3. Логіка формування бізнес-плану

3.1. Принципова схема бізнес-планів

Як і будь-який інший творчий процес, планування неможливо втиснути в рамки певної схеми або жорстких кордонів математичних формул. Також як відрізняються між собою реальні діла, настільки і різноманітні їхні плани. Та­ким чином, якщо намагатися сформувати бізнес-план згідно розповсюдженому шаблону, то, скоріше за все, в ньому не знайдеться місця для самого головного - основної комерційної Ідеї, в яку інвестори готові вкласти капітал.

Однак, це не означає, що при укладанні ділового плану використання різноманітних запропонованих схем тільки шкодять результату. Навпаки, вони можуть принести серйозну допомогу, але тільки за умови використан­ня їх в якості прикладів, з яких можна здобути користь і не більш того.

Таким чином, складаючи плановий документ, необхідно передусім знай­ти таку схему, що могла б дати відповіді на потенційні питання тих осіб, яким, власне, він і призначений. Якщо з внутрішніми споживачами плану все достатньо ясно, то задоволенню зацікавленості потенційних інвесторів необхідно приділити особливу увагу. Забезпечити це можна при дотриманні зазначених вище вимог.

Необхідно враховувати, що вимоги інвесторів, як правило, не дуже відрізняються між собою (рис.3.1 )

Рис. 3.1. Підсумки бізнес-плану, що викликають інтерес у інвесторів

Грошовій потік - це головне що турбує інвесторів при обґрунтуванні рішення про фінансові вкладення. Треба довести переконливі аргументи того, що бізнес, який пропонується, у змозі забезпечити повернення вкладених коштів. Але ніякі докази не можуть гарантувати 100% - го успіху. Тому, інве­стуючи проект, будь який фінансовий інститут потребує додаткового забез­печення виконання зобов'язань по поверненню вкладених коштів. В цій якості частіше за все використовується наділення правом арешту матеріаль­них активів у випадку краху бізнесу та різноманітні форми застави.

Як доведено практикою - найліпшим засобом отримання додаткових гарантій що до зацікавленості підприємця у дбайливому використанні отри­маних коштів є його особистий внесок у спільну справу. Звично до підприє­мця ставиться умова про не менш як 30% участь в проекті.

Однак все це не має ніякого значення, якщо не супроводжується дока­зами наявності у виконавця проекту належної ділової репутації. Частіше за все знайомлячись з бізнес-планом інвестор не має ніякої уяви про сутність бізнесу, який пропонується. Замислюючись над викладеними доводами, він робить висновок про професійний рівень виконавця проекту, його досвід роботи на ринку, наявність ресурсів та його особисті якості. Лише будучи впевненим у ділових здібностях підприємця, у інвестора може з’явитися намір прийняти участь у реалізації проекту своїми коштами.

Таким чином, для того, щоб задовольнити бажання інвесторів необхідно формувати бізнес-план за наступною принциповою схемою:

1. Уявити переконливі докази того, що фірма займає (або здатна зайняти) тривке положення на ринку.

2. Розкрити суть комерційної ідеї, реалізація якої буде основним напрямом діяльності у плановому періоді.

3. Обґрунтувати доцільність комерційної ідеї.

4. Уявити переконливі докази реалістичності комерційної ідеї та можливості її здійснення силами фірми.

5. Визначити потребу в фінансуванні та конкретні напрямки за якими будуть витрачуватися кошти інвесторів.

6. Визначити права інвесторів в управлінні, контролі та розподілі кінцевих результатів.

Ця схема дозволяє створити враження глибокої пророби проекту. Од­нак, при дотримані даної форми не треба забувати про безпосередньо самий бізнес. Розробка бізнес-плану здатна тільки допомогти рішенню проблеми, але ніяким чином не вирішити її. Іншими словами, не треба розділяти план і бізнес. Великою помилкою було б використання бізнес-плану в якості яск­равої обкладинки. Він заслуговує більш гідної долі - бути помічником у до­сягненні підприємницького успіху.