4.2. Аналіз ринкової сталості фірми

Засоби управління фінансами фірми, ціноутворення маркетингової діяль­ності, прийоми налагодження взаємовідносин з партнерами не представляють таємниці для численних підприємницьких структур, які працюють на конку­рентному ринку. Але чому ж застосовуючи ті самі засоби роботи, різноманітні фірми можуть досягати протилежні результати? Основна причина цього яви­ща криється в помилковій оцінці вхідного рівня, положення на ринку і перс­пектив розвитку. Тобто в тому, що об'єднується в поняття економічний аналіз.

Окрім своєї високої інформативності про фірму - виконавця проекту, наведений у бізнес-плані аналіз її минулої діяльності свідчить, до деякому ступені, про рівень професійної підготовленості економістів фірми.

Головною задачею даної частини ділового плану є демонстрація її впев­неного положення на ринку. Це важливо у зв'язку з природним бажанням інвестора вкласти гроші в справу, яка не перевантажена тягарем проблем, що раніше сформувалися.

Ринкова стійкість фірми - поняття комплексне, що визначається впли­вом ряду чинників. Щоб вистояти у стихії ринку діяльність фірми повинна бути достатньо ефективною, стабільною і мати високу платоспроможність. Сказане означає, що для аналізу ринкової сталості фірми прийнята система показників, згрупованих заданими категоріями:

- показники ефективності;

- показники стабільності;

- показники ліквідності.

Показники ефективності підприємницької діяльності вимірюють при­бутковість фірми і спроможність використати активи. Можливість фірми одер­жати не тільки виторг від продажу, але і прибутки характеризують показни­ки прибутковості продажу. Розрізняють показник валової прибутковості (брутто-прибутковість) і нетто-прибутковості продажу. Валова прибутковість продажу показує, яка частина одиниці продажів (у вартісному вимірі) по­трібно на покриття операційних і інших видатків, включаючи податки:

Валова прибутковість = (Прибуток від реалізації / Обсяг продажу) ∙ 100. (4.1)

Показник нетто-прибутковість продажів показує, яка частина кожної одиниці продажів стає чистим прибутком:

Нетто - прибутковість = (Чистий прибуток / Обсяг продажу) ∙ 100. (4.2)

Даний показник слід розглядати паралельно з іншими, особливо з вало­вою прибутковістю продажу.

Наприклад, якщо протягом двох років щорічна нетто-прибутковість продажів складає 10%, то це мало про що свідчить. Але якщо водночас валова прибутковість продажу зросла з 15 до 20%, це означає, що збільшення її опе­раційних і інших видатків дорівнювало збільшенню цін.

Причиною зниження валової прибутковості продажу може бути збільшення витрат на виробництво продукції водночас із збільшенням обся­гу її продажів. А це, в свою чергу, є або слідством зниження цін на товари фірми, або падіння ефективності її діяльності.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує спроможність фірми ви­робляти і реалізувати товари на основі наявних активів. Він показує, скільки одиниць реалізації припадає на кожну одиницю коштів, вкладених в активи.

Коефіцієнт оборотності активів = Обсяг продажу / Середньорічна вартість активів. (4.3)

Чим вище обіг, тим краще використовуються активи фірми. У роздрібній торгівлі розмір цього показника може досягати 5-6 раз. У той же час, капіталоємна фірма, наприклад електроенергетична компанія, може мати обо­ротність активів менше 1.

Цей показник необхідно розглядати разом Із якісними характеристика­ми діяльності фірми. Це пов'язано з тим, що більша оборотність активів може бути результатом того, що компанія нехтує вкладеннями в нове обладнання і не має високопродуктивних активів.

