9.5. Порядок упорядкування планового балансу

Баланс не відбиває результатів діяльності фірми, а являє собою її миттє­вий знімок, що фіксує її слабкі і сильні сторони на конкретний момент часу з погляду її фінансів. Як відомо, аналіз фактичних показників балансу є важ­ливою складовою частиною бізнес-плану, а формуючи плановий баланс ми намагаємося заглянути в майбутнє й оцінити її фінансовий стан по періодах практичного втілення комерційної ідеї.

Зіставляючи плановий баланс із фактично досягнутим можна одержати додаткові зведення про життєздатність планованого бізнесу. Якщо раніше планові документи присвячувалися розгляду окремих сторін функціонуван­ня фірми, то приєднанням до них даних планового балансу досягається ком­плексність обґрунтування фінансових аспектів бізнес-плану.

Аналіз провадиться по відомій схемі, яка практично нічим не відрізняєть­ся від розглянутої раніше схеми аналізу фактичного фінансового стану. Його головною ціллю є відстеження напрямків змін основних груп показників: ліквідності, заборгованості, прибутковості й активності для одержання вис­новку про перспективи ринкової сталості фірми.

При проектуванні даних планових балансів необхідно враховувати такі обставини:

1. Розглядаючи показники планового балансу необхідно враховувати значення показників заборгованості. Інвестори дуже болісно сприймають ситуацію при якій їм пропонується взяти на себе переважну частку фінансування проекту, їхньою неодмінною вимогою є формування значної частини ка­піталу (принаймні 30%) за рахунок власних коштів власників фірми.

2. Якщо в питаннях зниження прибутковості функціонування фірми в перші періоди реалізації проекту з інвестором можна знайти порозуміння, то в моментах, пов'язаних із погіршенням ліквідності вони звичайно виявля­ють понад обережність. Не у приклад, особливо підприємцям, що почина­ють, вони прекрасно розуміють пріоритет ліквідності над прибутковістю. При не досягненні планових показників прибутковості, вони можуть лише не одержати очікувані відсотки, а з утратою платоспроможності можна поз­бавитися усього вкладеного капіталу.

3. Не можна припустити, щоб пропозиції щодо невиробничого розподілу при­бутку, припадали на періоди погіршення (нехай навіть тимчасового) фінан­сового стану підприємства. Якщо це відбувається при початковому розра­хунку, варто внести необхідні зміни в заяві про прибутки і грошові потоки.

Для розрахунку даних планового балансу необхідні його фактичні зна­чення на початок періоду, а також інформацію, що утримується в заявах про прибутки і грошові потоки.

Значення по статтях фіксованих активів розраховуються таким способом:

Зф.к = Зф.п + Пф - Вф - А, (9.7)

де Зф.к. - Значення фіксованих статей балансу на кінець періоду;

Зф.п. - Значення фіксованих статей балансу на початок періоду;

Пф - Придбання фіксованих активів;

Вф - Вибуття фіксованих активів;

А - Амортизація.

Значення по статтям запасів і витрат приймаються рівними розрахун­кам норм запасів у виробничому розділі бізнес-плану. Вони ж враховуються в заяві про прибутки в якості інвестицій у поточні активи.

Дані по статтях третього розділу активу балансу уже визначені раніше в сформованих планових документах. Залишки коштів розраховуються в заяві про грошові потоки і переносяться безпосередньо в плановий баланс. Сума дебіторської заборгованості рівняється відстроченій оплаті відвантаженої продукції, обумовленої в заяві про прибутки.

Розмір статутного фонду обґрунтовується у розділі, присвяченому пи­танню формування капіталу і формі власності. Вона зростає на розмір додат­кових внесків у статутний фонд або вартість емітованих акцій. Розмір додат­кового капіталу дорівнює його значенню на початок планового періоду і його поповнення за рахунок чистого прибутку. Даний приріст дорівнює розрахо­ваній в заяві про прибутки потреби відволікання прибутку на придбання ос­новних засобів і поповнення власних оборотних коштів.

Дані по залишках довгострокових пасивів і банківських позичок беруться з розділу "Управління..." або розраховується заданими заяви про грошові потоки. В другому випадку цей показник визначається як сума залишків на початок періоду і нових позичок за відрахуванням обсягів погашеної заборгованості.

Кредиторська заборгованість за товари і послуги визначається аналогічно дебіторській. Інша заборгованість, що включає в основному стійкі пасиви, не має принципового значення. Тому, частіше усього, їхнє значення розра­ховується по залишковому принципу. Тобто від відомої суми активів відра­ховуються наявні дані по статтях пасиву балансу.