надання коштів з централізованого бюджету, що обумовлено такими факторами: по-перше, перекладання державою на місцеві органи влади фінансування загальнодержавних об’єктів, які мають супроводжуватися стовідсотковим відшкодуванням з державного бюджету видатків; по-друге, вирівнювання відмінностей дохідного потенціалу різних територій, породжених диференціацією рівня економічного розвитку територій, структури економіки, демографічних особливостей; по-третє, виникнення обставин, профінансувати які місцеві бюджети не мають змоги. Бюджетні трансферти поділяють на три види: дотації, субвенції, субсидії.

Бюджетні процедури – процедури підготовки проекту бюджету виконавчим органом державної влади або місцевого самоврядування, його оформлення, подання до представницького органу влади, розгляду, слухання в представницькому органі влади, а також порядок доопрацювання проекту, внесення до нього змін, затвердження бюджету, введення його в дію та затвердження звіту відповідно до визначених термінів.

В

Валюта України – грошові знаки у вигляді банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.

Вартість – суспільно визначений еквівалент у грошовій формі.

Взаємозалік – схема розрахунків за податками, за якою підприємство звільняється від частини податкових платежів і на ту ж суму недоотримує державних субсидій.

Ветеран війни – особа, яка брала участь у захисті батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Ветерани праці – громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об’єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років – жінки і 40 років – чоловіки) і вийшли на пенсію.

Видатки бюджетів – кошти Державного бюджету України, які витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, не передбачені законами України.

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки місцевих бюджетів – кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. Видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки – видатки на фінансування діючої мережі підприємств, закладів, установ, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку – це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.

Видатки розвитку – витрати бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Виконавці державного замовлення – суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед, державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.

Виконання бюджету – виконання дохідної частини бюджету (забезпечення надходження платежів та податків як до державного бюджету, так і до місцевих бюджетів) та його видаткової частини (фінансування запланованих та затверджених видатків бюджету). Контроль за виконанням Зведеного бюджету України здійснюється в порядку, визначеному законодавством України. Контроль забезпечується всіма учасниками бюджетного процесу.

Викуп державного боргу – скорочення розмірів державного боргу шляхом виплати грошей власникам державних цінних паперів.

Вирівнювання фінансове – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатніх власних доходів. Здійснюється центральними органами державної влади. Синонім поняття “бюджетне регулювання”.

Витрати – зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відтоку або використання активів, або виникнення заборгованості, що ведуть до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами.

Витрати державні – прямі витрати, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, об’єднань, організацій та установ. Витрати державні здійснюються шляхом фінансування.

Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Вилучення бюджетних коштів – одна із форм взаємовідносин між бюджетами різних рівнів. Вилучення коштів виражається у примусовому стягненні частини доходів місцевих бюджетів на користь державного бюджету з метою його поповнення і стимулювання місцевих бюджетів.

Відомча класифікація видатків бюджету – групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань між безпосередніми отримувачами коштів із бюджету на заплановані заходи.

Вихідні бюджетні потоки – це реальний грошовий потік платежів із бюджету, який складається із видатків та відрахувань.

Вхідні бюджетні потоки – це реальний грошовий потік платежів до бюджету, який складається із доходів та надходжень.

Г

Гарантований кредит – кредит, що надається під гарантію державних органів або інших гарантів.

Гармонізація податків – координація податкових систем і податкової політики країн, що входять у міжнародні регіональні угруповування.

Головні розпорядники бюджетних коштів – міністерства, відомства, бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Громадські послуги – послуги (муніципальні), що надаються територіальній громаді, громадянам з метою задоволення їх потреб органами місцевого самоврядування.

Грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі до арбітражного суду заяви про порушення впровадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законодавством. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, з виплати авторської винагороди, перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, які виникають з такої участі.

Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Грошові кошти бюджету – перевищення поточних надходжень бюджету над поточними видатками. Джерелом утворення коштів бюджету є: закріплені доходи за даним бюджетом, дотації, субсидії та субвенції, бюджетні позички, кошти, одержані від інших бюджетів по взаємних розрахунках, кошти, вилучені з іншого бюджету, нормативи відрахувань від податків і зборів.