Показником, який багатьма аналітиками вважається кращим індикато­ром спроможності фірми використовувати свої активи, є прибутковість ак­тивів. Він також відомий за назвою прибуток на інвестиції і складається з двох елементів:

Прибутковість активів = Нетто прибутковість продажу ∙ Оборотність активів. (4.4)

Прибутковість активів = Чистий прибуток / Середньорічна вартість активів. (4.5)

У промисловому виробництві вважається нормальною величина цього показника в межах 5-10%. У той же час у банківській справі добрим вва­жається рівень прибутковості активів менше 1,0%. Якщо прибутковість активів враховує як прибуток на кошти власника, так і кредиторів, то прибуток на вкладення акціонерів компанії враховується в іншому показнику, пойме­нованому як прибутковість капіталу:

Прибутковість капіталу = Чистий прибуток / Середньорічна вартість власного капіталу (4.6)

Для акціонерних товариств важливим коефіцієнтом, що характеризує положення на ринку, є відношення ринкової ціни акції до прибутку на одну акцію. Це відношення показує, яку частину прибутку на акцію Фірми інвестори бажають за її заплатити. Даний показник дозволяє оцінити наміри про перспективи зростання акцій компанії на ринку акціонерного капіталу і рин­кове сприймання рівня ризику фірми.

Відношення ринкової ціни акцій

до прибутку на акцію = Ринкова ціна акцій / Прибуток на одну акцію. (4.7)

Цей показник зростає, якщо на ринку стає відомо, що перспективи ком­панії відносно її зростання і прибутків поліпшуються. Коли ж положення фірми погіршується або ризик її операцій з точки зору ринку зростає, тоді цей показник, як правило, знижується.

Важливим чинником ринкової усталеності фірми виступає її стабільність. Оцінка стабільності являє собою найбільше важливий і складний етап комп­лексного аналізу економічного стану фірми. При цьому використовується ве­лика сукупність показників, серед яких найбільше поширення одержали такі;

- заборгованість кредиторам;

- заборгованість робітникам і власникам;

- рівень фінансового ліверіджу.

Показник заборгованості показує також, яка частина активів компанії фінансуються за рахунок кредиторів:

Питома вага позичкових

коштів в активах = Загальна сума зобов’язань / Загальна сума активів. (4.8)

Показник заборгованості акціонерам визначає частину активів фірми, що фінансуються за рахунок внесків акціонерів.

Питома вага акціонерного

капіталу в активах = Загальна сума акціонерного капіталу / Загальна сума активів. (4.9)

Досягнутий фірмою рівень фінансового ліверіджу відповідає фактично­му співвідношенню між пасивами фірми та зобов'язаннями перед і розрахо­вується на основі перших двох показників стабільності.

Рівень

фінансового

ліверіджу = Питома вага позич. коштів в активах / Питома вага акціонерного капіталу в активах, (4.10)

або

Рівень

фінансового

ліверіджу = Всього пасивів / Сума заборгованості акціонерам. (4.11)

При оцінці рівня ліквідності розрізняють дві групи показників: коефіц­ієнти короткострокової і довгострокової ліквідності. З урахуванням діючої в Україні термінології і побудуванню статей балансу, ці показники можна роз­рахувати таким чином.

Поточний коефіцієнт або коефіцієнт покриття характеризує відношен­ня поточних активів (обігових коштів) до короткострокових зобов'язань. Він широко використовується як загальний індикатор платоспроможності фірми і можливості погасити першочергові платежі.

Коефіцієнт покриття = Поточні активи / Короткострокові зобов’язання. (4.12)

Коефіцієнт покриття заборгованості балансу дає можливість встанови­ти, чи покривають ліквідні засоби суму короткострокових зобов'язань, і зав­дяки цьому підтверджує не тільки ступінь сталості структури балансу, але і спроможність фірми розраховуватися по своїх короткострокових боргах, цілком що значною мірою визначає кредитоспроможність позичальника.

Прийнятні значення цього показника в розмірі 2-2,5, але не менше 1,0 різняться по галузях, оскільки в різних галузях різноманітні вимоги до пра­цюючого капіталу.

На перший погляд, збільшення цього коефіцієнта свідчить про зро­стання можливостей фірми сплачувати по рахунках. Однак не слід ро­бити поспішних висновків, оскільки в цьому показнику не враховується структура обігових коштів, а тобто ліквідність окремих компонентів по­точних активів.