Д

Дата інвентаризації – дата, на яку проводиться інвентаризація майна підприємства. Дата інвентаризації збігається з датою оцінки.

Дата операції – дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання: купити актив – і на цю дату в нього виникає право отримати від контрагента куплений актив та оплатити його; продати актив – і на цю дату в нього виникає зобов’язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за цією датою відображаються у бухгалтерському обліку за позабалансовими рахунками.

Дата розрахунку – дата фактичного проведення розрахунку, унаслідок якого банк одержує або сплачує кошти.

Делеговані повноваження – повноваження, які доручаються для виконання місцевій владі від імені центральної влади. Фінансування заходів, що виконуються в межах делегованих повноважень, забезпечуються державою.

Державна регіональна політика – система заходів, здійснюваних органами державної влади та місцевого самоврядування з метою забезпечення дієздатного управління політичним, економічним та соціальним розвитком держави, регіонів і територіальних громад.

Державна служба в Україні – професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державне замовлення – засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Державний борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування – загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, які виникли на підставі законодавства або договору.

Державний внутрішній борг України – строкові боргові зобов’язання Уряду України. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені за безумовної гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає за борговими зобов’язаннями Уряду України.

Державні замовники – Верховна Рада та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законами про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Державні кошти – кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси.

Державні потреби – потреби України у товарах, роботах і послугах, необхідних для розв’язання соціально-економічних проблем, реалізації державних програм та інших завдань, визначених законодавством, забезпечення функціонування органів державної влади, установ, організацій, що утримуються чи отримують асигнування за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів .

Дефіцит бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами.

Добровільні пожертвування – внески підприємств або громадян на загальносуспільні потреби, а також до неприбуткових організацій, створених згідно з законодавством про об’єднання громадян, а саме: внески до Державного бюджету України, місцевих бюджетів у разі, якщо такі внески використовуються у межах загальних асигнувань бюджету і не пов’язані прямо чи побічно зі збільшенням прибутку таких підприємств або громадян, внески до неприбуткових організацій, створених для здійснення релігійної, екологічної, оздоровчої, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності у разі, якщо діяльність таких неприбуткових організацій не пов’язана прямо чи побічно зі збільшенням прибутку підприємств або громадян та якщо доходи таких неприбуткових організацій формуються виключно з добровільних пожертвувань.

Договір – усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншими документами.

Дотація – безплатна фінансова допомога з метою компенсації підвищених витат, забезпечення збільшення прибутку збитковим підприємствам, погашення цінових різниць, тощо.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи – збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, чи зменшення зобов’язань, що призводять до збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.

Доходи бюджетів – доходи, які утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України.

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Е

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються значним ризиком зміни їх вартості.

Економічні нормативи – показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків.

Економічна класифікація видатків бюджету – структуризація видатків усіх видів бюджетів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.

Є

Єдиний казначейський рахунок – рахунок для акумулювання всіх коштів Державного бюджету на рахунках, що відкриваються в установах банків на ім’я органів Державного казначейства Ураїни. Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну систему єдиного казначейського рахунку. Через ці рахунки органи Державного казначейства здійснюють операції за доходами і видатками.

З

Забезпечені кредити – кредити, що мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна (ринкова) вартість якої перевищує кредитну заборгованість не менше як на 25 відсотків, або банківську гарантію.

Заборгованість за відсотками – сума відсотків, нарахованих на суму заборгованості за основним боргом і ще не сплачених на певну дату.

Заборгованість прострочена – заборгованість, яка виникає на 30-тий день після закінчення терміну платежу згідно з укладеними договорами.

Загальний фонд кошторису бюджетної установи та організації – кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується установа чи організація.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються щляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі – роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законодавством.

Закон про Державний бюджет України – закон України, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Зарахування взаємної заборгованості – проведення безготівкових розрахунків, за якими взаємні вимоги та зобов’язання боржників та кредиторів погашаються в рівнозначних сумах. Зарахування взаємної заборгованості, яке проводиться банком, здійснюється незалежно від наявності першочергових претензій до учасників цього зарахуання.

Замовлення соціальне – здійснення діяльності відповідно до запитів та інтересів суспільства.

Запозичення – операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості в результаті проведення яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування перед кредиторами.

Змішана система касового виконання бюджету – одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає можливість відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та інші операції, як в установах банківської системи, так і в органах казначейства.

Закріплені доходи – доходи, які повністю або частково (як фінансовий відсоток на постійній чи довготривалій основі) у встановленому законом порядку надходять до відповідного місцевого бюджету.

Зобов’язання – теперішні обов’язки установи, що виникли з минулих подій, які в майбутньому призведуть до відтоку ресурсів (активів).

Зони бідності – території високої концентрації малозабезпечених мешканців країни.

Збалансований бюджет – бюджет, у якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.

І

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Індекси цін – індекс, які відоражають зміни загального рівня цін на окремі товари та х групи. Індекси цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість часткою або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян і спрямована на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів.

К

Казначейські зобов’язання – боргові цінні папери, які емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права відповідно до умов їх випуску.

Казначейські зобов’язання України – вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Казначейська система касового виконання бюджету – одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття та ведення рахунків бюджету, мобілізацію коштів та фінансування видатків через спеціалізовану структуру – Державне казначейство.

Касове виконання бюджету – прийняття та зарахування доходів на рахунки бюджету, зберігання та видача коштів на видатки по бюджету.

Касова готівка – гроші готівкою, що знаходяться у касах банків, установ тощо.

Коефіцієнт вирівнювання – коефіцієнт, який застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування – податки і збори (обов’язкові платежі), що закріплені законодавством на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошти – гривня або іноземна валюта.

Кошторис – план подальших грошових витрат та надходжень. Залежно від типу установи, організації та мети, для реалізації якої складають і затверджують кошторис, розрізняють кошторис бюджетної установи, кошторис витрат на виробництво та ін. Кошторис бюджетної установи є підставою для витрачання коштів на її утримання й розширення. За наявності позабюджетних коштів ці установи складають прибутково-видаткові кошториси, у яких визначають суму надходжень грошей від належних установі господарств та суму витрат на їх утримання. Прибутково-видаткові кошториси складають також громадські організації. Господарські організації складають кошторис на фінансування окремих заходів за рахунок власних коштів і державного бюджету. Кошториси бувають індивідуальні та зведені. Індивідуальні кошториси відображають особливості, властиві певній установі чи організації, або характер окремих заходів (витрат). Зведений кошторис є об’єднанням індивідуальних кошторисів однорідних установ з управління, відомства. Складаються кошториси на квартал та рік (чи інший бюджетний період). Затверджений вищестоящою організацією кошторис є планом фінансування підприємства, установи, організації.

Консолідація боргу – подовження терміну дії боргу.

Комерціалізація – використання комерційних основ діяльності в економіці.

Контингент доходів – установлена максимальна величина податкових надходжень для кожного з доходів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць; один з показників, які використовуються в процесі планування дохідної бази адміністративно-територіальних одиниць.

Кредитоспроможність – наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечення оперативних конверсій активів у ліквідні кошти.

Кошти позабюджетні – фінансові ресурси держави, що мають цільове призначення, але не включені до бюджету.

Л

Легалізація – надання юридичної сили документам, які було видано на території іноземної країни. Ці документи повинні бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, перекладені українською мовою та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше.

Ліквідація – припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідність – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та понесення витрат.

Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

М

Майно – матеріальні цінності, які відповідно до чинного законодавства, віднесені до основних засобів (фондів).

Матеріальні витрати – до матеріальних витрат належать: а) витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції; б) витрати на підготовчі роботи у видобувних галузях; в) проходження підготовчих гірничих виробок, дорозвідування родовищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для збереження родючих шарів грунту, що використовуються для подольшої рекультивації земель, обладнання тимчасових під’їзних доріг для вивезення видобутої сировини, розкривні та інші види робіт, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва в разі вилучення угідь для розширення видобутку мінеральної сировини; г) підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва; д) витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати); е) перевірка готовності нового виробництва, цехів та агрегатів для введення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна перевірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування; є) витрати на винахідництво і раціоналізацію, у тому числі на проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та випробування моделей і зразків за винахідницькими і раціоналізаторськими пропозиціями, пов’язані з основною діяльністю підприємства, виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті.