Компанія, в якій поточні активи складаються в більшій частині з готівки і дебіторської заборгованості, вважається більш ліквідною, ніж та, де значна питома вага матеріальних запасів. Це пояснюється тим, що грошовими кош­тами або векселем можна набагато швидше погасити борги, ніж тими, що вкладені в матеріальні запаси. Тому більш точну оцінку платоспроможності фірми в короткостроковому періоді дадуть значення коефіцієнтів критичної оцінки і терміновості.

Сума нетто-працюючого капіталу свідчить, чи спроможна фірма вико­нати свої короткострокові зобов'язання за рахунок грошей, що знаходяться на ЇЇ рахунках і безпосередньо в касі, а також за рахунок активів, що легко реалізуються. Вона розраховується як різниця між потомними активами і поточними пасивами.

Нетто-працюючий капітал = Короткострокові активи - Короткострокові пасиви. (4.13)

Інтерпретація коефіцієнтів платоспроможності базуються на тому, що дебіторська заборгованість ліквідна, тобто інкасується своєчасно, так буває не завжди. Велика дебіторська заборгованість сприяє збільшенню поточного коефіцієнта критичної оцінки фірми. У той же час, значна частина дебіторської заборгованості може протягом тривалого часу не погашатися. Л іноді і про­сто бути безнадійною. Отже, значення показників може давати помилкове уявлення про задовільну ліквідність фірми. Тому необхідно оцінити і ліквідність дебіторської заборгованості.

Для цього використовуються показники оборотності по розрахунках (або просто оборотність дебіторської заборгованості).

Коефіцієнт оборотності по розрахунках обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середньої суми дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності

по розрахунках = Виторг від реалізації / Середня сума дебіторської заборгованості. (4.14)

Даними для її розрахунку можуть служити внутрішні фінансові звіти, що складаються щомісяця. У розумних межах, чим більше кількість обо­ротів, тим краще. В цьому випадку фірма швидше одержує оплату по рахунках.

Число оборотів залежить від умов товарного кредиту. Оскільки його термін звичайно встановлюється в днях, то цей коефіцієнт доцільно пере­творити в середній термін погашення дебіторської заборгованості. Це здійснюється розподілом тривалості звітного періоду в днях (звичайно 365 днів) на коефіцієнт оборотності по розрахунках:

Термін погашення

дебіторської заборгованості = Тривалість звітного періоду / Коефіцієнт оборотності по розрахунках. (4.15)

Коефіцієнт оборотності по розрахунках, рівний приблизно 9,0 вважаєть­ся в західних фірмах типовим середньорічним. При цих умовах середній термін погашення рахунків дебіторів складає приблизно 41 день.

Однак найбільше корисним є порівняння розміру цього показника з нормативом, установленим фірмою. І якщо середній термін погашення кре­диту перевищує норматив на декілька тижнів, необхідно приймати міри для виправлення ситуації.

На ліквідність фірми побічно впливають і матеріальні запаси, оскільки відволікають кошти на їхнє створення. Проте рівень цих запасів, що дозво­ляє забезпечувати виробничногосподарську діяльність, необхідно раціонально використовувати.

Показником того, наскільки ефективно фірма розпоряджається своїми вкладеннями в товарно-матеріальні запаси, є коефіцієнт оборотності товар­но-матеріальних запасів.

Коефіцієнт оборотності

запасів = Собівартість продукції, що реалізується / Середня сума товарно-матеріальних запасів. (4.16)

Собівартість реалізованої продукції використовується в чисельнику замість виторгу від продажу тому, що саме вона характеризує загальну суму товарно-матеріальних цінностей, що реалізувалися за звітний період.

Чим менше розмір запасів і чим швидше вони обертаються, тим менше грошових коштів у фірми в них омертвіло. По цьому компанії звичайно на­магаються максимізувати цей коефіцієнт.

Аналізуючи цей показник, треба обов'язково розглядати тенденції його зміни. І якщо показник оборотності товарно-матеріальних запасів росте непропорцій­но зростанню реалізації, то він повинен аналізуватися особливо ретельно.

Паралельно з коефіцієнтом оборотності матеріальних запасів розрахо­вується і аналізується період обороту матеріальних запасів.