Межа малозабезпеченості – величина середнього сукупного доходу на душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Міжбюджетні трансферти – кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Методи фінансового вирівнювання нормативно-розрахункові – методи надання трансфертів та інших фінансових ресурсів бюджетам місцевих органів влади з бюджету центрального уряду, а також з бюджетів органів влади вищого рівня через розмежування видаткових функцій між різними рівнями влади, розрахунок можливих доходів органів влади на основі податкового потенціалу територій, мінімальних соціальних стандартів та відповідної формули фінансового вирівнювання. У таких розрахунках ураховують кількість населення відповідної території, його структуру, рівень зайнятості, наявність мережі доріг, об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури, утримуваних місцевою владою, та інші чинники. Результатом цих розрахунків є визначення об’єктивних бюджетних потреб території, можливостей їх фінансування за рахунок ресурсів місцевої влади, а також розмірів необхідної фінансової допомоги з боку центрального уряду та органів влади вищого рівня.

Міжбюджетні взаємовідносини – форма, у якій забезпечується взаємозв’язок різних ланок у системі бюджетів, що визначається державними, територіальними та бюджетними устроями країни.

Мінімальний бюджет місцевого самоврядування – розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.

Мінімальний рівень соціальних потреб – гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України.

Мінімальний споживчий бюджет – набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Мінімальні державні соціальні стандарти – гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах усієї території країни, які надаються органами влади і фінансуються за рахунок бюджетів. Показник, що використовується для розрахунку мінімального місцевого бюджету, Застосовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. Розробка мінімальних державних соціальних стандартів здійснюється в Україні.

Мінімальна дохідна база – гарантована державою дохідна база місцевих бюджетів, необхідна для формування мінімального бюджету. Забезпечується шляхом закріплення за місцевими бюджетами джерел доходів, які дають змогу органам місцевого самоврядування забезпечити фінансування послуг населенню на рівні мінімальних державних соціальних стандартів. Місцева державна адміністрація – система органів державної виконавчої влади, які утворюються відповідним Представником Президента України або входять до складу адміністрації за принципом подвійного підпорядкування.

Місцевий фінансовий орган – установа, що відповідно до законодавства України організовує та здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів.

Місцеві бюджети – бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві податки і збори – обов’язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно з цим Указом, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Місцевий бюджет розвитку – самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, придбання обладнання, сплату основної частини боргу. Доходи цього бюджету формуються за рахунок частини податків, позик, інвестиційних субсидій та кредитів.

Місцевий поточний бюджет – самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апарату управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату процентів за боргом та ін.

Муніципалізація – передача об’єктів державної власності в муніципальну власність.

Н

Надходження до бюджету – доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі з заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Непрямі податки – податки на продаж, з обігу, на додану вартість, на продаж цінних паперів, на перекази коштів за кордон, на дарування і спадкування, на монопольне право та привілеї, а також акцизи, гербові збори, прикордонні збори та всі інші податки (збори), за винятком прямих податків і податків з імпорту.

Нерухоме майно (нерухомість) – земельні ділянки та все, що знаходиться на них і тісно пов’язане з ними, тобто об’єкти, переміщення яких без непропорційної шкоди їх призначенню неможливе, у тому числі будівлі, приміщення і квартири, розташовані в них, а також споруди, підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси. До нерухомого майна належать також повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти. Законом до нерухомого майна може бути віднесене й інше майно.

Натуральні трансферти – державна допомога населенню, що надається у вигляді товарів, продуктів і послуг.

Незбалансований бюджет – бюджет, у якому немає рівності між загальною сумою доходів і загальною сумою мінімально необхідних видатків.

Неподаткові надходження – доходи бюджету у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів та фінансових санкцій, інших неподаткових надходжень.

Неподаткові платежі – разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування його доходів.

Недоплата – заборгованість резидентів перед Державним бюджетом по окремих податках, зборах та платежах (акциз, податок на додану вартість та ін.), що підлягають поверненню в певний період часу. Резидентами є: 1) фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном; 2) юридичні особи, об’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості – розрахункові показники рівня певних послуг, які надаються на душу населення за рахунок бюджетних коштів. Використовуються при розрахунку мінімальних державних соціальних стандартів. Розроблення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості передбачено законодавством України.

О

Об’єкт оподаткування (на доходи підприємств і організацій) – об’єктом оподаткування (на доходи підприємств і організацій) є валовий дохід підприємства, що становить суму доходів від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.

Об’єкт оподаткування (прибутку підприємств і організацій) – об’єктом оподаткування (прибутку підприємств і організацій) є валовий прибуток підприємства.

Об’єкт оподаткування (прибутку підприємств) – балансовий прибуток підприємства, що являє собою загальну суму прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, відображену в його балансі, і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжного й обслуговуючого виробництва, що не має окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів, матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Об’єкт оподаткування послуг (податку на додану вартість) – надання (проведення): а) послуг транспорту, включаючи транспортування (передачу) газу, нафти, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню товарів, зберіганню та інших, пов’язаних з ними, операціях; б) послуг зі здавання в оренду рухомого і нерухомого майна, у тому числі землі; в) послуг зв’язку, побутових послуг, включаючи послуги, що надаються за договірними формами організації праці; г) культурно-освітніх, розважальних, оздоровчих, туристично-екскурсійних послуг; д) послуг з проведення спортивних заходів; е) послуг позавідомчої охорони; є) послуг з підготовки й підвищення кваліфікації кадрів; ж) рекламних та інформаційних послуг; з) послуг з обробки даних та інноваційного забезпечення; и) інших послуг.

Об’єкт оподаткування товарів (податку на додану вартість) – об’єктом оподаткування товарів (податку на додану вартість) є обороти з відвантаження товарів як власного виробництва, так і придбаних. З метою оподаткування товаром вважаються також теплоенергія, газ, вода, нерухоме майно.

Обласний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Складається, затверджується і виконується обласними органами державної влади і самоврядування.

Одержувачі коштів бюджету – це підприємства, організації, установи, що не мають статусу бюджетних установ чи організацій, які отримують кошти з бюджету безпосередньо через розпорядників коштів бюджету.

Облік виконання бюджету являє собою забезпечуючу систему, на якій засновується бюджетний процес, а саме: повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання Державного і місцевих бюджетів. Складовими організації обліку є: первинні документи, з оформлення операції щодо виконання бюджету, і схеми їх документообороту; облікові реєстри, в яких відображаються ті чи інші операції, та порядок ведення запису в них; план рахунків з обліку виконання бюджету.

Оборотна касова готівка – кошти, що утворюються у складі місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Оприлюднення звітності – офіційне подання бухгалтерської звітності /балансів/ до органів Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Комітету у справах з нагляду за страховою діяльністю та інших установ і організацій, уповноважених відповідно до чинних законодавчих актів України на отримання бухгалтерської звітності (балансів) про фінансовий стан підприємств у засобах масової інформації, якщо інше не передбачено законодавством.

Органи стягнення – податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Органи виконавчої влади – самостійний вид органів державної влади., головне призначення яких згідно з конституційним принципом поділу державної влади - здійснення однієї гілки державної влади – виконавчої.

Органи державної влади – міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади.

Основне зобов’язання – зобов’язання за договорами позики, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо, а також зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди і виконання якого забезпечене заставою нерухомого майна, яке належить одній зі сторін зазначених договорів (боржникові) або третій особі (майновому поручителеві), в інтересах іншої сторони за цими договорами.