Середній

термін оберту товарно-матеріальних

запасів = Кількість днів у звітному періоді / Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. (4.17)

Він показує через скільки днів (в середньому) матеріальні запаси пере­творюються в грошові кошти. Чим менше цей період, тим вище рівень ліквідності фірми. Для аналізу ліквідності кредиторської заборгованості роз­раховують два показники: оборотність і тривалість кредиторської заборгова­ності. Оборотність кредиторської заборгованості показує, як швидко компа­нія погашає свої зобов'язання.

Оборотність

кредиторської

заборгованості = Вартість тов., придбаних за рік в кредит / Середня сума кредитор. заборгованості. (4.18)

Однак він поступається у наочності оцінки ліквідності боргів фірми показ­нику тривалості кредиторської заборгованості. Останній фактично є зворотною величиною попереднього показника і розраховується таким чином:

Тривалість

кредиторської

заборгованості = Кількість днів в період / Оборотність кредиторської заборгованості. (4.19)

Цей показник показує через скільки, у середньому, днів здійснюється

погашення зобов'язань фірми перед кредиторами.

Знаючи середній термін погашення дебіторської заборгованості, середній термін обороту матеріальних запасів і тривалість кредиторської заборгованості можна розрахувати цикл обороту робітничого обігового капіталу.

Цикл обороту Середній термін Середній термін Середній термін

робітничого ₌ погашення ₊ обороту ₊ погашення

(обігового) дебіторської матеріальних кредиторської (4.20)

капіталу заборгованості запасів заборгованості

Для визначення рівня ліквідності обігового капіталу фірми варто порівняти цей показник із середнім в даній галузі і виявити тенденції і чинники його зміни.

Для оцінки стану фінансів фірми недостатньо розрахувати І розглянути окремі показники. Необхідно їх узагальнити.

Кожний аналітик здійснює це по-своєму. Заключний аналіз можна вико­нати шляхом зіставлення показників компанії, що досліджується, з галузевими. Але можна використовувати і метод, який розроблений менеджерами фірми "Дюпон". Він базується на взаємозв'язку окремих фінансових показників фірми.

Порівняння показників конкретної компанії з галузевими передбачає роз­робку таблиці, в якій по кожному з показників робиться конкретний висновок у виді слів: добре, трохи низький, погана ситуація, низький і т.і. (див. табл.4.1)

Менеджери компанії "Дюпон" розробили систему аналізу фінансових звітів, що базується на взаємозв'язку між зобов'язаннями кредиторам (пасива­ми), оборотністю активів і прибутковістю. Вони показали, що об'єднання по­казників прибутковості продажу і оборотності активів дає можливість визна­чити прибутковість активів. Звідси рівнянням Дюпона називається вираження:

Прибутковість ∙ Оборотність ₌ Прибутковість (4.21)

продажів активів активів

Таблиця 4.1

Оцінка фінансового стану фірми

Найменування показників	Величина показників		Коментар для фірми
	Для фірми	Середній по галузі
1.Показники прибутковості, %
Валова прибутко­вість продажу	24.45	22.80	Добре
2.Показники ліквідності
Поточний коефіці­єнт ліквідності	2.9	3.1	Трохи нижче, але в межах нормативу
3.Показники стабільності
Заборгованість кре­диторам, %	53,6	56.2	Добре

Проводячи аналіз діяльності фірми у даному розділі бізнес-плану треба пам’ятати, що аналіз окремих показників може давати не досить достовірну інформацію про фінансовий стан фірми. Наприклад, значення показника по­точної ліквідності на рівні 4.5 (при нормативі 2.0-2.5) не означає високої платоспроможності фірми. Навпаки, якщо у той же час інші показники ліквідності будуть нижче нормативних, то це означає, що па балансі фірми е значний об­сяг неліквідних запасів, готової продукції та незавершеного виробництва.

Таким чином, для забезпечення найбільш точної оцінки фінансового стану підприємства необхідно шукати протиріччя у порівнянні окремих по­в’язаних між собою показників і їх причини.