Основні види фінансових ресурсів – прибуток; амортизаційні відрахування; податки й збори з підприємств, установ і організацій та з населення; відрахування на соціальні потреби; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; виручка від реалізації безгосподарного та наявного в надлишках майна; надходження від продажу державних запасів і резервів; надходження від здавання в оренду об’єктів нерухомості, земельних ділянок, устаткування, транспортних засобів; надходження в погашення кредитів, наданих раніше іншим країнам; одержання кредитів і гуманітарної допомоги з-за кордону; надлишок обігових коштів.

П

Пасивні доходи – доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Пенсійний фонд України – самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов’язкових страхових внесків (у відсотках до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використовують на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних витрат.

Перевитрата – перевищення фактичного показника витрат певного виду ресурсів, зокрема й фінансових, порівняно з їх нормативним значенням чи значенням за базовий період.

Перевірка – обстеження та вивчення окремих ділянок адміністративно- розпорядчої та фінансової діяльності об’єкта перевірки та його посадових осіб щодо видання ними нормативних, адміністративних, розпорядчих, інших актів і відомчих документів та здійснюваних на підставі них розпорядчих і фінансових операцій щодо направлення, отримання та використання коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), актів чинного законодавства України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік з погляду правильності документального оформлення фінансових операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку. У ході перевірки досліджується також питання ефективного та доцільного витрачання бюджетних фондів. Перевірка є способом документального викриття незаконного та нецільового використання коштів і матеріальних цінностей, їх недостач, розтрат, розкрадань та привласнення, попередження фінансових зловживань, інших порушень чинного законодавства. Результати перевірки оформляються довідкою, а в разі виявлення фактів нецільового використання коштів та матеріальних цінностей, недостач, розтрат, розкрадань, привласнень та інших зловживань – актом.

Період дії соціальних виплат – період з дати початку соціальних виплат до повного повернення вкладу вкладникові шляхом соціальних виплат.

Періодична бюджетна звітність – звітність, що подається розпорядниками коштів за певні проміжки часу (місяць, квартал) у законодавчо встановлені терміни.

Пеня – штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобов’язань, що застосовується в разі несвоєчасної сплати податків і неподаткових платежів, а також у разі затримання оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг та виконання робіт. Нараховується у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день затримки.

Планування бюджетне – комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів для визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Платіж – погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Податкова парасолька – перенесення в майбутнє збитків минулих років для захисту поточних і майбутніх доходів від податків шляхом зменшення або заниження доходів на величину збитків.

Податкова позика – різновид податкових пільг. Повне або часткове звільнення від оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності центральними та місцевими органами влади на певний період. Оформлюється угодою як фінансова позика цим суб’єктам, що має бути використана на певні цілі. Податкові позики використовуються в практиці багатьох країн.

Податкова угода – угода, яку укладають органи влади і суб’єкти підприємницької діяльності, що отримують податкові пільги. Застосовується як правова форма регулювання податкових пільг, котрі надаються місцевими органами влади в деяких країнах, зокрема в Російській Федерації. Угода передбачає обов’язки сторін, напрями використання звільненого від оподаткування доходу, очікуваний ефект та інші показники.

Податкове зусилля – ступінь використання місцевим органом влади податкоспроможності територіального колективу. Показник використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

Податковий потенціал адміністративно-територіальної одиниці – загальний обсяг податків, які мобілізуються за рахунок усіх платників на відповідній території. Показник визначає податкові можливості території. Податковий потенціал є однією зі складових фінансового потенціалу території. Одиницею виміру податкового потенціалу, яка використовується в практиці бюджетного регулювання, є податкові збори на душу населення, або податковий потенціал на душу населення. У практиці розвинутих зарубіжних країн показник податкового потенціалу розраховується по-іншому. В умовах існування розмежованих податкових систем центрального уряду й органів місцевого самоврядування розраховується показник податкового потенціалу територіального колективу. Він відображає сукупні податкові надходження до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

Податкові надходження – доходи бюджету у вигляді податків на власність, доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості, на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; внутрішніх податків на товари і послуги; місцевих податків і зборів; державного мита та інших податків.

Податкоспроможність територіального колективу – обсяг доходів, який потенційно може бути об’єктом оподаткування комунальними податками на душу населення в межах конкретного територіального колективу. Показник використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

Позабюджетні фонди – фонди фінансових ресурсів, що формуються органами місцевого самоврядування за рахунок визначених законом джерел. У 1990–1995 рр. вони не включалися до складу місцевих бюджетів і витрачалися з метою, встановленою місцевою владою. З 1996 р., згідно із законодавством, позабюджетні фонди, які формуються на основі обов’язкових відрахувань, включено до складу відповідних місцевих бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом України створення позабюджетних фондів не допускається.

Платіж – погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Платник – особа, якій має бути зроблене подання згідно з інкасованим дорученням.

Платник податків – юридична або фізична особа, на яку згідно із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Платоспроможність – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками і сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі кредитів та зазначених витрат.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з законом “Про податок на додану вартість”.

Позичальник – фізична або юридична особа, яка може отримати у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Посадові особи – посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Послуги – будь-який предмет закупівлі, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв’язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, а також інша подібна діяльність.

Поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків.

Проект бюджету – оформлений у встановленому порядку документ, що подається Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування відповідно до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також відповідних рад, у якому містяться обгрунтування щодо бюджетних призначень та інших положень, запропонованих в проекті Закону про Державний бюджет України або в проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Профіцит бюджету – перевищення доходів бюджету над його видатками.

Прихований дефіцит бюджету – невчасне або неповне фінансування галузей бюджетної сфери. Виник в Україні в умовах боротьби за скорочення видатків з метою зменшення відкритого дефіциту бюджету України.

Р

Районний бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Районний бюджет у місті – бюджет, що складається, затверджується і виконується органами районного в місті самоврядування.

Регіональна фінансова політика – система заходів, здійснюваних державою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в окремих адміністративно-теритріальних одиницях. Основне місце в системі цих заходів належить систематичній фінансовій допомозі з боку центрального уряду органам влади тих територій, які мають недостатні фінансові ресурси для виконання покладених на них обов’язків.

Регульовані доходи – доходи, закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими і щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

Річний розпис призначень державного бюджету – розпис видатків загального і спеціального фондів державного бюджету на рік у розрізі головних розпорядників коштів (далі – головних розпорядників) за функціональною та повною економічною класифікацією видатків бюджету без розподілу за періодами року.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядники позабюджетних коштів – керівники бюджетних установ та організацій, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Розмежування доходів між бюджетами – законодавчий розподіл установлених загальнодержавних податків та обов’язкових платежів між ланками бюджетної системи з метою забезпечення надійної фінансової бази кожного бюджету.

Розпис доходів і видатків бюджету – основний оперативний план розподілу доходів і видатків за структурою бюджетної класифікації, термінами надходжень і витрачання бюджетних коштів протягом року.

Річна бюджетна звітність – звітність, що подається розпорядниками коштів у контролюючі органи та вищестоящі органи по закінченні року в законодавчо встановлені терміни.

С

Самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.

Соціальні виплати – додаткове соціальне забезпечення громадян, здійснюване банком шляхом щомісячних виплат вкладнику з його іменного рахунку, протягом строку та на умовах, визначених у договорі. Договором можуть бути передбачені довічні соціальні виплати та соціальні виплати на визначений строк.

Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Сукупність податків і зборів – сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування..

Середня фінансова забезпеченість – сума коштів, що спрямовується на утримання об’єктів соціально-культурної сфери, виробничої і соціальної інфраструктури, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, фінансування апарату управління та програм соціально-економічного розвитку в розрахунку на одного жителя за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів та державних і місцевих позабюджетних фондів. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн. Територіальні утворення, які мають фінансову забезпеченість меншу середньої, мають право на отримання державної допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів. Один з показників, на підставі якого розробляється формула фінансового вирівнювання.

Субсидіарність – принцип побудови міжурядових фінансових взаємовідносин. Субсидіарність – це відповідність завдань та функцій, що покладаються на той чи інший рівень влади, об’єктивним можливостям найефективнішого їх забезпечення. Згідно з принципом субсидіарності повноваження між рівнями влади слід розподілити таким чином, щоб проблеми вирішувалися тими владними структурами, які є найближчими до місця події. Принцип субсидіарності широко використовується в країнах Європейського союзу.

Сукупні доходи бюджету як складова частина доходів бюджету складаються із поточних доходів і доходів від операцій з капіталом.

Т

Тендерна комісія – група спеціалістів, що визначається замовником відповідальною за здійснення процедур закупівлі згідно з “Положенням про порядок здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для державних потреб”.

Тендерне забезпечення – надання виконавцем замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки, згідно з якими первинне зобов'язання бере будь-який банк, депозити в готівкових коштах, векселі.

Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання мешканців кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Трансферти – (від фр. transfert; лат. transfero – переносити, переводити) – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки.

У

Уповноважена особа – представник, довірена юридична або фізична особа, яка діє на підставі чинного законодавства України.

Ф

Фінансова неспроможність – будь-яка ситуація, за якої банк – член платіжної системи не може функціонувати і/або виконувати свої зобов’язання щодо розрахунків відповідно до умов угоди з платіжною організацією, як-от банкрутство, вилучення ліцензії на здійснення банківських операцій, неплатоспроможність при розрахунках тощо.

Фінансова спроможність – здатність учасника контракту виконувати свої фінансові зобов’язання перед іншими учасниками і третіми особами.

Фінансова установа – юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Фінансове вирівнювання – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної дохідної бази. Цей процес забезпечується центральними органами державної влади. Синонім поняття “бюджете регулювання”. Фінансове вирівнювання є не абсолютним вирівнюванням доходів територіальних одиниць, а лише в цілому..

Фінансово-кредитні інститути – державні й приватні, комерційні організації, уповноважені здійснювати фінансові операції з кредитування, депонування вкладів, ведення розрахункових рахунків, надання фінансових послуг.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансовий механізм – складова частина господарського механізму, сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і засобів регулювання економічних процесів і відносин.

Фінансові інститути місцевих органів влади – сукупність закладів, установ, утворень, які є суб’єктами фінансових відносин у сфері компетенції місцевого самоврядування. До складу фінансових інститутів місцевого самоврядування входять позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди сприяння та інші структури, що мають відповідний правовий статус. Фінансові інститути місцевих органів влади регулюють фінансову діяльність місцевого самоврядування. Фінансові інститути місцевих органів влади перебувають у муніципальній власності або створені за пайовою участю територіальних колективів.

Фінансові інструменти – фінансові документи, продаж і передача яких забезпечує отримання фінансових ресурсів, фінансування соціально-економічних заходів.

Фінансування – забезпечення необхідними фінансовими ресурсами господарського комплексу країни, регіонів і под.

Фінансування бюджету – надходження та витрати у зв’язку зі зміною залишку готівкових коштів з бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Фінансова інтеграція – процес гармонізації і уніфікації податкових систем, бюджетної класифікації, бюджетного процесу, державних видатків, що проводиться з метою координації політики держав-учасниць регіональних угруповань.

Функціональна класифікація видатків бюджету – групування видатків Державного і місцевих бюджетів, яке відображає напрями використання коштів залежно від функцій, які виконує держава.

Ц

Цільові кошти – кошти, цілі використання яких обумовлені окремими законодавчими актами або нормативними актами Національного банку України.

Цільові фонди – фонди, кошти яких використовуються для розв’язання конкретних проблем, визначених органами місцевого самоврядування.

Циклічний бюджет – рівність обсягу державних видатків на товари і послуги чистому обсягу податкових надходжень у межах одного економічного циклу.

Циклічний дефіцит бюджету – дефіцит державного бюджету, який спричиняється спадом ділової активності.

Ч

Чисті податки – податки, що сплачуються населенням державі за вирахуванням трансфертних платежів, які населення отримує від держави.

Чистий державний борг – борг за вирахуванням зобов’язань, розміщених у різних установах.

Ш

Штраф – штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Штрафні санкції – пені, штрафи, неустойки, стягнені з учасника контракту за невиконання або неналежне виконання контрактних зобов’язань.